Постанова

від 01.04.2013 по справі 5011-17/16506-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. Справа№ 5011-17/16506-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ЖБК «Промбудівельник 4» на рішення господарського суду м. Києва від 29.01.2013року № 5011-17/16506-2012 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник 4»

про стягнення 218 375,77 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.01.2013р. у справі № 5011-17/16506-2012 частково задоволений позов ПАТ «„Київенерго» до ЖБК «Промбудівельник 4» про стягнення 218 375,77 грн., з відповідача на користь позивача стягнуто 164 114,32грн. основного боргу, 1 338,27грн. інфляції, 7 923,18 грн. річних, 4 067,52 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частини задоволених вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.10.1998р. сторонами укладено договір № 1630374 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, оскільки позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 209 114,32 грн. За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані інфляційні в сумі 1 338,27 грн. та три проценти річних в сумі 7 923,18 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що зобов'язання за договором виконані позивачем на суму 492 899,85грн., тоді як з контр розрахунку відповідача вартість наданих протягом спірного періоду послуг становить 208 098,38 грн. Різниця винила внаслідок того, що позивачем відповідачу нарахування за теплову енергію у гарячій воді здійснюються у гігакалоріях, а відповідачем - безпосереднім споживачам - у метрах кубічних, це призводить до того, що при зміні одиниці виміру з гігакалорії до метрів кубічних та метрів квадратних утворюється різниця в тарифах, внаслідок того, що позивач розраховує вартість теплової енергії виходячи з тарифів, встановлених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України, в той час як мешканці відповідача оплачують спірну послугу виходячи з тарифів, встановлених КМДА.

З наданих довідок про надходження коштів, у період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року перераховано позивачу 45 000 грн., з яких 15 000 грн. - 29.10.2012 року, а 30 000 грн. - 26.12.2012 року, чим позивач фактично визнав, що заборгованість відповідача перед ним за спірні послуги становить 164 114,32 грн., що на 45 000 грн. менше, ніж заявлена ним до стягнення суми. За обставин, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 30 000 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, а в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 15 000 грн. відмовлено. Станом на дату прийняття рішення неоплаченою залишилась поставлена за спірний період теплова енергія на суму 164 114,32 грн. На яку правомірно нараховані інфляційні втрати та річні за рахунком позивача.

Заперечуючи проти рішення, в повному обсязі, відповідач звертає увагу на те, що у рішенні не зазначено чим керувався суд відхиляючи заперечення відповідача щодо суми боргу, оскільки мешканці сплачують за тарифами КМДА, тоді як сума боргу нараховувалась ЖБК за тарифами НКРЕ, тому відповідач не може стягувати з мешканців плату, яка є більшою ніж затверджений тариф КМДА, різниця яких повинна бути відшкодована, але це судом не прийнято до уваги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статей 509, 510, 513, 520, 521 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 180 ГК України, ст. 628 цього Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Частиною другою, третьою ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до Законів України "Про електроенергетику", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Указу Президента України від 14.03.95 N 213/95 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питання регулювання електроенергетики України", НКРЕ на відкритому засіданні Комісії 14.12.2010 затверджено АЕК "Київенерго", постановою НКРЕ від 14.12.2010 N 1729 тариф на теплову енергію для населення 171,25 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), що відповідає 205,50 грн. за 1 Гкал (з ПДВ), у разі відсутності будинкового засобу обліку теплової енергії або приналежності його балансоутримувачу житлового будинку - 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), що відповідає 203,25 грн. за 1 Гкал (з ПДВ). Зазначена постанова набрала чинності з 1 січня 2011 року.

Згідно статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізоване опалення відноситься до комунальних послуг, тобто кінцеві споживачі (зокрема, населення) отримають не теплову енергію, а послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Тому регулювання тарифів саме на комунальні послуги для кінцевих споживачів за послуги з централізованого опалення на 1 м2 та постачання холодної та гарячої води за 1 м3 (за наявності лічильників) або вартість місячного нормативного споживання холодної та гарячої води на 1 людину, згідно чинного законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України ", який набрав чинності з 22.07.2010 року, внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання. Зокрема, у підпункті 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

З 22.07.2010 року з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій, яким є позивач у цій справі.

Керуючись наданими цим Законом повноваженнями, НКРЕ 14.12.2010 року прийняла постанову № 1729, якою було затверджено тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго". Ця постанова набрала чинності з 01.01.2011 року.

За таких обставин, з 22.07.2010 року КМДА не може встановлювати тарифи на теплову енергію для суб'єктів природних монополій, а НКРЕ в межах повноважень, наданих Законом, 14.10.2010 року затвердила тарифи на теплову енергію акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго".

Таким чином, заперечення про необґрунтованість застосування тарифів згідно постанови НКРЕ замість тарифів, встановлених розпорядженням КМДА є хибними, тому й відшкодування різниці в тарифах не розглядається в рамках заявленого позову, оскільки є окремою процедурою вирішення.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Зі змісту вказаної статті випливає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначалось вище, на час розгляду справи господарським судом, заборгованість не погашена, тому стягнення нарахованих інфляційних втрат та річних є правильним.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ЖБК «Промбудівельник 4» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 5011-17/16506-2012 від 29.01.2013 року -без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тарасенко К.В.