Постанова

від 28.03.2013 по справі 801/963/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 р. (10:59) Справа №801/963/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феодосійська тютюнова фабрика лтд"

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.12р. №0000992201 та №0001002201

Представники сторін:

представник позивача - Ємельянов С.О. договір №б.н. від 01.03.11р.;

представник відповідача - Крекотинь Г.М., довіреність № 85 від 24.10.12р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феодосійська тютюнова фабрика лтд" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.12р. №0000992201 та №0001002201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях відповідачем невірно визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток приватних підприємств з огляду на таке.

На думку позивача, відповідач у Акті перевірки дійшов до помилкового висновку кваліфікувавши кредиторську заборгованість у розмірі 6985000,00грн. як безнадійну, у зв'язку із тим, що строк позовної давності від дати настання строку платежу не настав. Також позивач вважає, що грошові кошти в сумі 20 000,02 грн. не пов'язані з поставкою товарів (робіт, послуг), і тому вони не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість в розумінні статті 185 Податкового кодексу України. Крім того, відповідачем протиправно нараховано грошове зобов'язання з ПДВ внаслідок встановлення відповідачем нікчемності правочинів укладених між позивачем та КП «Альянс», у зв'язку із тим, що таки висновки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у КП «Альянс» (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності, таки висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими.

У запереченнях на позов, що надані у судове засідання 12.03.2013р., відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що позивачем занижено податкове зобов'язання на суму отриманої оплати за тютюнові вироби від ПП фірма «Вікторія-Віта» у розмірі 20000,02 грн. Крім того, на думку відповідача, податковий кредит за жовтень 2011р. у сумі ПДВ 16744,50грн. та за грудень 2011р. у сумі ПДВ 4838,85грн. підлягає зменшенню по отриманим податковим накладним від постачальника КП «Альянс» тому, що ці накладні виписані на підставі нікчемних правочинів. На думку відповідача кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Снабмостсбит» у сумі 6986800,00грн. є безнадійною (а.с.168-170).

У судове засідання, що відбулося 28.03.13р., представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.12р. №0001002201 в частині основного боргу в розмірі 24916,69грн. та штрафних санкцій у розмірі 6229,17грн. В іншій частині позову наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Феодосійська тютюнова фабрика лтд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.08.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.08.2012р.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 10.09.12р. № 1139/22-01/34636910 (а.с.12-89).

У висновках акту перевірки встановлено, що позивачем були допущені порушення, зокрема:

1) п.135.4., п.п. 135.5.2., п.п. 135.5.4., п.135.5., ст.135, п,137.11., п. 137.16., ст. 137, п.п. 138.8.5. «д», п. 138.8., ст. 138, п.п. 138.10.2., п. 138.10, ст. 138, п.п. 139.1.9., п. 139.1., ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток у сумі 1455460 грн., у т.ч. за 1 квартал 2012 р. у сумі 1460183 грн., за півріччя 2012 р. у сумі 1459665 грн. Перевіркою також встановлено завищення податку на прибуток у сумі 4205 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011р. у сумі 230 грн., за 2-3 квартали 2011р. у сумі 2091 грн., за 2-4 квартали 2011 р. у сумі 4205 грн.;

2) п.п. 185.1. «б»., п. 185.1., ст. 185, п.187.1 «а», ст. 187 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст.

198, п. 201.4, п. 201.6. ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість у сумі 26863грн., у т. ч. за жовтень 2011р. у сумі 10599грн., за червень 2012р. у сумі 16264,00грн., а також завищення рядка 24 Декларації з ПДВ за червень 2012р. всього на суму 8336 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2012 року:

- №0000992201 яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1819325,00грн. (в т.ч. сума за основним платежем +1455460,00грн., за штрафними санкціями 363 865,25 грн.);

- №0001002201 яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 33578,75грн. (в т.ч. сума за основним платежем +26863грн., за штрафними санкціями 6715,75 грн.) (а.с.9,10).

Судом з'ясовано, що рішенням ДПС в АРК від 20 листопада 2012 року за № 3720/10/100223 вищенаведені податкові повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.128-142).

Рішенням ДПС України від 10 січня 2013 року за № 293/6/10-2115 вищенаведені податкові повідомлення-рішення та рішення ДПС в АРК залишено без змін (а.с.149-158).

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд звертає увагу на те, що позивач не погодився з висновками, що викладені у акті перевірки тільки відносно правовідносин, які склалися у спірний період з контрагентами позивача - КП «Альянс», ПП фірма «Вікторія-Віта» та ТОВ «Снабмостсбит», тому суд вважає за необхідне оцінити правомірність висновків податкового органу тільки відносно вищенаведених контрагентів.

Що стосується правомірності нарахування податковим повідомленням-рішенням №0001002201 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з правовідносин по контрагентам КП «Альянс», ПП фірма «Вікторія-Віта» суд зазначає наступне.

У акті перевірки від 10.09.12р. №1139/22-01/34636910 (далі - Акт) зазначено, що КП «Альянс» має стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Відповідачем отримано матеріали перевірки КП „Альянс". Згідно акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі від 11.04.2012р. №36/22/32468182 встановлено порушення КП „Альянс" ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ:32468182) до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, що була проведена у зв'язку з отриманням постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146.

У Акті перевірки зазначено, що сума витрат згідно виписаних КП "Альянс" актів виконаних робіт підприємством ТОВ «ФТФ ЛТД» включено до збільшення основних засобів по рах. 10 у грудні 2011р. Починаючи з січня 2012р. до закінчення перевірки амортизація по об'єкту основних засобів (повітряний генератор) не нараховувалася. Таким чином, податковий кредит ТОВ „ФТФ ЛТД" за жовтень 2011 р. у сумі ПДВ 16744,50 грн. та за грудень 2011 р. у сумі ПДВ 4838,85 грн. підлягає зменшенню по отриманим податковим накладним від постачальника КП «Альянс» які виписані на підставі нікчемних правочинів, у відповідності до п. 201.4, п.201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 20.10.2011 р. між позивачем та КП «Альянс» було укладено договір підряду №1270 (а.с.258-262).

Вартість виконаних КП «Альянс» робіт склала 129500,10грн. (а.с.235-241).

Виконані КП «Альянс» роботи на загальну суму 129500,10грн. (в т.ч. ПДВ 21583,35грн.) були прийняті позивачем за актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. (а.с.242-244).

Оплата виконаних робіт у повному обсязі підтверджується реєстром документів системи «Клієнт-Банк» та випискою з особового рахунку (а.с.233,234,252).

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може віднести до валових витрат та включати до податкового кредиту відповідні суми.

Виконання зазначених договорів також підтверджується податковими накладними, рахунками-фактурою, Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. Копії вказаних документів досліджені судом та залучені до матеріалів справи (а.с.231-252).

Документи створені у ході виконання укладених договорів між позивачем та КП «Альянс», в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Крім того, відповідачем у акті перевірки зроблена перевірка перелічених договору, податкових накладних та акту виконаних робіт без посилання на невідповідність цих документів вимогам діючого законодавства.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на відомості досудового слідства по кримінальній справі, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд не приймає до уваги викладені в акті перевірки матеріали досудового слідства по кримінальній справі, оскільки використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Мінюсті 12 січня 2011 р. за № 34/18772, що свідчить про те, що висновки акту перевірки побудовані на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають належних підтверджених доказів.

Крім того, суд вважає бездоказовим посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі ще й тому, що процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагентів суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за дійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договори, податкові накладні, банківські виписки, акти приймання виконаних робіт), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладених договорів між позивачем та КП «Альянс» на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки працівників контролюючого органу про фіктивність договорів з КП «Альянс» ґрунтувались на інформації отриманої від УБВД ОЗШ в АРК про порушення кримінальної справи, а не вироку суду, що набрав законної сили по такій кримінальній справі.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Договір укладений між позивачем та КП «Альянс», виходячи з його змісту, спрямований не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з КП «Альянс» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договір укладений за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочину.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

КП «Альянс» на момент укладення з позивачем договору та виписки податкових накладних був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, що наведені у цій статті.

Перевіряючи податкові накладні, виписані КП «Альянс» судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначеної норми.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентом, суд вважає протиправним визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за жовтень та грудень 2011р. на загальну суму 26978,75грн., з яких за основним платежем 21583,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5395,75грн.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем послуг від КП «Альянс», не проведення платежів з ним (в тому числі оплату ПДВ), не використання послуг в господарській діяльності платника податків.

Що стосується нарахування спірним податковим повідомлення-рішенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за квітень 2012р. на загальну суму 4166,25грн., з яких за основним платежем 3333,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 833,25грн., суд вважає таке нарахування правомірним з огляду на таке.

Як зазначено в Акті, на поточний рахунок позивача в ФАТ «Імексбанк» надійшли грошові кошти в сумі 20 000,02 грн. (банківська виписка по рахунку 26006022852001 за № 409 від 09 квітня 2012 року) від ПП «Вікторія - Віта», код 20756071, з призначенням платежу: сплата за тютюнові вироби згідно рахунку без номеру від 27 березня 2012 року, в тому числі ПДВ 3333,34 грн.

У Акті також зазначено, що у бухгалтерському обліку дана господарська операція відбита проводкою: Дебет 311 Кредит 6851 у сумі 20000,00 грн. станом на 01.09.2012 р. по рахунку 6851 у ТОВ «ФТФ ЛТД» враховується кредиторська заборгованість по контрагенту ПП Фірма «Вікторія - Віта» у сумі 20000,00 грн. За адресою розпорядника майном не було надано заявки від кредитору ПП фірма „Вікторія-Віта". Встановлено порушення п.п. 185.1. «б»., п. 185.1., ст. 185, п.187.1 «а», ст. 187 Податкового Кодексу України, заниження податкових зобов'язань на суму отриманої оплати за тютюнові вироби.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

Як на підставу для задоволення позову у цій частині позивач посилається на те, що ці кошти були направлені на поточний рахунок позивача помилково, про що свідчить лист від ПП «Вікторія - Віта» від 10 квітня 2012 без номеру з проханням про повернення коштів.

Суд вважає неспроможним посилання позивача на лист від ПП «Вікторія - Віта» від 10 квітня 2012р., як на належний доказ помилковості отриманої суми, у зв'язку із тим, що лист не є первинним документом, тоді як згідно банківської виписки призначенням платежу у сумі 20000,00 грн. вказано саме сплата за тютюнові вироби згідно рахунку без номеру від 27 березня 2012 року, доказів повернення цієї суми ПП «Вікторія - Віта» суду не надано.

Згідно листу відповідача від 02.11.2012р. №8237/8/22-01 коригування податкових зобов'язань на суму отриманої оплати позивачем за тютюнові вироби від ПП Вікторія - Віта» не проводилось.

Враховуючи викладене суд вважає, що відповідач дійшов вірного висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань на суму отриманої оплати за тютюнові вироби від Приватного підприємства Фірма «Вікторія-Віта» у розмірі 20 000,02 грн.

При таких обставинах суд вважає за необхідне у цій частині позові вимоги задовольнити частково, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 24.09.12р. №0001002201 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за жовтень та грудень 2011р. на загальну суму 26978,75грн., з яких за основним платежем 21583,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5395,75грн.

Що стосується правомірності нарахування податковим повідомленням-рішенням №0000992201 суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1819325,00грн. (в т.ч. сума за основним платежем +1455460,00грн., за штрафними санкціями 363 865,25 грн.), суд зазначає наступне.

Згідно даним Акту перевірки, по рахунку 621 «короткострокові векселі видані» рахуються наступні прості векселі видані ТОВ «Снабмостсбит» (ЄДРПОУ 34449439, м. Луганськ) за придбані запасні частини для електровозів, крій картонної коробки, гофроящики на суму 6985000,0 грн.

Векселі складені 28.12.2010 р., строк платежу за пред'явленням. Станом на 01.04.2011р. та на 01.09.2012р. вищевказані векселі враховуються на рахунку 621 «короткострокові векселі видані» на загальну суму 6985000,00 грн. Згідно наданим на перевірку документів, у періоді з

01.04.2011 р. по 31.08.2012 р. погашення та пред'явлення до погашення векселів, що наведені у

таблиці 10, не відбувалося.

Також, згідно наданим до перевірки зворотно - сальдовим відомостям по рах. 63 станом на 01.04.2011 р. та станом на 01.09.2012 р. враховується кредиторська заборгованість ТОВ «ФТФ

ЛТД» перед ТОВ «Снабмостсбит» (ЄДРПОУ 34449439, м. Луганськ) у сумі 1800,00 грн.

У Акті перевірки також зазначено, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Снабмостсбит» Господарським судом Луганської області постановою від 28.11.2011 р. по справі №12/566/2011, визнано банкрутом. Станом на 03.09.2012 р. ТОВ «Снабмостсбит» (ЄДРПОУ 34449439), згідно отриманому у ході перевірки витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб серії АА №116953 - підприємців, має стан «припинено». Згідно даним Інформаційної аналітичної системи Державної податкової адміністрації України скасування державної реєстрації ТОВ «Снабмостсбит» (ЄДРПОУ 34449439) відбулося 15.02.2012 р. за №13821170008008815.

Таким чином, на думку податкового органу кредиторська заборгованість ТОВ «ФТФ ЛТД» перед ТОВ «Снабмостсбит» (ЄДРПОУ 34449439) у сумі 6986800 грн., у відповідності із абз. «в» п.п. 14.1.11, п.14.1., ст.14 Податкового Кодексу України, починаючи із 15.02.2012 р. є безнадійною та враховуючи вимоги п.п.135.5.4., п.135.5.,«ст, 135, п. 137.16., ст. 137 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, зі змінами, та доповненнями, повинна бути відображена у складі інших доходів декларації про прибуток за 1 квартал 2012 р.

Судом встановлено, що сума податку на прибуток приватних підприємств, нарахованого спірним податковим повідомленням-рішенням 1455460,00грн. складається з (6986800 грн. (векселя)+1800,грн. (кредиторська заборгованість) - 36014грн. (витрати за півріччя 2012) :100 Х 21% - 4205грн. (оренда та невірне відображення доходів).

При цьому суд зазначає, що порушення, що зафіксовані у Акті перевірки та відображені у п.1 та п.2 на сторінці Акту перевірки 22 (а.с.33) (оренда майна та не вірне розподілення доходів по рядкам декларацій) не оспорюється позивачем, тому суд вважає за необхідне надати оцінку тільки правомірності висновку податкового органу про визнання короткострокових векселів безнадійною кредиторською заборгованістю на суму 6985000,00 грн.

Відповідно до статті 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07 червня 1930 року, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, позовної давності.

Відповідно до статті 34 вказаної Конвенції, переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Частиною першою статті 70 вказаної Конвенції встановлено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у разі видачі векселя припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за отримані товари та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року за №291, облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги ведеться на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». При цьому аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником. На рахунку 62 «Короткострокові векселі видані» ведеться облік розрахунків за заборгованістю за видані векселі. Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строками їх погашення.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» векселі є цінними паперами. Вони знаходяться в вільному обігу та можуть бути самостійним об'єктом цивільно-правових угод, в тому числі угод купівлі - продажу. Тому вартість виданих векселів не може обліковуватись за рахунком 62 персоніфіковано як кредиторська заборгованість перед певним суб'єктом підприємницької діяльності (в даному випадку - перед ТзОВ «Снабмостсбит»), а обліковується лише за кожним виданим векселем та за строками їх погашення згідно нормам вказаної вище Інструкції.

Відповідно до п.135.1 ст. 135 ПКУ, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають зокрема: доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу; вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу (п.п. 135.5.2, 135.5.4, 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПКУ).

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений вичерпний перелік ознак безнадійної заборгованості. До такої віднесено: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна: суб'єктів господарювання, оголошених банкрутами у встановленому законом порядку або знятих з реєстрації як суб'єкти господарювання у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) та в інший спосіб, передбачений умовами договору застави, майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до погашення заборгованості в повному обсязі; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісти відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Проаналізувавши наведену норму, суд вважає, що відповідачем невірно визначено ознаку безнадійної заборгованості згідно з абз. "в" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ стосовно позивача, оскільки ця норма відноситься до тих суб'єктів господарювання, які оголошені банкрутами, а не до тих, які мали відносини з такими платниками податків, яких оголосили банкрутами. Отже, ознака безнадійної заборгованості, що визначена абз. "в" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ відноситься до наявної дебіторської заборгованості у суб'єкта господарювання, а не кредиторської. Аналогічної думку дотримується Донецький апеляційний адміністративний суд (ухвала №2а/0570/4209/2012 від 30.08.2012р.).

Судом з'ясовано, що векселі було видано 28 грудня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Снабмостсбит» з метою погашення кредиторської заборгованості за поставлені товари в сумі 6985000,00 грн., строк платежу - за пред'явленням.

Враховуючи вищенаведене кваліфікувати кредиторську заборгованість у розмірі 6985000грн. як безнадійну - є, з боку відповідача, помилковим висновком, оскільки три роки - строк позовної давності, від дати настання строку платежу - не настав.

При таких обставинах позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.12р. №0000992201 належать до задоволення.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.03.2013 р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 01.04.2013 р.

Керуючись ст. ст. 158,160,163-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 24.09.12р. №0000992201 та №0001002201 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за жовтень та грудень 2011р. на загальну суму 26978,75грн., з яких за основним платежем 21583,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5395,75грн.

3. В решті позивних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.