Ухвала

від 25.03.2013 по справі 1170/2а-3357/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2013 р. м. Київ К/9991/53897/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Черниш В.А.,

відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.09.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012

у справі № 1170/2а-3357/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофлер-Агро"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення № 0000272310 від 26.08.2011, яким збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 760214 грн., та № 0000262310 від 26.08.2011, яким збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 950268 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в засідання суду не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа Кіровоградською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, про що видано свідоцтво Серії А00 № 178844 і є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100120730 про реєстрацію платника ПДВ. Відповідно до довідки АА № 123734 з ЄДРПОУ, одним із видів діяльності позивача визначено 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

За результатами проведеної відповідачем виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, складений акт від 12.08.2011 № 61/23-10/35741462, в якому зафіксовані порушення:

- ст.203 ЦК України, п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за четвертий квартал 2010 р. на суму 760214 грн.;

- ст.203 ЦК України, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість за грудень 2010 р. на суму 608171 грн.

Відповідач дійшов висновку про нікчемність договору купівлі-продажу від 29.12.2010 р., укладеного позивачем з СТОВ «Пік», про продаж кукурудзи, в результаті чого зменшено податковий кредит з ПДВ за грудень 2010 року на суму 608171 грн. та зменшено валові витрати позивача на 3040854 грн. у четвертому кварталі 2010 року.

Як зазначено в акті, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від СТОВ «Пік», що свідчить про те, що правочини між СТОВ «Пік» та покупцем ТОВ «Тофлер-Агро» у грудні 2010 р. на суму 3649025,03 грн. (в т.ч. ПДВ 608170,84 грн.), здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 26.08.2011:

- № 0000272310, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 608171 грн. - основного зобов'язання та 152043 грн. - штрафної (фінансової) санкції;

- № 0000262310, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 760214 грн. - основного зобов'язання та 190054 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 29.12.2010, укладеного між СТОВ «Пік» (продавець) та ТОВ «Тофлер-Агро» (покупець), продавець зобов'язується передати у власність товар, а покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату кукурудзи в кількості 9158,45 т по ціні 1337,08 грн.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійснення господарської операції, а саме, видаткова та податкова накладні, складські квитанції, а також, договір зберігання зерна від 20.09.2010 № 20/09/10.

В акті перевірки не встановлено та в процесі розгляду справи відповідачем не доведено відсутність у позивача розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення податкового обліку в порушення пп. 5.3.9 п 5.3 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, на момент здійснення господарських операцій, контрагент позивача знаходився в державному реєстрі та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної позивачем з СТОВ «Пік», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з його контрагентом, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що висновок контролюючого органу про вчинення позивачем порушення Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за згаданим вище правочином є помилковим.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль