Рішення

від 02.04.2013 по справі 1611/519/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1611/519/2012 Номер провадження 22-ц/786/1236/2013 Головуючий у 1-й інстанції Мурашко А.О. Доповідач Кривчун Т. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Карнауха П.М., Пилипчук Л.І.

при секретарі - Філоненко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Сенкевича В.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 11 січня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» (далі - ТОВ «Агротехнологія»), третя особа відділ Держкомзему у Козельщинському районі Полтавської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки в натурі, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом, уточненим у ході розгляду справи, до ТОВ «Агротехнологія», в якому остаточно прохала визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,16 га, розташованої на території Михайликівської сільської ради Козельщинького району Полтавської області (кадастровий номер 5322082000 00 001 0210) від 21 липня 2006 року укладений між нею та ТОВ «Агротехнологія»; стягнути з ТОВ «Агротехнологія» на її користь 40712,00 грн. матеріальної та 25000,00 грн. моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач безпідставно користується належною їй на праві власності земельною ділянкою, оскільки договір оренди земельної ділянки та акт її приймання-передачі від 21.07.2006 року з відповідачем вона не укладала, не підписувала та не реєструвала, орендну плату не отримувала.

У судовому засіданні 05.10.2012 року позивач заявила клопотання про відмову від позову у частині стягнення на її користь матеріальної та моральної шкоди, прохала залишити ці вимоги без розгляду та, повернути їй земельну ділянку в натурі.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 11 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Агротехнологія» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, витребування з незаконного володіння земельної ділянки залишено без задоволення.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2013 року виправлено описку у рішенні Козельщинського районного суду від 11 січня 2013 року по даній справі, та зазначено, що в описовій частині слід вказати « 26 жовтня 2007 року» замість « 26 жовтня 2006 року».

Окрім того, ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агротехнологія» в частині стягнення на її користь 40712,00 грн. матеріальної та 25000,00 грн. моральної шкоди залишено без розгляду.

Також ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2013 року виправлено описку в рішенні Козельщинського районного суду Полтавської області від 11 січня 2013 року, та визначено, що у вступній, описовій та резолютивній частині необхідно вказати: «про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки в натурі».

З рішенням суду не погодилася позивач ОСОБА_1, яка оскаржила його в апеляційному порядку.

Посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування норм процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати договір оренди земельної ділянки від 21 липня 2006 року між нею та ТОВ «Агротехнологія» недійсним, витребувати земельну ділянку з незаконного володіння відповідача.

Зазначає, що не приймала участі в укладенні, підписанні та реєстрації договору оренди та акту прийому-передачі земельного паю, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи, а тому не може вважатися особою, яка укладала договір з ТОВ «Агротехнологія».

У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Агротехнологія» просить апеляційну скаргу відхилити.

В обгрунтування заперечень посилаються на те, що експертний висновок від 14.06.2012 року №304 був зроблений без надання вільних підписів позивачки у межах дати підписання спірного договору.

Вказують, що пунктом 4.1 встановлено розмір орендної плати-1,5% від вартості земельної ділянки (нормативна грошова оцінка якої визначається згідно довідки районного відділу земельних ресурсів та на дату підписання спірного договору законодавець не вимагав обов»язкового зазначення у договорі такої оцінки).

У судовому засіданні позивач та її представник доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримали та прохали її задовольнити.

Представник відповідача підтримав доводи, наведені у запереченнях на апеляційну скаргу, яку просив відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0228943 ОСОБА_1 на підставі розпорядження Козельщинського районної державної адміністрації від 18 грудня 1996 року №941 належало право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності агрооб»єднання «Михайликівське» розміром 5,50 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (а.с.22).

08 лютого 2000 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Михайлики» в особі засновника ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,50 га в тому числі ріллі 5,50 га, строком на п»ять років починаючи з 08.02.2000 року і по 08.02.2005 року (а.с.98-99).

15 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротехнологія» укладено договір оренди земельної частки (паю) строком на 5 років, до 01 березня 2010 року (а.с.91-93).

Місцевим судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження Козельщинської районної державної адміністрації від 13 червня 2005 року №261 є власником земельної ділянки площею 7,16 га у межах згідно з планом, розташованої на території Михайликівської сільської ради Козельщинького району Полтавської області, кадастровий номер 5322082000 00 001 0210, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №343958, виданого Козельщинським районним відділом земельних ресурсів 21 липня 2006 року (а.с.20-21).

З матеріалів справи також убачається, що 21 липня 2006 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Агротехнологія» Козельщинського району в особі директора Скляревського Юрія Петровича (Орендар), було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 7,16 га, яка знаходиться на території Михайликівської сільської ради, терміном на десять років, до 21 липня 2016 року (а.с.42-43).

Згідно Акту приймання-передачі земельної ділянки від 21 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротехнологія», який є невід»ємною частиною вказаного Договору оренди, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 7,16га, у тому числі рілля 7,16га, яка знаходиться на території Михайликівської сільської ради та належить ОСОБА_1 (а.с.44).

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.04.2012 року №736, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 139581,00 грн. (а.с.23).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що не встановлено достатніх підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Проте з таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п'ятою та шостою статті 203 Кодексу.

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину за своєю правовою природою є підставою для визнання такого правочину недійсним.

За правилом ч.1 ст.218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

У відповідності до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З матеріалів справи вбачається, що згідно висновків судово-почеркознавчої експертизи №304 від 14.06.2012 року, підпис на договорі оренди земельної ділянки від 21.07.2006 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротехнологія» від імені ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Підпис на акті приймання-передачі земельної ділянки від 21.07.2006 року від імені ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.55-58).

У відповідності до вимог ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 7 ст.147 ЦПК України встановлено, що незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

Оцінюючи зібрані по справі докази згідно вимоги ст.212 ЦПК України, колегія суддів бере до уваги як належний та допустимий доказ висновок експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи №304 від 14.06.2012 року (а.с.54-58), на підставі чого вважає, що позивачем доведений той факт, що договір оренди земельної ділянки від 21.07.2006 року нею не укладався та не підписувався, а відтак не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Мотивувальна частина оскаржуваного рішення фактично не містить обгрунтування незгоди суду з висновком експерта.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Окрім цього, у відповідності до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ч.2 ст.31 ЦПК України, до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

З уточнень до позовної заяви, поданих ОСОБА_1 до суду 16.08.2012 року, вбачається, що остання ставить питання визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з моменту його укладання, стягнення матеріальної та моральної шкоди (а.с.83-84).

При цьому матеріали справи не містять належних доказів, а саме письмової заяви ОСОБА_1 про зміну предмету або підстав позову або уточнень до позову стосовно повернення їй земельної ділянки в натурі.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 не заявляла вимогу про повернення їй земельної ділянки в натурі, місцевий суд, вирішуючи дане питання, вийшов за межі позовних вимог, відмовивши позивачу в частині повернення земельної ділянки в натурі, а тому і в цій частині рішення підлягає скасуванню.

Також, за змістом статті 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно із п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності до статті 88 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені останньою судові витрати у розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.п.1,4 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 11 січня 2013 року, - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки в натурі, - задовольнити частково.

Визнати Договір оренди земельної ділянки площею 7,16 га, розташованої на території Михайликівської сільської ради Козельщинького району Полтавської області (кадастровий номер 5322082000 00 001 0210) від 21 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія», недійсним з моменту його укладення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» (місцезнаходження: с. Приліпка, Козельщинського району, Полтавської області, ідентифікаційний код 32012724, р/р 26007053210340 в КФ КБ «ПриватБанк» м. Кременчук, МФО 331531) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, інші дані суду не відомі) 114,70 (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ (підпис) Т.О. Кривчун

СУДДІ (підпис) П.М. Карнаух

(підпис) Л.І. Пилипчук

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О.Кривчун