Ухвала

від 25.03.2013 по справі 2а-12486/12/0170/8

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12486/12/0170/8

25.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Крим"- Захаров Деніс Олександрович, довіреність № б/н від 11.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 05.12.12 у справі № 2а-12486/12/0170/8

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Крим" (вул. Сонячна долина, 6, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Крим" задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 23.10.2012:№ 0007422204 та № 0007432204, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс-Крим" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2012№ 0007422204 та № 0007432204.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, зробив помилкові висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, внаслідок чого безпідставно нарахував податкові зобов'язання та протиправно застосував до нього штрафні санкції.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи 23.10.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: №0007432204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 609147,50грн., в тому числі : основний платіж- 487318,00грн. та штрафні санкції- 121829,50грн. та № 0007422204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 487317,50грн, в тому числі: основний платіж- 389854,00грн. та штрафні санкції- 97463,50грн.

Передумовою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість став акт № 6951/22-1/33187420 від 05.10.2012 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Севелітстрой" (код ЄДРПОУ 35096833) та Фірмою "Капітель-Плюс" (код ЄДРПОУ 31095815) за період з 01.07.2009по 30.06.2012(з 01.07.2009по 31.12.2010).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 487318,00грн.,підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 389854,00грн.

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2009-2010 роках діяв Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств",а платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Як вбачається з матеріалів справи згідно наказу № 2219 від 19.09.2012 відповідачем на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

Невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що обов'язковою передумовою законності призначення перевірки за вказаною обставиною є направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень та ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що запит відповідача №19589/10/22 від 11.09.2012 про надання інформації та її документального підтвердження, копій первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини з: ПП "Севелітстрой" та Фірмою "Капітель Плюс" за період з 01.07.2009по 30.06.2012був отриманий позивачем 15.09.2012, у зв'язку з чим позивач повинний був протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту надати відповідні пояснення та їх документальні підтвердження, тобто до 01.10.2012.

На запит відповідача, згідно з актом перевірки, позивачем була надана відповідь з додаванням документів на 200 аркушах.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що 19.09.2012 відповідачем виданий спірний наказ, що свідчить про порушення відповідачем вимог підпункту78.1.1 та підпункту 78.1.4 пункту 78. 1 статті 78 Податкового кодексу України щодо надання 10-денного строку з дня отримання запиту для надання підприємством пояснень та документів, тому підстави для призначення спірним наказом проведення перевірки згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78. 1 статті 78 Податкового кодексу України були відсутні, а тому проведення відповідачем спірної перевірки є протиправним.

Судова колегія зазначає, що перевірка була розпочата відповідачем до вручення відповідного наказу позивачу, оскільки наказ на проведення перевірки було надіслано позивачу поштою та отримано останнім 25.09.2012,в той час як проведення спірної перевірки вже розпочалося 24.09.2012та тривало до 28.09.2012.

Перевіркою позивача було встановлено, що у період з 01.07.2009 по 31.12.2010 позивач мав правові відносини з ПП "Севелітстрой" та Фірмою "Капітель Плюс".

Неспроможними визнаються судовою колегією обґрунтованість заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 487318,00грн. та заниження податку на додану вартість на суму 389854,00грн.з посиланням на інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби, матеріали кримінальної справи, протоколи допитів посадових осіб підприємств-контрагентів позивача та акти проведення зустрічних звірок платників податків по ПП "Севелітстрой" та Фірмі "Капітель Плюс", оскільки відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судова колегія відмічає, що інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, матеріали кримінальної справи, по якій ще не винесено вироку, а по якій лише проводиться слідство, та акти зустрічних звірок контрагентів платника податків, на які посилається заявник апеляційної скарги в обґрунтування своїх доводів, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Неспроможними визнаються посилання в апеляційній скарги на відсутність фактів підтвердження реальності та товарності спірних господарських операцій через наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 07.11.2006 між ТОВ "Компанія розвитку будівництва" (замовник) та позивач (генеральний підрядник) був укладений договір підряду №7/11-2006 на капітальне будівництво, в якому обумовлено, що за цим договором замовник доручає генеральному підряднику виконати на власний ризик, власними і залученими силами та засобами будівництво Об'єкту - багатоповерхового житлового будинку з приміщеннями торгово-офісного призначення на першому поверсі, на земельній ділянці розміром 0,5748га у місті Євпаторії (VIII мікрорайон, літер 19, 20), кадастровий номер якої 0110900000:01:044:0016, вартість робіт-25 781 000,00грн., у тому числі податок на додану вартість-4 296 833,33грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відповідно до пункту 14.1 договору Сторони домовились, що для проведення спеціальних робіт на Об'єкті будуть залучатись субпідрядні організації. Такі умови договору ґрунтуються на положеннях статті 838 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником-як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником-за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що з метою реалізації даного договору, 01.12.2009 між позивачем (замовник) та ПП "Севелітстрой" (підрядник) був укладений договір підряду № 159, відповідно до якого підрядник, за завданням замовника, зобов'язався виконати загальнобудівельні роботи, роботи з улаштування водопостачання, каналізації та опалення, роботи з благоустрою території та з улаштування дорожнього покриття та об'єкті замовника, розташованому за адресою: місто Євпаторія, пр. Перемоги, 85, та передати результат робіт замовнику, а замовник зобов'язався прийняти результати робіт та оплатити їх, вартість робіт складає- 2820 000,00грн., у тому числі податок на додану вартість-470 000,00грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, під час укладання та виконання даного договору ПП "Севелітстрой" було юридичною особою, яка здійснювала господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури, відповідно до Ліцензії, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією, було платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100164137 від 11.05.2007.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у перевіреному періоді позивач придбавав у ПП "Севелітстрой" роботи з благоустрою та озеленення території, що підтверджується: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2010року на суму 41204,40грн., актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в за січень 2010року. Актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в підтверджується також приймання позивачем від ПП "Севелітстрой" відповідних робіт. За витратними накладними: № 732 від 12.05.2010, №447 від 13.05.2010, № 724 від 25.06.2010 позивачем у ПП "Севелітстрой" також придбавався товар, необхідний для виконання робіт з будівництва житлового будинку, а саме: люки стальні, сходи стальні, кільця, умивальники, мийки, ванні тощо. На підтвердження фактичного виконання робіт (продажу товарів), ПП "Севелітстрой" були виписані податкові накладні на загальну суму 2 313702,00грн., у тому числі податок на додану вартість- 462740,40грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що отримання позивачем цих накладних від ПП "Севелітстрой" підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних. Оплата позивачем сум за виконані роботи та товар підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями та банківськими виписками, всього позивачем було сплачено ПП "Севелітстрой" за період будівництва 2563707,38грн.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіреному періоді позивач придбавав у Фірми "Капітель Плюс" будівельні матеріали- блок рядовий. Так, 08.02.2010 Фірмою "Капітель Плюс" було виставлено позивачу рахунок-фактура № 74 на оплату блоку рядового в кількості 2000шт. всього на суму 7879,99грн., в тому числі податок на додану вартість- 1313,33грн., оплата даного товару у сумі 7879,99грн., в тому числі податок на додану вартість-1313,33грн., була здійснена позивачем 08.02.2010, що підтверджується банківською випискою. Отримання позивачем даного товару підтверджується підписаною сторонами витратною накладною №159 від 09.02.2010.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, Фірмою "Капітель Плюс" також була виписана податкова накладна № 159 на суму 7879,99грн., в тому числі податок на додану вартість-1313,33грн. Фірмою "Капітель Плюс" 15.02.2010 було виставлено позивачу рахунок-фактура № 181 на оплату блоку рядового в кількості 2000шт. всього на суму 7879,99грн., в тому числі податок на додану вартість- 1313,33грн. Оплата даного товару у сумі 7879,99грн., в тому числі податок на додану вартість-1313,33грн., була здійснена позивачем 15.02.2010, що підтверджується банківською випискою. Отримання позивачем даного товару підтверджується підписаною сторонами витратною накладною №184 від 15.02.2010. На підтвердження фактичного здійснення господарської операції, Фірмою "Капітель Плюс" також була виписана податкова накладна № 184 від 15.02.2010 на суму 7879,99грн., в тому числі податок на додану вартість- 1313,33грн. За витратною накладною №91 від 17.02.2010 позивачем від Фірми "Капітель Плюс" було отримано блок рядовий в кількості 540шт. всього на суму 1782,00грн., в тому числі податок на додану вартість-297,00грн. Оплата даного була здійснена позивачем 17.02.2010, що підтверджується банківською випискою. На підтвердження фактичного здійснення господарської операції, Фірмою "Капітель Плюс" також була виписана податкова накладна №91 від 17.02.2010 на суму 1782,00грн., в тому числі податок на додану вартість-297,00грн.За витратною накладною №186 від 18.02.2010 позивачем від Фірми "Капітель Плюс" було отримано блок рядовий в кількості 2000шт. всього на суму 7879,99грн., в тому числі податок на додану вартість-1313,33грн. Оплата даного товару у сумі 7879,99грн., в тому числі податок на додану вартість-1313,33грн., була здійснена позивачем 01.03.2010, що підтверджується банківською випискою. На підтвердження фактичного здійснення господарської операції Фірмою "Капітель Плюс" також була виписана податкова накладна №186 від 18.02.2010 на суму 7879,99грн., в тому числі податок на додану вартість-1313,33грн.Оплачений позивачем 02.03.2010 товар - блок рядовий в кількості 300шт. на суму 1182,00грн., в тому числі податок на додану вартість-197,00грн., був отриманий ним за витратною накладною №252 від 02.03.2010.На підтвердження фактичного здійснення господарської операції Фірмою "Капітель Плюс" також була виписана податкова накладна № 252 від 02.03.2010на суму 1182,00грн., в тому числі податок на додану вартість- 197,00грн.Оплачений позивачем 16.03.2010 товар- блок рядовий в кількості 480шт. на суму 1584,00грн., в тому числі податок на додану вартість- 264,00грн., був отриманий ним за витратною накладною № 310 від 16.03.2010.На підтвердження фактичного здійснення господарської операції Фірмою "Капітель Плюс" також була виписана податкова накладна №310 від 16.03.2010 на суму 1584,00грн., в тому числі податок на додану вартість- 264,00грн., всього позивачем було сплачено Фірмі "Капітель Плюс" за період будівництва 28187,97грн.

Згідно пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що надані позивачем документи містять обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів, що підтверджує правомірність формування позивачем спірних витрат та податкового кредиту.Вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Більше того, реальність та товарність господарських відносин з ПП "Севелітстрой" підтверджується також тим, що 09.07.2010 у встановленому законом порядку був складений акт готовності об'єкта (окремого пускового комплексу) "Багатоповерховий житловий будинок літ. 19-20 в мікрорайоні міста Євпаторія", нове будівництво, проспект Перемоги, 85, місто Євпаторія, 10-ти поверховий 168-квартирний житловий будинок літ. "А" загальною площею 9758,8кв.м., житловою площею 5294,4кв.м. На підставі даного акту готовності 23.07.2010 Інспекцією ДАБК в АРК видано Сертифікат відповідності № КР000437, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації.В матеріалах справи також містяться фототаблиці збудованого будинку,отже, реальність та товарність спірних господарських операцій між позивачем та ПП "Севелітстрой", а також Фірмою "Капітель плюс" підтверджується документально.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, які здійснюються платником податку з метою придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, вважаються з метою оподаткування валовими витратами.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 статті 5 України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (пункт 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Слід зазначити, що придбання будівельних робіт та товарно-матеріальних цінностей для будівництва підтверджується первинними документами, які, доречи, були надані позивачем за запитом відповідачу, однак останнім вони не були прийняті до уваги через передчасність невиїзної перевірки.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги про те, що витрати за вищевказаними операціями не пов'язані з господарською діяльністю позивача, через наступне.

В силу підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що об'єкт, для будівництва якого у перевіреному періоді позивачем придбавались ТМЦ у ПП "Севелітстрой" та Фірми "Капітель Плюс", а також придбавались будівельні роботи у ПП "Севелітстрой", зводився позивачем при виконанні договору підряду на капітальне будівництво № 7/11-2006 від 07.11.2006.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно довідки статистики основним видом діяльності позивача, є загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення), а тому будівництво житлового будинку за договором підряду безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те,що валові витрати (витрати) було сформовано позивачем законно та обґрунтовано, а розмір податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету, також визначено правильно на підставі вимог податкового законодавства, отже, висновки відповідача про заниження податку на прибуток на загальну суму 487318,00грн. є безпідставними, суперечать фактичним обставинам та податковому законодавству України.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону( підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Згідно пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. При цьому, в силу пункту 9.8 статті 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

