Ухвала

від 28.05.2015 по справі 2а-10289/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 р. Справа № 876/6515/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Захід» до Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2012 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Захід» до Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації Державної податкової служби у львівській області 10 жовтня 2012 року № 22248/10/15-1009/461.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідачем безпідставно обмежується право позивача включити до складу валових витрат витрати на гарантійне обслуговування товарів, що придбані покупцями - юридичними особами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову консультацію Державної податкової служби у Львівській області від 10 жовтня 2012 року № 22248/10/15-1009/461.

Зазначену постанову мотивовано тим, що право платника на включення витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів до інших витрат при визначенні об'єкта оподаткування не залежить від правового статусу покупців.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою службою у Львівській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що надаючи податкову консультацію відповідачем взято до уваги норми Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими під споживачами слід розуміти фізичних осіб, які придбавають, замовляють, використовують або мають намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Таким чином, при визначенні об'єкта оподаткування не можуть бути враховані витрати на гарантійний ремонт товарів, придбаних юридичною особою.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 10 вересня 2012 року ТзОВ «Ніко-Захід» звернулося до відповідача з листом № 1651/09 за роз'ясненням з приводу того, чи ТзОВ «Ніко-Захід», будучи офіційним дилером у Львівській області з продажу автомобілів Mitsubishi та Audi та здійснюючи гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих юридичним та фізичним особам, може віднести до інших витрат при визначенні об'єкта оподаткування витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих юридичним особам.

Державна податкова служба у Львівській області надала позивачеві податкову консультацію від 10 жовтня 2012 року № 22248/10/15-1009/461, у якій вказала, що не можуть бути враховані при визначенні об'єкта оподаткування витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку юридичним особам, оскільки на таку категорію покупців не поширюються норми законодавства з питань захисту прав споживачів.

Підпунктом 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно із ст. 52 ПК України податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства надаються безоплатно контролюючими органами за зверненням платників податків, вони мають індивідуальний характер і можуть використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Пунктом 53.3 ст. 53 ПК України визначено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із інших витрат, визначених згідно з п.п. 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

У "є" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України зазначено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які серед іншого включають витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.

Відповідно до пп. 140.1.4 п. 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення - будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення витрат продавця такого товару на вартість замін.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

Термін "оприлюднення" означає розповсюджене в рекламі, технічній документації, договорі або іншому документі зобов'язання продавця щодо умов та строків гарантійного обслуговування.

Таким чином, зазначеною вище нормою визначено умови, за яких визначені нею витрати враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме: відсутність компенсації понесених витрат від покупців; розмір витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів має відповідати рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку. Крім того, згадана вище норма передбачає необхідність додержання платником податку вимог, виконання яких дозволяє включення передбачених цим підпунктом витрат до інших витрат, а саме: обов'язкове ведення платником обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товару або послуги з ремонту (обслуговування); здійснення обліку бракованого товару; здійснення гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін в порядку і відносно товарів, визначених Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із змісту зазначених вище норм, ними не передбачено відмінності між покупцями, які одержують гарантійну заміну товарів чи послуги з ремонту (обслуговування), за їх правовим статусом: фізична чи юридична особа, і не містять обмежень чи застережень щодо врахування платником витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, наданих як фізичним так і юридичним особам.

Стосовно покликання відповідача на Закон України «Про захист прав споживачів» суд апеляційної інстанції таке не бере до уваги, оскільки згаданий нормативно-правовий акт не стосується відносин у сфері оподаткування, зокрема, не регулює питання визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд також додатково зазначає, що позивач, здійснюючи гарантійний ремонт (обслуговування) або заміну дорожніх транспортних засобів керується нормами Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за № 72/10352.

Цей Порядок поширюється на дорожні транспортні засоби, які підлягають реєстрації ДАІ МВС України, і визначає відносини між власниками (Споживач) дорожніх транспортних засобів (ДТЗ) та суб'єктами господарювання, в тому числі тими, що здійснюють роздрібну торгівлю ДТЗ (Продавець), підприємствами-виробниками ДТЗ (Виробник) та виконавцями робіт із технічного обслуговування і гарантійного ремонту ДТЗ (Виконавець).

Згаданий Порядок також не розділяє споживачів на фізичних та юридичних осіб і поширюється на всіх власників, які споживають послуги (роботи) з гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що право платника на включення витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів до інших витрат при визначенні об'єкта оподаткування не залежить від правового статусу покупців - одержувачів (споживачів) послуг (робіт) з гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що консультація від 10 жовтня 2012 року № 22248/10/15-1009/461 - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року в справі № 2а-10289/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей