Ухвала

від 25.03.2013 по справі 2а-9637/12/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9637/12/0170/7

25.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хібіни"- Османов Ескендер Рустемович, довіреність № б/н від 20.02.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хібіни"- Дубовець Олена Іванівна, довіреність № б/н від 25.03.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 15.10.12 у справі № 2а-9637/12/0170/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хібіни" (вул. Кримська, 2 Б, місто Бахчисарай, Автономна Республіка Крим,98400)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3, місто Бахчисарай, Автономна Республіка Крим,98403)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хібіни" задоволено: визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Хібіни" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово- господарських операцій з БВП "Строитель - плюс" та інших 32 суб'єктів господарювання за період з 01.01 2009 по 31.03 2012 за результатами, якої складено акт за № 109/22/23660058 від 27.07.2012. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби вилучити з автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хібіни", оформленої актом перевірки № 109/22/23660058 від 27.07.2012, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Хібіни" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (далі-відповідач) про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Хібіни" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП "Строитель-плюс" та інших 32 суб'єктів господарювання за період з 01.01 2009 по 31.03. 2012 за результатами, якої складено акт за № 109/22/23660058 від 27.07.2012, а також про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України вилучити з автоматизованої системи "результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хібіни", оформленої актом перевірки № 109/22/23660058 від 27.07.2012.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Хібіни" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП "Строитель - плюс" та інших 32 суб'єктів господарювання за період з 01.01. 2009 по 31.03.2012, а також про обґрунтованість вимог про зобов'язання відповідача вилучити з автоматизованої системи "результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хібіни", оформленої актом перевірки № 109/22/23660058 від 27.07.2012.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи на підставі наказу відповідача №224 від 13.07.2012 про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача,прийнятого на підставі статті 20, підпункту78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України та на виконання постанови слідчого з ОВС ГСУ ДПС України про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача від 11.07.2012,відповідачем була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка, за результатом якої 27.07.2012 був складений акт № 109/22/23660058 про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем:пункту 5.1 підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9, пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пункту 44.1 пункту 44.5 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 1371053,00 грн.; підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункт 7.2.1, підпункт 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5. пункту 7.4., підпункт 7.7.1 пункту7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, пункт185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункт198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 201.1, пункт 201.4, пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1139 460,00 грн.

Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011, врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Кодексом визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної податкової політики, які в силу статті 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Спосіб - це визначене законом в їх компетенції порядок, у якому здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи наказом відповідача №224 від 13.07.2012 було визначено початок проведення перевірки позивача, а саме з 16.07.2012 у термін 5 робочих днів. Дані про початок проведення перевірки з 16.07.2012 також вказані у повідомленні про початок проведення перевірки від 13.07.2012№97/22.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що наказ № 224 від 13.07.2012,повідомлення №875/10-1/22 від 13.07.2012 про запрошення платника податків до органів державної податкової служби та повідомлення про початок проведення перевірки від 13.07.2012 №97/22 були направлені на адресу позивача супровідним листом від 13.07.2012 вих. №877/10-1/22 і фактично відправлені поштою 17.07.2012,про що свідчить штамп відділення зв'язку на поштовому конверті. Таке повідомлення про проведення перевірки не відповідає вимогам Податкового кодексу України, оскільки вказані документи були направлені на адресу позивача 17.07.2012, в той час, як перевірка згідно наказу проводилася з 16.07.2012 в строк 5 днів.

Отже , відповідачем було розпочато позапланову невиїзну документальну перевірку без вчинення обов'язкових дій щодо надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що є порушенням норм пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Порушення вимог Податкового кодексу України в частині недотримання підстав для проведення перевірки, свідчить про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки, результати якої були оформлені актом №109/22/23660058 від 27.07.2012.

Помилковими вважаються посилання заявника апеляційної скарги апеляційної скарги на те, що податковий орган не зобов'язаний починати проведення невиїзної документальної перевірки лише після отримання поштового повідомлення про вручення платнику податків наказу на проведення перевірки та повідомлення, оскільки приписи пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України чітко визначають умови проведення документальної позапланової невиїзної перевірки посадовими особами органу державної податкової служби, зокрема, надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення наказу та повідомлення на проведення перевірки.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що приписи діючого податкового законодавства визначають виключні умови проведення невиїзної документальної перевірки, якими є фактичне отримання платником податків наказу та повідомлення на перевірку засобами поштового зв'язку, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, яке повертається на адресу податкового органу або розписка платника про особисте отримання наказу та повідомлення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Слід зазначити, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у довільній формі, та такий факт про складання акта відмови відображається в акті документальної перевірки.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позапланова невиїзна документальна перевірка позивача проведена відповідачем в порушення норм Податкового кодексу України, відсутність у перевіряючого на момент перевірки первинної бухгалтерської документації не може бути безумовною підставою для висновків про визнання угод нікчемними. В порушення встановленого Податковим кодексом України порядку відповідачем не були вжиті заходи щодо отримання первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та сформовано податкові зобов'язання, у зв'язку із чим висновки акту перевірки щодо нікчемності угод, укладених позивачем з іншими суб'єктами господарювання у період, за який здійснювалась перевірка, необґрунтованими.

Враховуючи приписи підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14, підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за результатами перевірки у випадку встановлення порушення платником податків податкового законодавства, податковий орган зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на підставі акту перевірки №109/22/23660058 від 27.07.2012 податкові повідомлення-рішення не приймалися .