Відповідачем не наведено даних про те, що ПП "Севелітстрой" та Фірма "Капітель Плюс" на момент виписки податкових накладних не були платниками податку на додану вартість.Спірні податкові накладні містять всі необхідні реквізити відповідно до вимог закону та були відображені позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за відповідні перевірені періоди.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що про недійсність даних податкових накладних свідчать показання посадових осіб контрагентів позивача, зокрема, директора Фірми "Капітель Плюс" Ярмошевич О.І. та директора ПП "Севелітстрой" Логвіна О.Л., які ніби-то пояснили, що не мають відношення до їх підписання, оскільки згідно до пункту 1 Порядку "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. В силу пункту 5 цього Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Спірні податкові накладні були виписані підприємствами-платниками податку на додану вартість. Належних та допустимих доказів того, що вони підписані неналежною особою відповідачем суду не надано, отже податковий кредит в розмірі 389854,00грн. був сформований позивачем законно та обгрунтовано.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на нікчемність укладених позивачем з контрагентами: ПП «Севелітстрой» та Фірмою «Капітель Плюс» договорів на підставі статті 228 та частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, відповідачем не наведено. Відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість укладених позивачем з контрагентами договорів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Будь-яких достовірних доказів нікчемності угод між позивачем та контрагентами заявником апеляційної скарги не зазначено. Жодною нормою законодавства державні податкові інспекції не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними. Угоди з контрагентами позивача недійсними не визнавалися. Підстави вважати її нікчемними відсутні.

Слід зазначити, що актом перевірки відповідача також підтверджується факт оформлення зазначених документів між позивачем та його контрагентами на виконання укладених договорів, поряд з цим, акт перевірки не містить встановлення факту недоліків в оформленні даних документів.

Судова колегія, з урахуванням норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат до складу матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для невключення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що документи, створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу приписів Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.Оскільки законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення таких сум до витрат, то у позивача існують достатні підстави для формування на основі таких документів матеріальних витрат.

Судова колегія відмічає, що доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого формування матеріальних витрат та включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість від вартості товарів, робіт і послуг з вказаних контрагентів засновані лише на факті порушення кримінальної справи, а також на підставі інформації, отриманої ревізорами з актів про неможливість проведення зустрічної перевірки вищезгаданих контрагентів з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями і постачальниками з метою встановлення факту реальності здійснених взаємовідносин. Проте в акті перевірки відсутність фактичного постачання ТМЦ контрагентами позивача, а також не виконання робіт підрядними організаціями по конкретних об'єктах документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування матеріальних витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача, тобто, такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід зазначити, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про встановлення досудовим слідством по кримінальній справі даних, які відображені в акті перевірки відповідачем, зокрема, показання посадових осіб контрагентів позивача, допитаних у ході досудового слідства,оскільки показання не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, тому що наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є кримінально караним діянням відповідно до статті 205 Кримінального кодексу України. В даному ж випадку, висновки працівників контролюючого органу про фіктивність контрагентів ґрунтувались на постанові слідчого про порушення кримінальної справи та протоколах допиту свідків та обвинувачених, а не вироку суду, що набрав законної сили по такій кримінальній справі.

Згідно приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Обставини встановлені у ході досудового слідства не можуть бути прийняті в якості доказів, оскільки на час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах.

В пункті 2 статті 1 Цивільного кодексу України зазначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Отже, застосувавши норми цивільного законодавства до податкових відносин, відповідач порушив положення статті 1 Цивільного кодексу України.

Проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок регламентується пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України та відповідним порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232. Вказаний порядок та Податковий кодекс України не містить відомостей про такий вид акту як акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Аналогічні норми містяться у пункті 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Якщо податковий орган нібито не міг здійснити відповідне співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, то яким чином здійснено висновок щодо порушення статей: 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, зустрічна звірка не може містити висновки щодо порушення платником податків діючого законодавства, особливо цивільного.

Таким чином посилання в апеляційній скарзі на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки, не спростовують товарність господарських операцій з контрагентами позивача.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Застосування у податкових повідомленнях-рішеннях від 23.10.2012: №0007432204, №0007422204 штрафних санкцій обумовлено визначенням суми грошових зобов'язань за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав.

Отже, у податкового органу не було визначених законом підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому спірні податкові повідомлення-рішення від 23.10.2012: №0007432204, №0007422204 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.10.2012:№0007432204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 609147,50грн. та № 0007422204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 487317,50грн.,суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 23.10.2012:№0007432204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 609147,50грн. та № 0007422204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 487317,50грн. діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції, а повністю повторює зміст акту документальної перевірки та заперечення відповідача проти позову.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2012 у справі № 2а-12486/12/0170/8 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко