Ухвала

від 21.03.2013 по справі 2а-16212/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16212/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Акуленко Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдінг-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби та просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000132270 від 29.10.2012 року, зобов'язати зарахувати в рахунок погашення податкового боргу, податкових зобов'язань позивача наступних періодів суму податку на додану вартість у розмірі 9 767,00 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 2 441,75 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000132270 від 29.10.2012 року, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Фірма Астейт» носять характер нікчемного правочину та проведеного з метою ухилення від оподаткування, тобто з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, в зв'язку з чим позивачем неправомірно включено суми податку на додану вартість за такими операціями до податкового кредиту.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке:

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 05.10.2012 року по 11.10.2012 року працівниками ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ "Фірма Астейт" за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, за результатами якої складено акт від 18.10.2012 року № 3599/22-715/22914568 .

В ході проведення перевірки податковим органом було виявлено порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України. Так, згідно вищевказаного акта перевірки позивача встановлено, що операції з ТОВ "Фірма Астейт" не мали реального товарного характеру через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність поставок товарів від підприємств-постачальників.

На підставі висновків, відображених у акті перевірки, відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000132270, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 767,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2 441,75 грн., всього на суму 12 208,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи в повній мірі підтверджено реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трейдінг-Україна» і ТОВ «Фірма Астейт», зокрема, позивачем були надані видаткова та податкова накладні й реєстр до них, банківська виписка про оплату придбаного товару, товарно-транспортна накладна та рахунок-фактура.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Фактичне отримання позивачем відповідного товару та виконання сторонами умов договору підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями рахунку-фактури № 538 від 25.10.2011 р., товарно-транспортної накладної серії 01ММО від 25.10.2011 р., видаткової накладної № 00000538 від 25.10.2011 р., податкової накладної № 33 від 25.10.2011 р., виписки з банківського рахунку позивача, що підтверджує списання грошових коштів з рахунку позивача та переказ контрагенту TOB "Фірма Астейт" на виконання умов договору, вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, на момент здійснення спірних господарських операцій TOB "Фірма Астейт" мало необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, оскільки, було зареєстроване як платник ПДВ в установленому порядку, на підтвердження чого позивачу були надані свідоцтво про державну реєстрацію TOB "Фірма Астейт" серії А01 №768418, довідки з ЄДРПОУ серії АА №408120 та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100335101 від 27.04.2011 року.

Відомості щодо відсутності TOB "Фірма Астейт" були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців лише 10.01.2012 року.

Вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності

Податковим органом не подано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності названого контрагента або про допущені ним порушення податкового законодавства.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що, підстави для її задоволення відсутні.

Таким чином, колегією суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, ще доводи, викладені Відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання колегією суддів не виявлено, - з огляду на що підстави до скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197 ч.1 п.2, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.