Рішення

від 27.03.2013 по справі 902/106/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2013 р. Справа № 902/106/13-г

Провадження № 12/902/3/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат" Бершадський" (24412, Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Війтівка, вул. Леніна, 170, код ЄДРПОУ 04366719)

до : ПП "АЕК "Аграрно-експортна компанія" (21000, м. Вінниця, пл. Жовтнева, 1, оф. 227, код ЄДРПОУ 36547807)

про стягнення 93 313,66 грн.

За участю представників сторін:

позивача : Резнік П.О. - за довіреністю;

відповідача : Павлюк С.М. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

В провадженні судді Кожухар М.С. перебувала справа № 902/106/13-г за позовом Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат" Бершадський" до ПП "АЕК "Аграрно-експортна компанія" про стягнення 93 313,66 грн., з яких: 76721,00 грн. основний борг, 15344,20 грн. штрафу, 1040,46 грн. пені та 208,00 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 07.02.2013р. розгляд справи відкладено на 12.03.2013 р.

Станом на 12.03.2013 р. суддя Кожухар М.С. перебувала на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.03.13 р. справу передано на розгляд судді Мельнику П.А.

Для розгляду справи по суті та з''ясування всіх обставин справи ухвалою суду від 12.03.13 р. справу 902/106/13-г прийнято до свого провадження та призначено засідання на 27.03.13 р.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд задовільнити їх з підстав, визначених в позові.

Представник відповідача з наданих усних пояснень та направленого до суду письмового відзиву (вх.№ 08-46/4036/13 від 27.03.13 р.) позов визнав частково в сумі основного боргу, в частині стягнення нарахованих штрафних санкцій та 3% річних просив суд в задоволенні вимог відмовити повністю з підстав того, що заборгованість відповідача не є грошовим зобов''язаням в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України. Окрім того відповідач зазначає, що вимоги щодо одночасного стягнення штрафу та пені суперечить приписам ст. 61 Конституції України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

24.09.2012 року між ПАТ "Птахокомбінат" Бершадський" (далі - покупець) та ПП "АЕК "Аграрно-експортна компанія" (продавець) укладено договір поставки товару №2409/1, згідно умов якого відповідач взяв на себе зобов''язання продати та поставити, а позивач прийняти та оплатити кукурудзу урожаю 2012 року.

Відповідно до п.6.1. договору покупець зобов'язаний провести оплату кожної партії товару протягом 2-х банківських днів після поставки товару покупцю.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором, перерахувавши відповідачу передоплату за домовлену кукурудзу 2012 року згідно платіжних доручень № 301 від 13.11.2012 р., № 308 від 14.11.2012 р. та № 311 від 14.11.2012 р.

27.11.2012 року відповідач повернув позивачу частину переплати в розмірі 50000,00 грн.

Оскільки відповідач не виконав свій обов'язок по поставці договірного товару, 10.12.2012 року позивачем наручно вручена відповідачу претензія №929 від 07.12.2012 про повернення передплати в сумі 76721,00 грн., оскільки зобов'язання продавця згідно договору поставки товару №2409/1 від 24.09.2012 року втратило інтерес для покупця.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді, що і спонукало позивача звернутись з даним позовом до суду.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15344,20 грн. штрафу, 1040,46 грн. пені та 208,00 грн. 3% річних.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, перерахувавши відповідачу передоплату за домовлену кукурудзу 2012 року згідно платіжних доручень № 301 від 13.11.2012 р., № 308 від 14.11.2012 р. та № 311 від 14.11.2012 р.

27.11.2012 року відповідач повернув позивачу частину переплати в розмірі 50000,00 грн., що стверджується платіжним доручення №31, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо поставки обумовленого товару.

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

10.12.2012 року позивачем наручно вручена відповідачу претензія №929 від 07.12.2012 про повернення передплати в сумі 76721,00 грн., оскільки зобов'язання продавця згідно договору поставки товару №2409/1 від 24.09.2012 року втратило інтерес для покупця. Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в розмірі 76721,00 грн., оскільки не спростовані відповідачем, є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 15344,20 грн. штрафу, 1040,46 грн. пені та 208,00 грн. 3% річних за період з 15.11.12 р. по 17.12.12 р. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч.1. ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1. ст.546 ЦК України).

Пунктами 7.3.1. договору сторони передбачили, що за непоставку (недопоставку) товару в строки, вказані в договорі, продавець зобов''язується сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, поставка якго була прострочена. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов''язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 20% від вартості недопоставленого товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно з п. 3 ст. 3, ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Оскільки договором № 2409/1 від 24.09.2012 року на поставку кукурудзи передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення положень підписаного договору.

З огляду на викладене та враховуючи встановлений судами факт невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із поставки товару, суд дійшов до висновку, що розрахунок пені та штрафу здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, зокрема щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений у строк товар. У зв'язку з цим до боржника, який прострочив виконання такого зобов'язання, можуть застосовуватися наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК (постанова Верховного Суду України від 5 грудня 2011 р. у справі № 3-125гс11).

Як встановлено судом, відповідач порушив договірні зобов''язання, не поставивши позивачу товар у повному обсязі, при цьому отримавши в своє користування передбачену договором попередню оплату. Відтак суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений у строк товар, є саме грошовим зобов'язанням, а не правовим наслідком порушення умов договору щодо здійснення поставки товару, з огляду на що, за порушення відповідачем обов'язку, який виник після отримання вимоги щодо повернення авансу, для нього можуть наставати негативні наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Враховуючи вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 208,00 грн. - 3% річних за період з 15.11.2012 р. по 17.12.2012 р., заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі. Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються встановленими обставинами та фактичними матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на судовий збір покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 629, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з ПП "АЕК "Аграрно-експортна компанія" (21000, м. Вінниця, пл. Жовтнева, 1, оф. 227, код ЄДРПОУ 36547807) на користь Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат" Бершадський" (24412, Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Війтівка, вул. Леніна, 170, код ЄДРПОУ 04366719) 76721,00 грн. основного боргу, 15344,20 грн. штрафу, 1040,46 грн. пені, 208,00 грн. 3% річних та 1866,27 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 01 квітня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ПАТ "Птахокомбінат" Бершадський" (24412, Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Війтівка, вул. Леніна, 170

3 - відповідачу - ПП "АЕК "Аграрно-експортна компанія" (21000, м. Вінниця, пл. Жовтнева, 1, оф. 227)