Постанова

від 11.04.2012 по справі 9101/13660/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. справа № 2а-12940/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Ясенової Т.І. Шлай А.В.

при секретарі судового засідання: Сколишеві О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 року у справі №2а-12940/10/0470

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова Інноваційна фірма «Інагропром», с.Кам'янка, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до відповідачів: 1. Дніпропетровської митниці Державної митної служби України;

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

за участю заступника прокурора Дніпропетровської області

про: визнання нечинним рішення та стягнення коштів,

встановила:

Позивач (ТОВ АІФ «Інагропром») звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням зміни позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії Дніпропетровської митниці Державної митної служби України та скасувати рішення від 16.09.2010р. №110000006/2010/102498/2 про визначення митної вартості товарів в розмірі 1,41 дол.США за одиницю (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990), що надійшли на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова інноваційна фірма «Інагропром»(далі по тексту -ТОВ АІФ «Інагропром») за ВМД №110000011/2010/120085 у кількості 24601,7кг згідно контракту №2010V&C0011;

- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ТОВ АІФ «Інагропром»безпідставно нарахованих та надмірно сплачених у вигляді обов'язкових платежів грошових коштів в розмірі 6585,11грн.;

Позов обґрунтовано тим, що рішення митного органу від 16.09.2010р. №110000006/2010/102498/2 є необґрунтованим. Позивач зазначав, що ним як декларантом були надані усі необхідні документи для ідентифікації визначення вартісних показників товару та підтвердження розміру ціни, сплаченої за товар, для здійснення митної оцінки товару саме за методом №1, а тому визначення вартості товарів за шостим (резервним) методом в даному випадку є безпідставним. Також позивач зауважив, що прийняття оскаржуваного рішення призвело до значних збитків в господарській діяльності підприємства, тому просив задовольнити позов.

Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. При цьому суд керувався нормами ст.259, 260-262, 265-267 Митного Кодексу України (далі по тексту -МКУ) та Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. №1766 (далі по тексту -Порядок №1766).

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач-2 та заступник прокурора Дніпропетровської області оскаржили постанову від 24.11.2010 року в апеляційному порядку. Апелянти просять скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянти вважають, що при винесенні постанови суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та порушив норми матеріального права, що призвело до прийняття рішення, яке суперечить чинному законодавству та матеріалам справи.

За твердженням відповідача-2, судом не враховано, що Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області є органом, що забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевого бюджетів, тобто є особою, яка здійснює операції з повернення надмірно сплачених позивачем податків та зборів. Тому судове рішення в частині стягнення з відповідача-2 на користь позивача суму безпідставно нарахованих та надмірно сплачених у вигляді обов'язкових платежів грошових коштів у розмірі 6585,11грн. є необґрунтованим. Апелянт вважає, що такі витрати передбачаються Державним бюджетом України і здійснюються з єдиного казначейського рахунку Державним Казначейством України. Окрім того, апелянт зауважує, що судом першої інстанції не досліджено, в чому саме полягає вина відповідача-2 у спірному питанні.

В свою чергу прокурор зазначає, що при здійсненні митної оцінки обґрунтовано був застосований шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів у зв'язку з ненаданням декларантом усіх необхідних документів, визначених в переліку, який передбачений п.7 Порядку №1766. Окрім того, прокурор зауважив, що застосований митним органом 6 (резервний) метод визначення митної вартості товарів базується на світовій практиці, згідно з якою в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості. Прокурор вважає, що судом не було досліджено той факт, що під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі, тому рішення митного органу від 16.09.2010р. №110000006/2010/102498/2 про визначення митної вартості товарів в розмірі 1,41 дол.США за одиницю (гвинти самонарізні з чорних металів) за ВМД №110000011/2010/120085 у кількості 24601,7кг правомірне.

Прокурор також не погоджується із стягненням у судовому порядку безпідставно нарахованих та надміру сплачених у вигляді обов'язкових платежів грошових коштів, що підлягали сплаті при митному оформленні товару. Нез'ясування факту звернення позивача до митного органу з відповідною вимогою прокурор також вважає підставою для скасування постанови суду.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційних скарг, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

05.04.2012 на адресу суду надійшло клопотання відповідача-2 про заміну Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області його правонаступником. З урахуванням наданих до суду документів здійснюється правонаступництво, - відповідачем-2 у даній справі є Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи з урахуванням наданих заперечень колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 16.09.2010 року позивач у справі - ТОВ АІФ «Інагропром»подано до Дніпропетровської Державної митної служби України митну декларацію №110000011/2010/120085 для здійснення митного оформлення товарів (гвинтів самонарізних з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM (код товару 7318149990) у кількості 24601,7кг) за заявленою митною вартістю 25998,31 дол.США., що становить 205885,78грн. по курсу НБУ (а.с.50,52).

