Рішення

від 26.03.2013 по справі 901/545/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.2013 Справа № 901/545/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт»

до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим»

про стягнення 215632,64 грн

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача - Курциков М.Б., довіреність №б/н від 11.02.2013, представник,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - Шагаров О.С., довіреність №24 від 11.01.2013, представник

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» про стягнення помилково перерахованої суми грошей в розмірі 194 670,00 грн, витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 9 733,50 грн, 3% річних в розмірі 12 720,21 грн, відсотки за користування грошами в розмірі 32 483,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем помилково перераховано Державному підприємству Міністерства оборони України «Укрвоенкурорт» грошові кошти в сумі 194670,00 грн.

19 лютого 2013 року у судовому засіданні представником Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що позовна заява є надуманою, необгрунтованою та такою, що не відповідає нормам цивільного та господарського права. Крім того, відповідач вважає, що переказані грошові кошти за договором №1 є платою по цьому договору.

Ухвалою суду від 19 лютого 2013 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим».

Заявою від 11.03.2013 позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача помилково перерахованої суми грошей в розмірі 164 670,00 грн, витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 8 233,50 грн, 3% річних в розмірі 10 456,13 грн, відсотки за користування грошами в розмірі 32 273,01 грн.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки не повідомив.

У судовому засіданні 26 березня 2013 року представником Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» надані письмові пояснення, відповідно до яких повідомляє, що між Центром медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт» неврегульованих договірних взаємовідносин в частині предмета спору немає.

Розглянув матеріали справи, дослідивши надані представниками сторін докази та заслухавши їх пояснення, суд

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2009 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт» (замовник) був укладений договір про надання платних послуг по санаторно-курортному лікуванню №1.

Відповідно до пункту 1.1. договору предметом договору є надання виконавцем платних послуг по санаторно-курортному лікуванню клієнтів замовника в об'ємі і на умовах, оговорених сторонами в цьому договорі, в санаторіях МО України в 2009 році.

Згідно з пунктом 7.1. договір вступає в силу з дня підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2009 року.

Пунктом 7.2. договору всі зміни і доповнення до цього договору оформляються письмово у вигляді додатків, додаткових угод, які є невід'ємною частиною.

Як зазначає позивач, у жовтні-листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання« Укркурорт» помилково перерахувало Державному підприємству Міністерства оборони України «Укрвоенкурорт» грошові кошти в сумі 194 670,00 грн, що підтверджується: платіжними дорученнями від 08.10.2010 № 421 на суму 65000грн; від 08.10.2010 № 422 на суму 65000,00 грн; від 08.10.2010 № 423 на суму 57670,00 грн; від 19.11.2010 № 489 на суму 7000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.24. статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346 від 05.04.2001 під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Пунктом 1.23. статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що договір №1 продовжував діяти, умови договору виконувались, а тому переказані грошові кошти є платою за цим договором.

Оскільки договір припинив свою діяльність 31 грудня 2009 року та додаткових угод передбачених пунктом 7.2. договору не укладалось. Крім того, доказів на надання послуг по санаторно-курортному лікуванню на спірну суму відповідачем не надано.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Відповідно до частини 6 Указу Президента України від 16.03.1995 № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З урахуванням викладеного вище, вимоги позивача про стягнення 164670,00 грн помилково перерахованих грошових коштів є обґрунтованими.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних в сумі 10 456,13 грн та витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 8 233,50 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд виходить з того, що грошове зобов'язання виникло та повинно бути виконаним Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» за платіжними дорученнями від 08.10.2010 № 421; від 08.10.2010 № 422; від 08.10.2010 № 423 на суму 187670,00 грн до 14 жовтня 2010 року, а за платіжним дорученням від 19.11.2010 № 489 на суму 7000,00 грн до 25 листопада 2010 року, оскільки законодавством України передбачений п'ятиденний строк для повернення платнику помилково зарахованих на рахунок неналежного отримувача грошових коштів.

Також слід враховувати, що відповідачем отримані грошові кошти частково повернені позивачу в сумі 30000 грн., що підтверджується банківською випискою від 12.04.2012 та не оспорюється самим позивачем. Вказана обставина є додатковим свідчення безпідставного набуття Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвоенкурорт» грошових коштів в сумі 194670,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір 3% річних складає:

187670,00 грн. за період часу з 14.10.2010 по 12.04.2012 = 8437,44 грн

167670,00 грн. за період часу з 13.04.2012 по 29.12.2012 (дата зазначена позивачем) = 3596,87 грн

7000,00 грн. за період часу з 25.11.2010 по 29.12.2012 = 440,71 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних складає 12475,02 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати слід розраховувати за весь час прострочення, це необхідно з метою врахування не тільки інфляційних але і дефляційних процесів щодо грошової одиниці.

Розмір інфляційних втрат складає:

167670,00 грн. за період часу з 14.10.2010 по 06.02.2013 (дата подання позову) = 10395,54 грн

30 000,00 грн. за період часу з 14.10.2010 по 12.04.2012 = 2100,00

7000,00 грн. за період часу з 25.11.2010 по 06.02.2013 = 378,00 грн.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат складає 12873,54 грн.

Однак позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 10 456,13 грн та витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 8 233,50 грн, що є його процесуальним правом, а тому вказані суми підлягають стягненню.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування грошами в розмірі 32 273,01 грн.

Відповідно до частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

Однак, розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами не встановлений щодо коштів набутих без достатніх правових підстав. Одночасно застосування за аналогією положення частини 1 статті 1048 ЦК України є неприпустимим у зв'язку з тим, що відносини позики не є тотожними відносинам з безпідставного збагачення.

Стосовно можливості застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України суд звертає увагу на наступне.

В постанові від 14.11.2011 у справі №6-40цс11 Верховний суд України зазначив, що проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Крім того, слід зазначити, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І книги 5 ЦК України «Загальні положення про зобов'язання», а відтак поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Таким чином, оскільки у відповідача виникло цивільно-правове зобов'язання внаслідок безпідставного збагачення, предметом цього зобов'язання є саме грошові кошти, це зобов'язання також є грошовим зобов'язанням, до нього підлягає застосуванню стаття 625 ЦК України.

Такий висновок підтверджується масовою практикою Вищого господарського суду України, відображеною у постановах: від 31.07.2012 у справі №1/186/2011, від 29.02.2012 у справі №5013/1217/11, від 18.04.2012 у справі №5023/7583/11, від 18.04.2012 у справі №5023/9115/11, від 14.11.2012 у справі №5023/2461/12, від 27.03.2012 у справі №23/12.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01 квітня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт» основний борг у розмірі 164670,00 грн, витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 8233,50 грн та 3% річних - 10456,13 грн.

3.Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт» 3667,19 грн судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне об'єднання «Укркурорт» в частині стягнення відсотків за користування грошами в розмірі 32273,01 грн - відмовити.

Суддя А.А. Калініченко