Постанова

від 27.03.2013 по справі 2а-10289/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2013 року № 2а-10289/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лунь З.І.

за участю секретаря судового засідання Івашків В.І.

представників сторін:

від позивача: Ліщинська О.М.

від відповідача: Болотін М.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЗАХІД"до Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 10.10.2012 року № 22248/10/15-1009/461.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЗАХІД" звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 10.10.2012 року № 22248/10/15-1009/461.

Представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши, що відповідачем безпідставно обмежується право позивача на включення до складу «валових витрат» витрат на гарантійне обслуговування товарів, що придбані покупцями - юридичними особами. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні від 21.03.2013 року. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що надаючи податкову консультацію відповідачем взято до уваги норми Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими під споживачами слід розуміти фізичних осіб, які придбавають, замовляють, використовують або мають намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Таким чином, при визначенні об'єкта оподаткування не можуть бути враховані витрати на гарантійний ремонт товарів, придбаних юридичною особою. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

10.09.2012 року ТзОВ «НІКО-ЗАХІД» звернулося до відповідача з листом №1651/09 за роз'ясненням з приводу того, чи ТзОВ "НІКО-ЗАХІД», будучи офіційним дилером у Львівській області з продажу автомобілів Mitsubishi та Audi та здійснюючи гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих юридичним та фізичним особам, може віднести до інших витрат при визначенні об'єкта оподаткування витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих юридичним особам.

Державна податкова служба у Львівській області надала позивачеві податкову консультацію від 10.10.2012 року №22248/10/15-1009/461, зазначивши, що не можуть бути враховані при визначенні об'єкта оподаткування витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку юридичним особам, оскільки на таку категорію покупців не поширюються норми законодавства з питань захисту прав споживачів.

Підпунктом 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно із ст. 52 ПК України податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства надаються безоплатно контролюючими органами за звер ненням платників податків, вони мають індивідуальний характер і можуть використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Пунктом 53.3 ст. 53 ПК України визначено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із інших витрат, визначених згідно з п.п. 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

У "є" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України зазначено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які серед іншого включають витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.

Відповідно до пп. 140.1.4 п. 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення - будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення витрат продавця такого товару на вартість замін.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

Термін "оприлюднення" означає розповсюджене в рекламі, технічній документації, договорі або іншому документі зобов'язання продавця щодо умов та строків гарантійного обслуговування.

Таким чином, зазначеною вище нормою визначено умови, за яких визначені нею витрати враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме: відсутність компенсації понесених витрат від покупців; розмір витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів має відповідати рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку. Крім того, згадана вище норма передбачає необхідність додержання платником податку вимог, виконання яких дозволяє включення передбачених цим підпунктом витрат до інших витрат, а саме: обов'язкове ведення платником обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товару або послуги з ремонту (обслуговування); здійснення обліку бракованого товару; здійснення гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін в порядку і відносно товарів, визначених Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із змісту зазначених вище норм, ними не передбачено відмінності між покупцями, які одержують гарантійну заміну товарів чи послуги з ремонту (обслуговування), за їх правовим статусом: фізична чи юридична особа, і не містять обмежень чи застережень щодо врахування платником витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, наданих як фізичним так і юридичним особам.

Стосовно покликання відповідача на Закон України «Про захист прав споживачів» суд таке не бере до уваги, оскільки згаданий нормативно-правовий акт не єдиний у системі законодавства України, яким врегульовано відносини між продавцем та покупцем (споживачем). Зокрема, законодавство про захист прав споживачів складається, зокрема, з Конституції України (ч.4 ст.42), Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, підзаконних нормативно-правових актів, норми яких не диференціюють права та обов'язки споживача залежно від їх поділу на фізичних чи юридичних осіб.

Крім того, покликання відповідача на Закон України «Про захист прав споживачів» є безпідставним, оскільки цей Закон не стосується відносин у сфері оподаткування, зокрема, не регулює питання визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд також додатково зазначає, що позивач, здійснюючи гарантійний ремонт (обслуговування) або заміну дорожніх транспортних засобів керується нормами Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства промислової політики України від 29.12.2004р. № 721, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2005р. за № 72/10352.

Цей Порядок поширюється на дорожні транспортні засоби, які підлягають реєстрації ДАІ МВС України, і визначає відносини між власниками (Споживач) дорожніх транспортних засобів (ДТЗ) та суб'єктами господарювання, в тому числі тими, що здійснюють роздрібну торгівлю ДТЗ (Продавець), підприємствами-виробниками ДТЗ (Виробник) та виконавцями робіт із технічного обслуговування і гарантійного ремонту ДТЗ (Виконавець).

Згаданий Порядок також не розділяє споживачів на фізичних та юридичних осіб і поширюється на всіх власників, які споживають послуги (роботи) з гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що право платника на включення витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів до інших витрат при визначенні об'єкта оподаткування не залежить від правового статусу покупців - одержувачів (споживачів) послуг (робіт) з гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів.

Таким чином, податкова консультація від 10.10.2012 року №22248/10/15-1009/461 є протиправною та підлягає скасуванню.

Судовий збір у розмірі 32,19 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної податкової служби у Львівській області від 10.10.2012 року № 22248/10/15-1009/461.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЗАХІД" (79019, м. Львів, вул. Липинського, 50 Б ідентифікаційний код 32483848) 32 (тридцять дві) грн. 19 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанову в повному обсязі складено 01.04.2013 року

Суддя Лунь З.І.