Товар імпортовано відповідно до контракту №2010V&C001, укладеного 03.08.2010р. між позивачем та компанією ORDAM IMPORT & EXPORT CO.LTD», Китай (продавець), відповідно до умов якого поставляється товар - гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990, загальною вагою 24853,9кг. Відповідно до п.2.6 вищезазначеного контракту визначено, що ціна товару за 1 кг складає 1,00дол. США (а.с.15). Загальна вартість контракту становить 24853,9дол. США.

Позивачем було заявлено митну вартість товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод №1), а саме: 1,28дол.США за 1 кг. Внаслідок виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення митної вар тості було здійснено митну оцінку товару.

За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято 16.09.2010р. №110000006/2010/102498/2 про визначення митної вартості товарів, в якому зазначено, загальна вартість товару становить 34688,40дол.США за 24601,7кг гвинтів самонарізних, тобто 1,41дол.США за одиницю (ціна 1 кг, а.с.53 зворотній бік). У спірному рішенні також зазначено, що при коригуванні суми вартості товару митним органом застосований 6 (резервний) метод митної оцінки товару.

Отже, спірним питанням у даній справі є розмір митних платежів, які підлягали сплаті, оскільки, на думку позивача, розмір платежів при розмитненні вищевказаної продукції позивачем визначено за ціною угоди, що складає 25998,31дол.США; що стосується позиції митного органу, то розмір митних платежів становить 34688,40дол.США за шостим резервним методом.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Згідно зі ст.313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відно сять товари до класифікаційних групувань, зазначених у УКТЗЕД. Рішення митних органів що до класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ім портуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з ме тою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійс нити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіде нційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відпо відно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оціню вані ідентичні, або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продав цем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цьо го Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосову ватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначаєть ся за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Так, за нормами ст.273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не су перечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). При цьому митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті і повинна ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 -6 митній вартості, однак при визначенні мит ної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість визначається на під ставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартос тей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подіб них (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця норма застосовується митним органом на вимогу декларанта, митний орган зобо в'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декла ранту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

Статтею 267 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі по треби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені поку пцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосеред ковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або під лягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Дода вання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчис ленню.

Відповідно до ст.265 Митного кодексу України у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґру нтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може само стійно визначити митну вартість товарів, що декларуються послідовно, застосовуючи методи ви значення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з користуван ням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Визначаючи митну вартість за товарами, які поставляються на митну територію України, не обхідно враховувати умови поставки за зовнішньоекономічними контрактами, тривалість зв'язків контрагентів, а також інші умови, які виступають підставами для формування ціни на продукцію.

Згідно п.7 Порядку №1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договорам (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Як встановлено матеріалами справи, позивач, подавши декларацію митною вартості за формою ДМВ-1, вказав митну вартість товару (гвинтів самонарізних) методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1), тобто ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем було надано наступні документи: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 12.11.2009 № 11000/1/09/110159; уніфікована митна квитанція МД-1 від 18.08.2010р. №50004В0109819; повідомлення по намір увезення (ПНУ) від 12.08.2010р. №110000005.2010.107594.001; накладна СМЯ від 18.08.2010р. № 617; накладна СМЯ від 18.08.2010р. № 617/1; накладна СМЯ від 18.08.2010р. №617/2; коносамент (Вill of Lading) від 16.06.2010р. № ADPNB4313573; рахунок-фактура (інвойс) від 14.07.2010р. (OR10273; пакувальний лист від 14.07.2010р.; прайс-лист від 14.07.2010р.; інвойс на перевезення від 09.08.2010р. № МП-0000172; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 21.05.2010р. №2010У&С008; договір (контракт) про перевезення від 11.06.2010р.; договір (контракт) про перевезення від 14.07.2010р.; екологічна декларація від 16.08.2010р. № 40139; акт фітосанітарного контролю від 20.08.2010р.; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (МОЗ України) від 26.12.2008р. № 25; довідка про проведення декларування валютних цінностей від 26.07.2010р.; експертний висновок від 16.08.2010р. № ГО-1817; калькуляція від 14.07.2010р.; експортна декларація від 14.07.2010 року.

Надання відповідних документів не заперечується сторонами у справі.

Окрім того, на вимогу відповідача-1 від позивача додатково витребувані: прайс- листи фірми-виробника; калькуляція фірми виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій по вартість товару та/або сировини. Відповідні додаткові документи декларантом надані не були, про що свідчить запис на 1 арк. ДМВ №1100000/2010/120085 від 16.09.2010р. (а.с.51 зворотній бік).

Посилаючись на застосування методу оцінки №6 при визначенні митної вартості гвинтів самонарізних, митним органом не зазначено, чому саме ним застосовано такий метод. Разом з тим, з аналізу матеріалів справи вбачається, що фактично митну вартість товару за 6-тим методом визначено у зв'язку з неможливістю, на думку відповідача, її визнання за наявними документами. При цьому будь-яких посилань на те, що подані позивачем документи не відповідають вимогам вищезазначених норм закону, ані спірне рішення, ані матеріали справи не містять. Відповідного не надано і до суду апеляційної інстанції.

Щодо ненадання позивачем зазначених вище додаткових документів слід врахувати, що ані Митний кодекс України, ані Порядок №1766 не зобов'язує декларанта надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Таких доказів сумнівності відповідачем-1 не надано.

Отже, враховуючи попереднє рішення митного органу №110000006/2010/102290/2, яким визначена митна вартість ідентичних товарів (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990), що надійшли на адресу ТОВ АІФ «Інагропром»за ВМД №110000011/2010/117996, у розмірі 1,28дол. США за кг., а також висновок експерта від 09.09.2010 року за №ГО-2069, відповідно до якого ринкова вартість гвинтів самонарізних в асортименті загальною вагою 24601,7кг, які надійшли згідно контракту № 2010V&C0011, може становити 1,00дол. США за кг, спірне рішення про визначення митної вартості товарів в розмірі 1,41 дол.США за кг. гвинтів самонарізних -є незаконним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо безпідставності застосування шостого методу при визначенні митної вартості товарів (гвинтів самонарізних); позивачем до митного ор гану були надані усі необхідні документи, які стосувалися предмету контракту та на підставі яких можливо визначити митну вартість за методом оцінки №1, тобто за ціною контракту. Прокурором не доведено правомірності прийняття рішення щодо визначення митної вартості товару за методом №6 (резервним).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з судовим рішенням щодо обґрунтованості позовної вимоги про стягнення відповідача-2 на користь ТОВ АІФ «Інагропром»безпідставно нарахованих та надмірно сплачених у вигляді обов'язкових платежів грошових коштів в розмірі 6585,11грн.

Так, відповідно до п. 2, 4, 5, 6, 7 Порядку взаємодії митних органів з органами державного казна чейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмі рно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких поклада ється на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та державного казначейства України від 20.07.2007р. № 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.09.2007р. № 1095/14362 повернення помилково та/або надмірно зарахо ваних до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здій снював оформлення митної декларації.

Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу Ш Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618, в якій зазначаються напрями зарахування коштів, які по вертаються. Заява подається не пізніше 1095 дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок 3734.

Вказані вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки згідно з абз.6 ст.264 МКУ у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

При цьому слід зазначити, що підставою для такої вимоги є вчинення декларантом дій, які передбачені ст.264 Митного кодексу України та свідчать про незгоду декларанта з митною вартістю, що визначена контролюючим органом. Такими діями є звернення декларанта до митного органу щодо незгоди з митною вартістю товару, визначеною митницею, та з вимогою про випуск товару у вільний обіг під гарантію сплати податків або зборів за ціною товарів, визначеною митницею.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив митне оформлення вантажу шляхом оформлення ВМД №110000011/2010/120085. У зазначеній ВМД ТОВ АІФ «Інагропром»визначило свої податкові зобов'язання та сплатило їх до бюджету (обрахунки надмірно сплаченої до бюджету суми згідно з ВМД №110000011/2010/120085 складають 6585,11грн.).

Таким чином, з урахуванням норм п.5.1 ст. 5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» самостійно узгоджене податкове зобов'язання не підлягає оскарженню платником, в т.ч. до суду.

Окрім того, колегія суддів зазначає невірне формулювання судом першої інстанції резолютивної частини оскаржуваного судового рішення в частині щодо стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ТОВ АІФ «Інагропром»безпідставно нарахованих та надмірно сплачених у вигляді обов'язкових платежів грошових коштів, оскільки таке формулювання є некоректним в даному випадку, відповідні кошти можуть бути стягненні за рахунок Державного Бюджету України.

За таких обставин, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню. Постанову суду першої інстанції слід скасувати; позовні вимоги - задовольнити частково, визнати протиправними дії Дніпропетровської митниці Державної митної служби України та скасувавши рішення митного органу від 16.09.2010р. №110000006/2010/102498/2 про визначення митної вартості товарів; в задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити, оскільки вони не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Вимоги про стягнення судових витрат у вигляді суми правової допомоги не підлягають задоволенню, оскільки докази таких витрат суду не надані.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановила:

Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 року у справі №2а-12940/10/0470 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 року у справі №2а-12940/10/0470 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Дніпропетровської митниці Державної митної служби України та скасувати рішення від 16.09.2010р. №110000006/2010/102498/2 про визначення митної вартості товарів в розмірі 1,41 дол.США за одиницю (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990), що надійшли на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова інноваційна фірма «Інагропром»за ВМД №110000011/2010/120085 у кількості 24601,7кг за контрактом №2010V&C0011

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити за рахунок Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова інноваційна фірма «Інагропром»(код ЄДРПОУ 20253341, 52070, Дніпропетровська область, с.Кам'янка, вул.Маяковського,74) 5 (п'ять) гривень 10 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Шлай