Ухвала

від 25.03.2013 по справі 2а-1771/12/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1771/12/0170/7

25.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Крим"- Хачіна Надія Тихонівна, довіреність № б/н від 04.01.13

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Крим"- Хачін Віктор Миколайович, довіреність № б/н від 04.01.13

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Крим"- Кудря Євген Сергійович, довіреність № б/н від 04.01.13

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 05.11.12 у справі № 2а-1771/12/0170/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Крим" (вул. Калініна, 31, кв. 101, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Північна 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

заявник апеляційної скарги: Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Північна 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Крим" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0001042304 від 01.12.2011, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Магістраль - Крим" збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13381,00 грн. основного платежу та нараховані штрафні санкції на суму 1,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0001052304 від 01.12.2011, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Магістраль - Крим" збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 16726,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних санкцій; вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль - Крим" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень: №0001042304 від 01.12.2011, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13381,00 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1,00 грн.; №0001052304 від 01.12.2011, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 16726,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов неправильних висновків щодо господарської діяльності позивача щодо укладення та виконання умов договору купівлі - продажу з контрагентом ПП «Будторг - техно».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість висновків відповідача стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту та сум податку, сплачених позивачем ПП «Будторг - техно», у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 01.12.2011 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: №0001052304, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 16726,00 грн. основного платежу та 1,00 грн.- штрафні санкції, №0001042304, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13381,00 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1,00 грн.

Передумовою збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на 16726,00грн. та збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13381,00грн. став акт №1667/23-04/30933293 від 18.11.2011 документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ПП «Будторг - Техно» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: норм Цивільного кодексу України в частині недодержання їх вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем, придбання товарів (послуг) на суму 80284,38грн.; порушення норм Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на прибуток підприємств», в результаті чого занижений податок на прибуток у сумі 16726,00 грн. та завищений податковий кредит за березень 2011 року. у сумі 13381,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, підставою для таких висновків стало встановлення відповідачем факту відсутності реальності виконання господарської операції по договору купівлі - продажу, укладеного між позивачем та Приватним підприємством «Будторг - Техно» з постачання щебеню у кількості 2251,89тон, що обґрунтовується тим, що позивачем не було надано документів, які б могли підтвердити факт транспортування товару, що позивач не має можливості транспортувати товар власними транспортними засобами, а також, що позивачем не надано до перевірки документів, які б вказували на реалізацію придбаного щебеню або про його залишки на кінець звітного періоду. Також вказано, що на підставі даних акту перевірки проведеної відносно ПП «Будторг - Техно» встановлено, що останнє не отримувало товар від основних постачальників ТОВ «Ріона - Строй» та ТОВ «Сімбіан».

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 4.1. статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Статтею 185 Податкового кодексу України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 01.13.2011 між ПП "Будторг-Техно" (продавець) та позивачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених в договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, відповідно накладної, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 передбачає, що "первинні документи"-це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги щодо відсутності підтвердження реальності та товарності спірних господарських операцій, оскільки заявником апеляційної скарги не враховано, що фактичне здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується відповідними документами, а саме: рахунком - фактурою від 01.03.2011 на товар щебінь фр. 0-40 кількістю 2251,89т., на суму 80284,38грн., у тому числі податок на додану вартість 13380,73грн.; видатковою накладною від 01.03.2011 на товар щебінь фр. 0-40 кількістю 2251,89т., на суму 80284,38грн., у тому числі податок на додану вартість 13380,73грн.; податковою накладною від 01.03.2011. №2 на товар щебінь фр. 0-40 кількістю 2251,89т., на суму 80284,38грн., у тому числі податок на додану вартість 13380,73грн.; довіреністю №21 від 01.03.2011 на отримання позивачем від ПП «Будторг - Техно» товару- щебеню фр. 0-40; платіжним дорученням №147 від 01.06.2011.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не надано жодних документів, які б могли підтвердити факт транспортування товару та взагалі реальність такого перевезення неможлива, з урахуванням відсутності у позивача належних транспортних засобів для перевезення 2251,89 тон товару, з огляду на наступне.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що 04.01.2011 позивачем з ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» був укладений договір №01/12-2011, за умовами якого позивач на доручення ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» зобов'язується виконати послуги по постачанню щебеню з перевезенням при виконанні робіт по влаштуванню захисної дамби на об'єкті «Будівництво розподільчого газопроводу Армянськ - Джанкой в Автономній Республіці Крим», вартість щебеню з перевезенням становить 1667016,00 грн. з податком на додану вартість.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 31 березня 2011 між позивачем та ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» складений акт приймання - передачі виконаних робіт по постачанню щебеню на підставі договору №01/12-2011 від 04.01.2011, яким зафіксовано постачання щебеню у кількості 5856т. загальною вартістю 683536,00 грн. з податком на додану вартість. Послуги надані якісно та у повному обсязі. Позивачем виписані ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» податкові накладні за номенклатурою постачання товарів (послуг): за роботи з будівництва захисної дамби на об'єкті «Будівництво розподільчого газопроводу Армянськ - Джанкой в Автономній Республіці Крим».

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що 21.02.2011 позивачем з ТОВ «Торгово - промислова група «Євробуд» укладений договір про надання послуг з перевезення, відповідно до якого ТОВ «Торгово - промислова група «Євробуд» надає позивачу послуги по організації перевезення. Актом приймання - передачі виконаних робіт по наданню послуг з організації перевезення щебеню на підставі договору №21 від 21.02.2011 сторонами зафіксовано надання ТОВ «Торгово - промислова група «Євробуд» послуг з перевезення щебеню на суму 181277,14грн. без податку на додану вартість, для будівництва захисної дамби на об'єкті «Будівництво розподільчого газопроводу Армянськ - Джанкой в Автономній Республіці Крим». ТОВ «Торгово - промислова група «Євробуд» на постачання послуг виписана позивачу податкова накладна від 31.03.2011 №2 на суму 181277,14грн. та податок на додану вартість на суму 36255,43грн.

Матеріали справи містять товарно - транспортні накладні, які виписані у період з 01.03.2011 по 10.03.2011, з яких вбачається, що автопідприємство ТОВ «Торгово - промислова група «Євробуд» надала замовнику ТОВ «Магістраль - Крим» послуги з перевезення щебеню від вантажовідправника ПП «Будторг - Техно» вантажоодержувачу ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд». До того ж зазначені товарно - транспортні накладні свідчать про те, що перевезення здійснювалося трьома автомобілями, загальна кількість перевезеного вантажу, за цими накладними, складає 2251,89т.

Слід зазначити, що згідно звіту про рух матеріалів по ТОВ «Магістраль - Крим» за березень 2011року щебінь фр. 0-40 у кількості 2251,89т. був оприбуткований позивачем» та був переданий ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», отже, придбаний позивачем у ПП «Будторг - Техно» щебінь у кількості 2251,89т. був поставлений ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд».

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що податкові накладні підтверджують реальне здійснення господарських операцій позивача, містять всі необхідні реквізити, передбачені статтею 201.1 Податкового кодексу України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено у пункті 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що документи мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що відповідач вже звертався з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Будторг-Техно"та позивача, в якому просив стягнути в дохід держави суми, одержаної за нікчемним правочином, а саме за договором №030104 від 01.04.2011, який укладено між позивачем та Приватним підприємством "Будторг-Техно".

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2012 у справі № 2а-347/12/0170/20, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012, у задоволенні позовних вимог відповідача до Приватного підприємства "Будторг-Техно" та позивача про стягнення коштів за нікчемним правочином - відмовлено.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2012 встановлено, що актом перевірки №1667/23-04/30933293 від 18.11.2011 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "Будторг-Техно" за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 необґрунтовано встановлено нікчемність договору купівлі - продажу №030104 від 01.04.2011, в основу якого також покладено висновки акту перевірки від 03.06.2011 №7289/23-4/34700734 позапланової невиїзної перевірки ПП "Будторг-Техно" з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за березень 2011 року.

Слід зазначити, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін, що повністю відповідає приписам статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень 01.12.2011: №0001052304 та №0001042304 діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 у справі № 2а-1771/12/0170/7 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко