Постанова

від 26.11.2009 по справі 484/09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2009 р. справа № 6/223

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Кожана М.П.,

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 22 листопада 2007 року у справі № 6/223

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоатом», м.Кіровоград

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання нечинним рішення,

встановила:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000066/17-30/0 від 05.04.2007 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 15959,97 грн. та застосовано штрафні(фінансові) санкції у розмірі 31919,94 грн. (загалом на суму 47879,91 грн.). В обґрунтування позову зазначалось, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству. Позивач вважає безпідставним визначення податковим органом його як податкового агента, який не утримав податок з доходів фізичних осіб при виплаті громадянину ОСОБА_1 платежів у вигляді роялті.

Розглянувши позов, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача. При цьому суд посилався на норми пп.4.2.12 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», застосовуючи визначення «роялті»згідно з п.1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та зазначив, що між позивачем як Повіреним та КДПВМ «Артеміда»(Довіритель) укладено договір доручення від 06.07.2005р., відповідно до якого позивач зобов'язався від імені та за рахунок Довірителя проводити оплату за використання останнім винаходу «Алкогольний напій та пляшка для його збереження»за патентом НОМЕР_1, що належить гр.ОСОБА_1 Суд погодився з доводами позивача про те, що перераховуючи грошові кошти громадянину ОСОБА_1 за використання винаходу, позивач діяв не у власних інтересах, а в інтересах Довірителя, тому, відповідно, права та обов'язки за договорами, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоатом»вчиняло від імені Довірителя з третімі особами, в даному випадку з гр.ОСОБА_1, виникають у Довірителя, а не у Повіреного яким є позивач відносно КДПВМ «Артеміда».

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт зазначає про невірне застосування судом норм матеріального права, що призвело до помилкового рішення.

Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надійшли.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції дійсно є помилковими, а доводи апелянта обґрунтовані, виходячи з наступного. Як свідчать матеріали справи, на підприємстві позивача в лютому-березні 2007р. було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року. За результатами перевірки складено акт №33/23-00/31844758 від 02.04.2007р. На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення №000066/17-30/0 від 05.04.2007 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 15959,97 грн. та застосовано штрафні(фінансові) санкції у розмірі 31919,94 грн. (загалом на суму 47879,91 грн.).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду та з позицією позивача, що ТОВ "Енергоатом", перераховуючи роялті гр.ОСОБА_1 за використання винаходу "Алкогольний напій та пляшка його збереження" за патентом НОМЕР_1, діяло не у власних інтересах, а в інтересах Довірителя, а саме КДПВМ "Артеміда" за договором доручення від 06.07.2005 року, відповідно до якого ТОВ "Енергоатом" зобов'язувалось від імені та за рахунок КДПВМ "Артеміда" проводити оплату за використання КДПВМ "Артеміда" винаходу "Алкогольний напій та пляшка для його збереження".

З посиланням на зміст ліцензійного договору, укладеного між КДПВМ "Артеміда" та гр. ОСОБА_1 №1861 від 16.08.2004 року, позивач також зазначав, що саме КДПВМ "Артеміда" зобов'язане здійснювати виплату винагороди (роялті) за використання винаходу "Алкогольний напій та пляшка його збереження" за патентом НОМЕР_1, яка відповідно до підпункту 4.2.12 п.4.2. ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" включається до загального місячного оподаткованого доходу.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Згідно з п.1.15 ст.1 Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб "(із змінами і доповненнями) податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У відповідності до пп. 9.3.1 п.9.3 ст.9 Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб "(із змінами і доповненнями) (далі Закон) податковим агентом платника податку при нарахуванні (виплаті) на його користь дивідендів(роялті), є емітент корпоративних прав або за його дорученням - інша особа( в нашому випадку ТОВ "Енергоатом") , яка здійснює таке нарахування (виплату).

Резидент, що виплачує дивіденди платникам цього податку, надає податковому органу у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, податковий розрахунок (Ф-1ДФ, п. 12) про нараховані дивіденди(роялті), форма якого визначається за правилами, встановленими законом ("Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" зареєстрованого в Мін'юсті України 21.09.2004 р за №1194/9793).

Згідно пп. 9.3.4 п.9.3 ст.9 вищевказаного Закону дивіденди (роялті), які нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав - резидентом, що є фізичною або юридичною особою, підлягають оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону(на період проведеної виплати 13 %).

Відповідно до пп. 9.3.5 п. 9.3 ст. 9 Закону доходи, зазначені у цьому пункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок . Таким чином тільки ТОВ "Енергоатом" мало можливість та було зобов'язане відповідно до правил оподаткування роялті , визначених вищезазначеним Законом оподаткувати роялті сплачені на користь гр.. ОСОБА_1 та перерахувати до бюджету , що передбачено п. п. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 Закону України № 889 від 22.05.03р. "Про податок з доходів фізичних осіб" відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує ( виплачує) оподатковуваний дохід.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд не врахував, що 06.07.2005 року була підписана додаткова угода до ліцензійного договору зареєстрованого в ДП "Укрпатент" за №1861 від 16.08.2004 року про надання виключної ліцензії на використання винаходу "Алкогольний напій та пляшка його збереження" за патентом НОМЕР_1 між гр. ОСОБА_1 та КДПВМ "Артеміда" з якої видно, що у пункті 9 додаткової угоди зазначено, що "За надання виключної ліцензії, передбаченої договором, у відповідності до Договору доручення від 06.07.2005 року між КДПВМ "Артеміда" та ТОВ "Енергоатом", останній сплачує Ліцензіару (гр.ОСОБА_1) винагороду шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 20 (двадцять) копійок за кожну придбану ТОВ "Енергоатом"( а не КДПВМ "Артеміда") на підприємстві ДНВП "Рубін" НАН України кульку згідно договору на виготовлення та поставку продукції від 06.07.2005 року на рахунок Ліцензіара".

З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував кошти фізичній особі, ОСОБА_1, на його особовий рахунок в ХОД АППБ "Аваль" м. Харьків, без утримання податку з доходів фізичних осіб та відповідного перерахування до бюджету. Згідно платіжних документів кошти були перераховані відповідно ліцензійної угоди по договору №1861 від 16.08.2004 року за срібну кульку Кіровоградською обласною ФАКБ УСБ 14.10.2005 року-6000,00 грн., 26.10.2005 року-15600,00 грн., 10.11.205 року- 15000,00 грн., 18.11.2005 року-34600,00 грн., 09.12.2005 року 35000,00 грн. Загалом 106200,00 грн. відповідно наданого договору №1861 від 16.08.2004 року укладеним між КДПВМ "Артеміда" та ф/о гр. ОСОБА_1 про надання виключної ліцензії на використання винаходу "Алкогольний напій та пляшка для його збереження" за патентом НОМЕР_1, яким передбачено:

- Ліцензар (ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2) - є володарем деклараційного патенту НОМЕР_1

- Ліцензіат (Кіровоградське державне підприємство по виробництву та маркетингу "Артеміда" код 13743719) бажає придбати на умовах цього договору виключну ліцензію на використання винаходу з метою виготовлення, застосування, введення, пропонування до продажу, продажу та здійснення будь-якої підприємницької та господарської діяльності щодо продукту виготовленого на основі винаходу за патентом НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 7.1 договору з урахуванням змін за надання виключної ліцензії, передбаченої цим договором, у відповідності до Договору доручення від 06.07.2005р. між КДПВМ «Артеміда»та позивачем, останній сплачує Ліцензіару винагороду шляхом перерахунку грошових коштів у розмірі 20 коп. за кожну придбану на підприємстві ДНВ ПВ МКМ "Рубін" кульку згідно договору на виготовлення та поставку продукції №02/04 від 20.04.2004 року, та у відповідності з пунктом 5.3 даного договору на рахунок Ліцензіара.

За умовами ліцензійного договору про надання виключної ліцензії на використання винаходу "Алкогольний напій та пляшка для його збереження" за патентом НОМЕР_1 Ліцензіар (КДПВМ "Артеміда") не має права здійснювати будь-яке використання патенту самостійно, будь-яким чином передавати права власності на нього та надавати його у використання третім особам, самостійно використовувати патент на винахід і "ноу-хау".

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

При цьому не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи, або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності, або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Питання, пов'язані із поняттям права інтелектуальної власності, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. N 435 (далі - ЦКУ). Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначено статтею 420 ЦКУ. Зокрема, до об'єктів інтелектуальної власності згідно цієї статті належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг). Пунктом 1 ст. 418 ЦКУ встановлено, що правом інтелектуальної власності є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом. Цією ж статтею визначено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. Відповідно до положень Книги четвертої ЦКУ одним із майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності з правом на використання цього об'єкта є виключне право дозволяти використання об'єкта (видавати ліцензії).

При цьому у ст. 419 ЦКУ зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Отже, якщо підприємство(фізична особа) володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього об'єкта (зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)), при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт, - тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю "роялті", визначеному п. 1.30 ст. 1 Закону. Роялті, які нараховані платнику податку, що є фізичною особою підлягають оподаткуванню за ставкою визначеною пунктом 7.1 ст.7 цього Закону.

Згідно з пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує)(виплату в нашому випадку проводило ТОВ "Енергоатом") оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пп. 20.3.2 п. 20.3 ст.20 Закону України № 889 від 22.05.03р. "Про податок з доходів фізичних осіб" у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку , відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Враховуючи норми законодавства та фактичні обставини справи, колегія вважає доводи апелянта обґрунтованими. Нарахування сум спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірним і законним, підстав для визнання нечинним рішення відповідача не вбачається.

Таким чином, доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді на постанову суду першої інстанції у даній справі слід задовольнити, судове рішення - скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді на постанову господарського суду Кіровоградської області від 22 листопада 2007 року у справі № 6/223 задовольнити.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 22 листопада 2007 року у справі № 6/223 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

М.П.Кожан