Ухвала

від 28.03.2013 по справі 2а-295/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2013 р.                                                                                      Справа № 122171/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі : головуючої судді                                                Хобор Р.Б., суддів:                                                                 Сапіги В.П., Левицької Н.Г. з участю секретаря судового засідання           Дембіцької Х.М.,                  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенятинське" до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги,-                                                        В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Стенятинське" звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги №99 від 31.03.2011 року, сформовану Державною податковою інспекцією в Сокальському районі Львівської області, якою визначено податковий борг з податку на доходи фізичних осіб на суму 356 403,14 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана податкова вимога сформована на погашення податкового боргу, який існував станом на 01.01.2007 році в сумі 291 427, 41 грн.  Платежі по податку з доходів фізичних осіб за 2007-2011 роки відповідачем сплачувались в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. Позивач також зазначає, що відповідачем сформовано податкову вимогу про погашення податкового боргу, з пропущенням строку встановленого Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, а саме - 1095 днів з моменту виникнення заборгованості. Дану податкову вимогу вважає, неправомірною та незаконною. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №99 від 31.03.2011 року сформовану державною податковою інспекцією в Сокальському районі Львівської області, якою визначено податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 356 403,14 грн. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що податковим органом не надано доказів, які б підтверджували вчинення заходів щодо стягнення заборгованості із позивача в строки, що були передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З огляду на подані позивачем платіжні доручення про сплату податку з доходів фізичних осіб протягом 2007 – 2011 років, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність в позивача будь-яких узгоджених, проте не сплачених податкових зобов'язань станом на момент формування податкової вимоги. У зв'язку з наведеним, у податкового органу не було правових підстав для формування податкової вимоги №99 від 31.03.2011 року. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, відповідач – Державна податкова інспекція в Сокальському районі Львівської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Як на доводи апеляційної скарги покликається на те, що податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності Податковим кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов»язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом. ТзОВ «Стенятинське» подано податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб від 18.03.11 року №7620 за січень 2011 року в якій, за даними обліку податкового агента, задекларовано заборгованість з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2011 року в сумі 353123,99 грн. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стенятинське" є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 02.06.1997 року. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є платником податків і зборів (обов'язкових платежів). Позивач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції в Сокальському районі Львівської області з 09.10.1997 року. Судом також встановлено, що відповідачем 31.03.2011 року сформовано податкову вимогу №99, якою позивачу визначено податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 356 403,14 грн. Відповідачем, сформовано податкову вимогу на сплату позивачем заборгованості, яка виникла в зв'язку з несплатою ним податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, які виникли за період, що передував 01.01.2007 року. Законом України "Про систему оподаткування" визначені види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України. Згідно п.3 ч.1 ст.9 вказаного Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановленому законом терміни. Відповідно до ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних  податків віднесено податок на доходи фізичних осіб. Згідно пп.4 п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. При цьому, податковий агент – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону ( п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"). Відповідно до абз.2 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 року "Про прибутковий податок з громадян" визначено порядок обчислення та подання відомостей податковим органам щодо даного податку, передбачено, що підприємства протягом 15 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу надсилають до податкових органів за місцем державної реєстрації відомості про нараховані та виплачені суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом. Обчислення податку і перерахунок провадиться підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності до 1 березня року, наступного за звітним, а у строки, визначені законом, такі відомості за установленою формою надаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника. Аналогічний порядок визначено і п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Пунктом 1.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а також п.1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податковим боргом є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Строки погашення податкового зобов'язання визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”). Враховуючи вищевказані норми та ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" на стягнення податку з доходів фізичних осіб розповсюджувався порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетом визначений нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Судом встановлено, що позивачем було подано до податкового органу довідки розрахунків форми №8ДР і №1ДФ, на яких проставлена відмітка податкового органу про отримання. Відтак, позивач самостійно визначив і вказав суми нарахованого та утриманого прибуткового податку, чим узгодив своє зобов'язання перед бюджетом. Згідно п.18.2 ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено списання безнадійного податкового боргу, у тому числі пені, нарахованої на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний", наведеним в п. "в" п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 зазначеного Закону, зокрема, слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом. Повноваження податкового органу щодо списання безнадійного податкового боргу визначені у ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з п. 18.2.3 ст. 18 цього Закону щоквартальне списання безнадійного податкового боргу здійснюють податкові органи. З 01 січня 2011 року списання безнадійного боргу врегульоване Податковим кодексом України. Згідно ст.101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг (п.101.1). Під терміном ,,безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (п.101.2.3). Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу (п. 101.4). Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом державної податкової служби (п. 101.5). У відповідності до п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі, коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Аналогічний строк також встановлений ст.102 Податкового кодексу України, який регулює вказані правовідносини на даний час. Так, відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Згідно Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1034, під терміном ,,безнадійний" податковий борг слід розуміти  податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу (пп. 2.1.3 п. 2.1). Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється: на підставі даних автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу; за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу (п. 3.1). Списання безнадійного податкового боргу здійснюється структурними підрозділами погашення прострочених податкових зобов'язань щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал (п.4.5). Однак, рішення про списання безнадійного боргу приймається органом податкової служби на підставі документів, наданих контролюючим органом та/або безпосередньо платником податків. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не було здійснено заходів щодо стягнення заборгованості з позивача в строки, що були передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З огляду на подані позивачем платіжні доручення про сплату податку з доходів фізичних осіб протягом 2007 – 2011 років, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність в позивача будь-яких узгоджених, проте не сплачених податкових зобов'язань станом на момент формування податкової вимоги. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування немає. Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-                                                            У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року у справі № 2а-295/12/1370 – без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.              Головуюча суддя                                                                                Р.Б. Хобор суддя                                                                                                               В.П. Сапіга суддя                                                                                                  Н.Г. Левицька