Ухвала

від 20.03.2013 по справі 2а-3323/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3323/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Автомагістраль» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, скасування наказу та визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Автомагістраль» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, скасування наказу та визнання дій протиправними.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 14.08.2012 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2012 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 939/22-00/31481658 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Автомагістраль» (код за ЄДРПОУ 31481658) з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтотрейд» (код за ЄДРПОУ 37283573) за травень 2011 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства: пункт 198.6 статті 198, пункти 201.4 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ за травень 2011 року у розмірі 163 899, 00 гривень; пункт 8 розділу 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011 року за № 1490/20228; частини перша, п'ята статті 203, частини перша, друга статті 215, стаття 228 Цивільного кодексу України, що має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону правочин, укладений між ПП «Автомагістраль» та TOB «ТД «Нафтотрейд», а саме договір щодо поставки дизельного палива на загальну суму - 163 899, 00 гривень (обсяг взаємовідносин у травні 2011 року).

На підставі Акту перевірки від 21.06.2012 року № 939/22-00/31481658, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000402304 від 03.07.2012 року на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 163899, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтотрейд» (Продавець) та приватним підприємством «Автомагістраль» (Покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 28/04/11 від 28.04.2011 року.

З вищевказаного договору вбачається, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в розрахункових та накладних документах, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Позивачем було сформовано податковий кредит на підставі належного оформлення податкових накладних, виданих TOB «ТД «Нафтотрейд».

Тобто, позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товарів. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Відповідач в Акті перевірки стверджував, що вчинений між позивачем та TOB «ТД «Нафтотрейд» правочин суперечить моральним засадам суспільства та, відповідно, порушує публічний порядок, отже, є нікчемним.

Колегія суддів зазначає, що для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідач в Акті перевірки зазначав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ.

Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Водночас, відповідачем не підтверджено, що правочин між позивачем та TOB «ТД «Нафтотрейд» спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Факт здійснення господарської діяльності між позивачем та TOB «ТД «Нафтотрейд» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовими відомостями, банківськими виписками тощо.

Що стосується використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних матеріалів, то колегія суддів звертає увагу на те, що придбаний у TOB «ТД «Нафтотрейд» товар - дизельне паливо позивач використовував у власній господарській діяльності, а саме для заправки техніки, яка відповідно до оборотно-сальдової відомості знаходиться на балансі підприємства.

Доставка дизельного палива здійснювалася силами позивача та на транспорті позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Автомобіль, на якому перевозилося дизельне паливо марки МАЗ 5337 АТЗ 105, державний номер НОМЕР_1 зареєстрований за позивачем, водій ОСОБА_1 відповідно до наказу № 154 від 29.10.2010 року, який зарахований на роботу до ПП «Автомагістраль».

Докази, що наявні в матеріалах справи, свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та TOB «ТД «Нафтотрейд», що у свою чергу свідчить про відсутність у діях позивача порушення вимог податкового законодавства.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої TOB «ТД «Нафтотрейд».

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договору поставки нафтопродуктів № 28/04/11 від 28.04.2011 року, укладеного між позивачем та контрагентом TOB «ТД «Нафтотрейд», недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прийняте податкове повідомлення-рішення є необгрунтованим та безпідставним і таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС № 111 «Про проведення документальної позапланової перевірки» від 08.06.2012 року та визнання протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, слід зазначити наступне.

На адресу позивача 29.03.2012 року за вхідним № 44 надійшов лист відповідача від 22.03.2012 року № 529/10/22-05/666 «Про надання пояснень та належним чином засвідчених копій документів» з питань фінансово-господарських відносин з TOB «ТД «Нафтотрейд» за травень, липень, серпень 2011 року.

Позивачем 05.04.2012 року листом № 119 було відмовлено в задоволенні вимоги відповідача щодо надання вищезазначених документів з підстав відсутності законодавчих підстав для отримання податкової інформації.

Із запиту податкового органу вбачається, що відповідач попередив позивача, що у разі неподання документів у 10-денний термін з дня отримання запиту, ДПІ у Вишгородському районі Київської області буде здійснено документальну позапланову перевірку на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу Україну.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги відповідача були законними, а позивач повинен був надати інформацію податковому органу на виконання письмового запиту.

08.06.2012 року відповідач повідомленням № 42/22-00 повідомив позивача про документальну позапланову невиїзну перевірку, мета якої є перевірка дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з TOB «ТД «Нафтотрейд» за травень 2011 року.

У зв'язку з неотриманням документів, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу Україну відповідачем 08.06.2012 року був винесений наказ № 111 «Про проведення документальної позапланової документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Автомагістраль» (код ЄДРПОУ 31481658)».

Вказаний наказ був отриманий позивачем 12.06.2012 року. 21.06.2012 року було закінчено перевірку позивача, про що повідомлено останнього листом № 1230/10/22-00/438 та надіслано Акт перевірки від 21.06.2012 року № 939/22-00/31481658.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У даній справі судом встановлено, що податковий орган отримав податкову інформацію про можливі порушення податкового законодавства з боку позивача, а позивач не надав необхідні податковому органу документи на письмовий запит.

Таким чином, на переконання колегії суддів, податковий орган мав всі законодавчі підстави провести позапланову перевірку позивача. Судом встановлено, що податковим органом винесення наказу на проведення перевірки та проведення перевірки проведено у порядок та спосіб, передбачений нормами статей 78, 79 Податкового кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки та визнання дій відповідача по проведенню перевірки незаконними задоволенню не підлягають і вважаються необгрунтованими.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Старова Н.Е.