В матеріалах справи міститься роздрукування детальної інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, зі змісту якої вбачається, що податковим органом на підставі акту перевірки №109/22/23660058 від 27.07.2012 проведено корегування показників податкових зобов'язань.

Згідно пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що зазначена автоматизована система є внутрішньою програмою податкового органу та не стосується прав та інтересів позивача, оскільки "Детальна інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" є інформаційною базою обробки та використання податкової інформації, а результати її опрацювання використовуються в своїй діяльності органами державної податкової служби через наступне.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що така зміна відповідачем задекларованих показників в автоматизованій системі "Детальна інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" порушує права та інтереси позивача, оскільки декларуючи податкові зобов'язання платник податків має право на відповідність задекларованих ним показників показникам відображеним в електронній базі податкової звітності. Змінені дані бази можуть також мати негативний вплив на інтереси позивача через те, що таким чином сформується негативна свідомість потенційних контрагентів позивача про надійність та законослухнянність позивача, як комерційного партнера.

Судова колегія зауважує, що невідповідність показників податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у податкових деклараціях показникам відображеним в електронній базі податкової звітності також може мати негативні наслідки як для самого платника податків, так і для його контрагентів. Отже, обов'язок платника податків щодо подання податкової декларації за звітний період кореспондується з обов'язком податкового органу щодо прийняття такої декларації та, у випадку відсутності зауважень до її оформлення, відображення показників декларації у відповідних базах податкової звітності.

Слід зазначити, що працівник підрозділу ведення та захисту податкової звітності після реєстрації податкової звітності з податку на додану вартість переносить інформацію з первинних звітних документів платника податку на додану вартість на паперових носіях та звітних документів, наданих платниками податку на додану вартість у електронному вигляді, до електронної бази податкової звітності органу державної податкової служби(пункт 2.6 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" від 18.04.2008 №266).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що до електронної бази податкової звітності органу державної податкової служби посадовими особами податкового органу вносяться задекларовані показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків. Отже, показники "Детальної інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" формуються на підставі даних задекларованих платниками податків у податкових декларацій з податку на додану вартість та повинні їм відповідати.

Методичними рекомендаціями щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (далі-Методичні рекомендації) визначено підстави, відповідно за наявності яких податковий орган має право вносити зміни до електронної бази податкової звітності органу державної податкової служби, що відображається в "Детальній інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України".

Згідно змісту Методичних рекомендацій підставами для здійснення корегування посадовими особами податкового органу є встановлення факту допущення працівником податкового органу помилок при введенні до електронної бази податкової звітності інформації із податкової звітності на паперових носіях; узгоджене податкове повідомлення-рішення та рішення суду, яким змінені суми податку на додану вартість.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що акт перевірки не є підставою для коригування в електронній базі податкової звітності задекларованих платником податків показників, натомість, як випливає із змісту пунктів:5.7, 5.8, 5.10, 7.1 та 7.2 Методичних рекомендацій він може бути підставою для винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень чи для звернення до суду про стягнення у дохід держави всього, що набуто сторонами за правочином, який суперечить інтересам держави та суспільства.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно в автоматизованій системі "Детальна інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" згідно акту №109/22/23660058 від 27.07.2012 проведено корегування показників задекларованих позивачем у податкових деклараціях.

Отже, оскільки у податкового органу не було визначених законом підстав щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Хібіни" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП "Строитель-плюс" та інших 32 суб'єктів господарювання за період з 01.01 2009 по 31.03 2012, за результатами якої складено акт за № 109/22/23660058 від 27.07.2012, тому обґрунтовані теж є вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача вилучити з автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хібіни", оформленої актом перевірки № 109/22/23660058 від 27.07.2012.

В апеляційній скарзі відповідачем ставиться питання щодо неможливості оскарження у судовому порядку висновків акту перевірки, оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Але, постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2012 висновки акту перевірки № 109/22/23660058 від 27.07.2012 не визнавалися протиправними як не визнавалися протиправними дії податкової інспекції щодо висновків цього акту про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Судовим рішенням суду першої інстанції визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Хібіни" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП "Строитель-плюс" та інших 32 суб'єктів господарювання за період з 01.01 2009 по 31.03. 2012 за результатами, якої складено акт за № 109/22/23660058 від 27.07.2012.

Тобто, суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність дій податкової інспекції щодо проведення перевірки, за результатами якої був складено акт № 109/22/23660058 від 27.07.2012, виходячи з відсутності у податкової інспекції законних підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо неправильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності у податкової інспекції законних підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Хібіни" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 на підставі наказу №224 від 13.07.2012.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи та правильно надана юридична оцінка встановленим обставинам, що призвело до правильних висновків суду про відсутність у відповідача законних підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Хібіни» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Хібіни" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП "Строитель-плюс" та інших 32 суб'єктів господарювання за період з 01.01 2009 по 31.03.2012, за результатами, якої складено акт за № 109/22/23660058 від 27.07.2012, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Хібіни" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП "Строитель-плюс" та інших 32 суб'єктів господарювання за період з 01.01 2009 по 31.03 2012, за результатами якої складено акт за № 109/22/23660058 від 27.07.2012, діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції, а повністю повторює зміст акту документальної перевірки та заперечення відповідача проти позову.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2012 у справі № 2а-9637/12/0170/7 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України

Повний текст судового рішення виготовлений 01 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко