Ухвала

від 20.03.2013 по справі 2а-2116/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2116/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДіДіПі Україна» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДіДіПі Україна» до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДіДіПі Україна» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської обласної митниці про визнання протиправним та скасування рішення Київської обласної митниці про визначення митної вартості товарів від 06.11.2011 року № 125000006/2011/419577/2.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 29.08.2012 року в задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДіДіПі Україна», ідентифікаційний код 36895044, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79, зареєстровано 21.01.2010 року Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області.

Між TOB «ДіДіПі Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «ДаСа» Компанія ДОО, м. Нови Пазар, Сербія, укладено договір купівлі-продажу від 01.07.2011 року № 1/11, предметом якого є поставка партіями матраців та меблів в асортименті на підставі рахунків, які оформляються для кожної партії товарів окремо.

Позивачем, з метою митного оформлення партії товару (дивани DZO - 6 шт., дивани TEA 3м - 2 шт., дивани TEA 2м - 2 шт., крісла DZOANA - 6 шт., крісла TEA - 6 шт.), отриманої на виконання зазначеного договору, було подано до Київської обласної митниці ВМД від 27.10.2011 №125110000/2011/379315, загальна вартість задекларованих товарів -17640,22 грн. До зазначеної декларації позивачем також було додано документи зазначені в графі 44 ВМД, відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (чинної на час подання позивачем ВМД від 27.10.2011 року № 125110000/2011/379315, далі - Порядок декларування митної вартості товарів).

Згідно з доданим до ВМД інвойсом № Fi-l7-0/11 товариства з обмеженою відповідальністю «ДаСа» Компанія ДОО, м. Нови Пазар, Сербія, загальна вартість зазначеної партії задекларованих позивачем товарів складає 1588,00 Євро.

Посадовою особою Київської обласної митниці на ВМД від 27.10.2011 №125110000/2011/379315 зроблено запис про необхідність подання декларантом додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: прайс-лист фірми виробника; інформацію зовнішньоторговельних та/або біржових організацій про вартість товарів та/або сировини; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; відповідну бухгалтерську документацію (оплата М попередні поставки, видаткові накладні).

06 листопада 2011 року Київською обласною митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 125000006/2011/419577/2, відповідно до якого скориговано митну вартість задекларованого позивачем у ВМД від 27.10.2011 року № 125110000/2011/379315 товару - загальна сума коригування склала 29317,80 євро. Як вбачається із зазначеного рішення, для визначення митної вартості товару відповідачем було застосовано резервний (шостий) метод. Вказане рішення отримане позивачем 10.11.2011 року, про що зроблено відповідну відмітку на примірнику рішення, копія якого наявна у матеріалах справи.

З приводу даних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 259 Митного кодексу України (чинного на час подання позивачем ВМД від 27.10.2011 року № 125110000/2011/379315) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною першою статті 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з приписами статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

В силу положень статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості товару, який переміщувався ним через митний кордон України на підставі ВМД №125110000/2011/379315, у посадових осіб Київської обласної митниці виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» в декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

З огляду на положення частини другої статті 265 Митного кодексу України, пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів Київською обласною митницею шляхом вчинення запису про необхідність подання додаткових документів на декларації митної вартості ДМВ №125110000/2011/379315 було витребувано від декларанта прайс - листи, інформацію зовнішньоекономічних та біржових організацій про вартість товару та сировини, висновок експертної організації, бухгалтерську документацію (оплата за попередні поставки, видаткові накладні).

Декларант (уповноважена особа позивача - Пилипчук М.В.) ознайомився з таким записом, про що зазначено на ДМВ № 125110000/2011/379315 з проставленням дати, прізвища та підпису 27.10.2011 року.

Як встановлено у ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами, декларантом у строк, визначений чинним законодавством та на дату прийняття оскаржуваного рішення до митного органу додаткові документи не подавалися.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3.4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 року № 74, якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України має право зобов'язати його визначити митну вартість іншим методом, ніж він використав для її визначення. Відповідно до статті 266 Митного кодексу України проводиться процедура консультацій між декларантом і митним органом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Факт проведення консультацій та результати таких консультацій фіксуються посадовою особою митного органу, яка їх провела, на зворотному боці декларації митної вартості або у відповідному журналі та засвідчуються підписом декларанта, з яким було проведено таку консультацію.

Як вбачається з матеріалів справи, факт проведення консультації з декларантом позивача підтверджується записом на декларації митної вартості № 125110000/2011/379315, де посадова особа митного органу зазначила факт проведення консультації, а декларант, у свою чергу, ознайомився під підпис, без зауважень. Таким чином, твердження апелянта стосовно того, що консультації не проводились є необгрунтованими.

В силу положень статті 88 Митного кодексу України на декларанта покладений обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконанню митних процедур.

Пунктом 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ) встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Згідно з пунктом 2 (b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Згідно з статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Враховуючи, що в силу приписів Митного кодексу України доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком декларанта, зважаючи на те, що позивачем під час митного оформлення товару не надано митному органу витребуваних ним документів на підтвердження вартості господарської операції, висновок Київської обласної митниці про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) та необхідність застосування інших методів визначення митної вартості товарів, колегія суддів вважає таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Визначення митної вартості здійснювалось відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості 2-6 (статті 268-273 Митного кодексу України).

У зв'язку тим, що у митного органу була відсутня інформація щодо митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів в ціновій базі ДМСУ методи 2 та 3 не могли бути застосовані з об'єктивних обставин так як за основу береться ціна товарів, експорт яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближених до нього (статті 268-269 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 271 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 267-270 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта порядок застосування цієї статті та статті 272 може бути зворотним.

Тобто, методи визначення митної вартості 4 та 5 можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за вимогою декларанта.

Доказів щодо наявності у відповідача інформації для застосування методів 4 і 5 суду не надано, як і доказів надання позивачем в ході консультацій таких відомостей.

При визначенні митної вартості товарів кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу України, в такому випадку митна вартість визначається за резервним методом.

Відповідно до положень статті 41 Митного кодексу України однією із форм митного контролю є перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю; перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком декларанта.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з твердженнями відповідача про неможливість застосування у спірних правовідносинах першого, другого, третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не було надано документів, які були визначені митним органом у ході митних консультацій, а тому визнає, що відповідачем обґрунтовано, саме за наведених обставин, застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості.

Твердження позивача про те, що митницею не було доведено факт послідовного застосування методів визначення митної вартості товару, є необгрунтованим, оскільки нею вживалися заходи щодо отримання необхідної інформації та документів від позивача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, визначаючи митну вартість ввезеного позивачем товару за шостим (резервним) методом, діяв правомірно.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДіДіПі Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 22.03.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Старова Н.Е.