Постанова

від 17.11.2006 по справі 12/357-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036,

м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

17 листопада 2006 р.                                                                                Справа

№ 12/357-06

за

позовом   Державної податкової інспекції

у м. Вінниці (21027 м. Вінниця, вул. 30-річчя Перемоги, 21)

до           1. Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1)

                2. Товариства з обмеженою

відповідальністю «Електромашкомплект»(03039, м. Київ, Голосіївський район,

вул.. Юрія Смолича, 14, код ЄДРПОУ 21698097)

про        визнання угоди недійсною

Суддя                            М. Кожухар

Секретар

судового засідання Т. Геєчко

Представники:

позивача                         - Тишківський С.В. -

за дорученням;

першого

відповідача     - ОСОБА_2 -за дорученням;

другого

відповідача       -не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

       Подано позов про визнання недійсною на

підставі ст.49 ЦК УРСР угод купівлі-продажу товарів, укладених між

відповідачами та оформлених податковими накладними, виданими 2-м відповідачем

1-му відповідачу: НОМЕР_2 на суму 52891,14 грн., НОМЕР_3 на суму 8766,17 грн.,

НОМЕР_4 на суму 37858,44 грн., -  та

застосування наслідків визнання угоди недійсною, передбачених ст. 49 ЦК УРСР.

       Позовні вимоги мотивовано тим, що ці

угоди укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави з боку 2-го

відповідача, який не зареєстрований як платник податку та не сплачував податків

до бюджету. У той же час виписав податкові накладні, по яких 1-й відповідач

суми податку на додану вартість відніс до податкового кредиту.

        Відповідач у поданих в судовому

засіданні  02.11.2006 р. запереченнях

позов не визнав з таких мотивів:

-

стаття 49 ЦК УРСР 1963 року передбачає наслідки укладення угоди з метою,

завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, у

той час як відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і

незалежна, демократична, соціальна, правова, а не соціалістична держава;

- для

визнання угоди недійсною відповідно до ст.49 ЦК УРСР необхідно встановити

передбачену цією статтею правову підставу недійсності угоди - наявність мети

угоди, завідомо суперечливої інтересам держави та суспільства, якої у СПД

ОСОБА_1 при придбанні товарів у ТОВ "Електромашкомплект" за

податковими накладними НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 не було. Приховування нею від

оподаткування доходів, чим обґрунтовує позовні вимоги позивач, неможливе в силу

закону, оскільки придбавши товар для подальшого використання в господарській

діяльності, вона відповідно до положень Закону України "Про податок на

додану вартість" (підпункт 7.4.1 ст.7) суму податку на додану вартість в

ціні товару віднесла до податкового кредиту звітного періоду, правомірність

якого підтверджена Актом перевірки НОМЕР_5;

-

наявність протиправного умислу на укладення угоди, завідомо суперечної

інтересам держави, не підтверджена позивачем належними засобами доказування.

-

позивачем всупереч ч. 1 ст. 79 КАС України не доведено факт виконання сторонами

цих угод.

-ДПІ

у м. Вінниці не мас права звернення до суду з зазначеним

адміністративним

позовом. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову

службу»не передбачено право податкових органів на подання до судів позовів

до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод

недійсними та стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими

угодами. Крім того позивач просить стягнути в доход держави не кошти, а

товарно-матеріальні цінності.

        Надіслані на юридичну адресу 2-го

відповідача повідомлення про час і місце слухання справи повернуті до суду з

поштовою відміткою про відсутність будинку, за номером, який вказаний у адресі

відповідача.

        Згідно з довідкою Головного управління

статистики у м. Києві № 12-1-7/1225 від 14.04.2006 р. ТОВ «Електромашкомплект»

(код 21698097) на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та

організацій України значиться як зареєстроване за адресою: м. Київ,

Голосіївський р-н, вул. Юрія Смолича, 14.

        Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу

України місцезнаходження юридичної особи визначається  місцем її державної реєстрації, яке вказується

в її установчих документах. Надсилання повістки суду про призначення слухання

справи за місцем державної реєстрації відповідача є  належним повідомленням його про місце і час

слухання справи і у випадку неотримання цієї повістки з вини відповідача, який

не повідомив у встановленому порядку позивача та державного реєстратора про

зміну адреси. Розшук судом сторони у справі, у разі відсутності її за місцем

реєстрації, кодексом адміністративного судочинства не передбачений.

        В судовому засіданні 17.11.2006 р.

представник позивача позов підтримав, представник відповідача послався на те,

що відсутні докази щодо неперебування ТОВ «Електромашкомплект»на податковому

обліку на час укладення і виконання спірних угод. Одночасно представник

відповідача підтвердив, що зазначені у позовній заяві угоди між СПД ОСОБА_1 та

ТОВ «Електромашкомплект» мали місце, отримані СПД ОСОБА_1 товарно-матеріальні

цінності нею реалізовані, та пояснив, що підтверджуючі виконані господарські

операції документи відсутні, у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання.

       З позовної заяви, пояснень представників

сторін та зібраних матеріалів, суд вбачає таке.

       Згідно пояснень присутніх в судовому

засіданні представників сторін під час проведення планової виїзної документальної

перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати

податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1, Інд НОМЕР_1, за період з 22.04.2003 р. по 30.06.2005

р., що оформлена  актом НОМЕР_5, було

встановлено, що СПД ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Електромашкомплект»

товарно-матеріальні цінності по податкових накладних НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4

на загальну суму 99515,75 грн.

       Перевіряючими було зроблено запит до ДПІ

за місцем знаходження ТОВ «Електромашкомплект»та отримано відповідь про те, що

це товариство у 2003 році на обліку в інспекції не перебувало, як платник

податку на додану вартість не реєструвалося, до податкового органу звіти не

подавало.

       Наведене стверджується:

-          актом 

документальної перевірки НОМЕР_5;

-          листами ДПІ у Голосіївському районі

м. Києва  НОМЕР_6, НОМЕР_7;

-          змістом заперечень 1-го відповідача

на позовну заяву;

-          письмовими і усними поясненнями

представника відповідача, наданими в судовому засіданні 17.11.2006 р.

        Заслухавши пояснення представників

позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

        Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу

адміністративного судочинства України (далі -КАС України) обставини, які

визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не

заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин

та добровільності їх визнання.

       Позивач не надав суду документів на

підтвердження укладення та виконання оспорюваних угод, так як ці документи

можуть знаходитись лише у відповідачів.

        1-м відповідачем витребувані судом

документи щодо оспорюваних угод не надано з посиланням на закінчення терміну їх

зберігання, однак доказів їх знищення у встановленому порядку також не

представлено без пояснення причин. Разом з тим його представник визнав факт

укладення і виконання відповідачами спірних угод, оформлених податковими

накладними НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 на загальну суму 99515,75 грн.

       За таких обставин у суду немає сумніву

щодо достовірності цих фактів.

       З огляду на наведене, обставини щодо

укладення спірних угод, оформлених податковими накладними НОМЕР_2, НОМЕР_3,

НОМЕР_4 на загальну суму 99515,75 грн. не потребують підтвердження їх

оригіналами первинних документів.

       Згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР

(далі -ЦК УРСР) угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави і

суспільства, визнається недійсною.

       За змістом вказаної норми недійсність

такої угоди обумовлюється наявністю відповідного умислу хоча б у однієї із

сторін угоди.

       До господарських зобов'язань (угод), що

укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема

належать такі, що спрямовані на використання всупереч закону колективної,

державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховуванням

фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування. На цьому також

наголошено Верховним Судом України у постанові Пленуму ВСУ від 28.04.1978 р. №

3 (з подальшими змінами і доповненнями) та в постановах Судової палати у

господарських справах ВСУ по конкретних господарських справах. 

       Статтею 67 Конституції України

встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і

розмірах, встановлених законом.

      У даному випадку, укладаючи оспорювані

угоди, 2-й Відповідач мав на меті не сплачувати податки, що і було зроблено.

Він не зареєструвався як платник податків та платник ПДВ (що стверджується листами

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) і, відповідно, не сплатив ПДВ до

бюджету,  натомість всупереч пп. 7.2.4.

п.7.2.ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97 від

03.04.1997 року зі змінами та доповненнями, виписав податкові накладні НОМЕР_2,

НОМЕР_3, НОМЕР_4 на загальну суму 99515,75 грн., де визначив суму ПДВ, яка 1-м

відповідачем на підставі цих накладних віднесена до податкового кредиту.

      Здійснення господарської діяльності, в

тому рахунку укладення та виконання спірних угод ТОВ «Електромашкомплект»за

названих обставин не відповідає визначеним законом порядку та умовам здійснення

підприємницької діяльності і направлене на ухилення від сплати податків. А

відтак, угоди, що є предметом спору, укладені з боку ТОВ “ Електромашкомплект ”

з метою, завідомо суперечною інтересам держави.

       Згідно з ч. 2 ст. 49 ЦК УРСР, який діяв

на час укладення спірних угод, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною

інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї з

сторін  все одержане нею за угодою

повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на

відшкодування виконаного стягується в доход держави.

       Застосування наслідків визнання угоди

недійсною як такої, що укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави,

виходячи зі змісту ч. 2 ст. 49 ЦК УРСР є обов'язковим, на чому також наголошено

в п. 8 Постанови Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 (з подальшими

змінами і доповненнями).

        З 1 січня 2004 року публічно-правові

санкції визнання недійсною угоди, укладеної з метою, що суперечить інтересам

держави та суспільства, а саме: стягнення в доход держави одержаного однією чи

обома сторонами за угодою - із сфери цивільно-правового регулювання перенесено

у сферу господарсько-правового регулювання. Стаття 208 Господарського кодексу

України (далі -ГК України) за предметом регулювання та встановленими наслідками

співпадає зі ст. 49 ЦК УРСР.

        Відповідно до ст. 208 ГК України якщо

господарське зобов'язання визнано недійсним як 

таке, що  вчинено з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в

обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави

за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі

виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход

держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У

разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути

повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування

виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

        З урахуванням наведеного, суд вважає,

що до відповідачів слід застосувати наслідки визнання недійсною угоди,

укладеної  з  метою, яка суперечить інтересам держави та

суспільства, передбачені ст. 208 ГК України, що аналогічні положенням ч. 2 ст.

49 ЦК УРСР.

        Доводи відповідача проти позову судом

не приймаються з таких підстав:

1)          правові наслідки укладення сторонами

угоди, завідомо  суперечної  інтересам держави і суспільства,  до 01.01.2004 р. регулювались ст. 49 ЦК УРСР,

оскільки такі дії направлені проти інтересів держави і суспільства незалежно

від його суспільного ладу;

2)          наявність мети, суперечної інтересам

держави у ТОВ «Електромашкомплект»підтверджена матеріалами справи;

3)          обставини щодо укладення та виконання

спірних угод відповідачами визнано 1-м відповідачем, і вони, відповідно до ч. 3

ст. 72 КАС України можуть не доказуватись перед судом;  

4)          щодо права податкового органу на

звернення до адміністративного суду з таким позовом, то таке право позивача

випливає з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України та п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України

«Про державну податкову службу в Україні»;

5)           твердження представника 1-го

відповідача щодо відсутності доказів неперебування ТОВ «Електромашкомплект» на

податковому обліку на час укладення і виконання спірних угод спростовуються  довідкою Головного управління статистики у м.

Києві № 12-1-7/1225 від 14.04.2006 р. про місце реєстрації ТОВ

«Елекстромашкомплект»як суб'єкта підприємницької діяльності та листами ДПІ у

Голосіївському районі м. Києва  НОМЕР_6,

НОМЕР_7 щодо відсутності реєстрації даного товариства як платника податків.

        З урахуванням наведеного, суд дійшов

висновку, що позов про визнання угод недійсними підлягає задоволенню на

підставі ст. 49 ЦК УРСР з застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 ГК

України з урахуванням того, що отримані за угодами товарно-матеріальні цінності

1-м відповідачем реалізовані.                    

        Керуючись   розділом УП, ст.ст. ст.ст. 7, 71, 86, 94 ч.

4, 158, 160, 162, 163, 255, 257 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

        Позов задовольнити.

        Визнати недійсними угоди

купівлі-продажу товарів, укладені між Суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1) та

Товариством з обмеженою відповідальністю «Електромашкомплект»(03039, м. Київ,

Голосіївський район, вул. Юрія Смолича, 14, код ЄДРПОУ 21698097), що оформлені

податковими накладними: НОМЕР_2 на суму 52891,14 грн., НОМЕР_3 на суму 8766,17

грн., НОМЕР_4 на суму 37858,44 грн.

       Зобов'язати Товариство з обмеженою

відповідальністю «Електромашкомплект»(03039, м. Київ, Голосіївський район,

вул.. Юрія Смолича, 14, код ЄДРПОУ 21698097) повернути Суб'єкту підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1)

99515,75 грн.

       Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1) на

користь державного бюджету України 99515,75 грн.

       Відповідно до ст. 186 КАС України

постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а

в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу

- з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне

оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому

апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна

скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив

оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається

особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Відповідно до ст. 254 КАС України

постанова набирає законної сили після закінчення строку подання

заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим

Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після

закінчення цього строку.

У

разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. 

Суддя                                                       

М. Кожухар

Повний текст постанови

складено 20.11.2006 р.