Постанова

від 29.03.2013 по справі 820/1278/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29 березня 2013 р. № 820/1278/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Салацької Я.І.,

за участю сторін:

представника позивача - Караульної Ю.Л.,

представника відповідача - Сіренко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Харківнасоссервіс" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Харківнасоссервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000072223 від 05.11.12р. на суму 152.456,25 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Позивач посилався на помилковість висновків Дергачівської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області ДПС, викладених в акті від 22.10.2012 року № 576/22-204/33840922, оскільки всі господарські операції з контрагентами є реальними, відбулись в дійсності, що підтверджуються належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, а також фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. На думку позивача, зобов'язання за згаданим в акті перевірки правочином виконані сторонами угоди в повному обсязі, а тому немає підстав для висновку про наявність у сторін спірного правочину наміру безпідставно отримати податкову вигоду. Окрім того, позивач стверджував, що викладені в акті від 22.10.2012 року № 576/22-204/33840922 мотиви донарахування грошових зобов'язань, а саме: висновки інших органів державної податкової служби про відсутність у контрагента позивача можливості вести господарську діяльність, нікчемність всіх укладених контрагентам позивача правочинів, не визнані законом як підстави для збільшення грошових зобов'язань з податків і зборів. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, представник Дергачівської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився, зазначивши, що платник податків допустив заниження податку на додану вартість, оскільки відображав в податковому обліку первинні документи, котрі складені в межах нікчемного правочину, не довів фактичне використання у господарській діяльності отриманих товарів та послуг. Достатнім підтвердженням нікчемності правочинів, на думку відповідача, є висновки інших податкових органів про відсутність у контрагентів платника податків ресурсів, необхідних для ведення звичайної господарської діяльності. Посилаючись на викладені вище мотиви, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, ПП «ВКФ «Харківнасоссервіс», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку як платник податків і зборів в Дергачівській міжрайонній Державній податковій інспекції Харківської області ДПС.

Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ВКФ «Харківнасоссервіс» з питань підтвердження господарських відносин із платником податків з ТОВ «Аркада - Т» за вересень, жовтень, грудень 2011 року та з ТОВ «АКПД - Плюс» за грудень 2011 року, про що складений акт від 22.10.2012 року № 576/22-204/33840922. Перевіркою були встановлені порушення в т.ч. ст.185, 188, 198.6, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «ВКФ «Харківнасоссервіс» занижено податок на додану вартість в сумі 121.965 грн. в т.ч. 3 кв. 2011р. в сумі- 42.430 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Аркада - Т», за жовтень 2011 року в сумі -44.157 грн. по ТОВ «Аркада - Т», за грудень 2011 року в сумі - 35.378 грн., в т.ч. ТОВ «АКПД - Плюс» в сумі - 22.033 грн., ТОВ «Аркада - Т» в сумі -13.345 грн.

На підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення - рішення №0000072223 від 05.11.12р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 152.456,25 грн.(з яких:за основним платежем - 121.965,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30.491,25 грн.)

Судом у ході розгляду справи достеменно встановлено, а відповідачем визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки складених іншими органами державної податкової служби України актів про неможливість проведення зустрічних звірок діяльності контрагентів позивача, в силу яких вчинені правочини є нікчемними у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати реальну господарську діяльність. Відповідачем також заначено, що в ході перевірки підприємством не надано одну ТТН від 01.09.11р. та не надано документального підтвердження про кінцевого споживача товарів та послуг.

Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 22.10.2012 року № 576/22-204/33840922 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

11.08.11р. між ПП «ВКФ «Харківнасоссервіс» та ТОВ «Аркада - Т» укладено договір №1125, згідно якого продавець (ТОВ «Аркада - Т») зобов'язується передати у власність покупця (ПП «ВКФ «Харківнасоссервіс») товар (насоси, таблички, клапани, кабель, фланець і т.д.), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти і оплатити товар, який зазначено у відповідних рахунках - фактурах.

На момент укладення правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб. В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з придбання товару, які оформлені видатковими накладними №14127 від 14.12.11р., № 01129 від 01.12.11р., №19102 від 19.10.11р., №13108 від 13.10.11р., №05107 від 05.10.11р., №28091 від 28.09.11р., №15091 від 15.09.11р., №09092 від 09.09.11р., №01098 від 01.09.11р. та податковими накладними № №153 від 14.12.11р., № 11 від 01.12.11р., № 131 від 19.10.11р., №91 від 13.10.11р., №56 від 05.10.11р., від 28.09.11р., №53 від 15.09.11р., №36 від 09.09.11р., №10 від 01.09.11р.(а.с. 69-87, т.1)

Фактичне переміщення товару підтверджується товаро - транспортними накладними №141211 від 14.12.11р., №011211 від 01.12.11р., №191011 від 19.10.11р., №131011 від 13.10.11р., №051011 від 05.10.11р., №280911 від 28.09.11р., №150911 від 15.09.11р., №090911 від 09.09.11р., згідно яких ОСОБА_3 транспортним засобом, який йому належить здійснював транспортування товару від ТОВ «Аркада - Т» до ПП «ВКФ Харківнасосервіс» (свідоцтво реєстрації транспортного засобу та договір оренди нежитлового приміщення містяться в матеріалах справи.)

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 281.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з банківськими виписками по рахунку підприємства.

В подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: реалізовано ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина", ВАТ «Турбоатом» ,ТОВ «Прогресс 2010» ТОВ «Олійно-жировий альянс», ПАТ «Макіївкокс» та іншим контрагентам, що підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб'єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов'язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Підстав для відхилення перелічених документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів реальності господарських операцій суд з матеріалів справи не вбачає, адже за формою, змістом, підставами походження оглянуті документи не суперечать ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88.

У ході розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував довід позивача про реальність господарських операцій та подальшу реалізацію товарів замовникам.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів, отриманих за переліченим вище правочином, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

09.12.11р. між ПП «ВКФ «Харківнасоссервіс» та ТОВ «АКПД - Плюс» укладено договір №1209/2, згідно якого ТОВ «АКПД - Плюс» зобов'язується виконати будівельно - монтажні роботи «під ключ» по монтажу технологічного обладнання, що надається Замовником (додаток №1), у виробничому корпусі № 11, площею 1404 м.кв. свинокомплексу на 2500 продуктивних свиноматок з повним циклом по вул. Будівельній,1 пгт.Белики, Кобелянського р-ну, Полтавської області, відповідно проектної і технічної документації згідно з вимогами таких робіт. Роботи виконуються на території комплексу будівель та споруд, розміщених за адресою: вул. Будівельна,1 пгт.Белики, Кобелянського р-ну, Полтавської області. Роботи, графік їх виконання та перелік обладнання зазначені у додатках 1 та 2 до договору.

На момент укладення правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб. В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з виконання робіт, які оформлені актом виконаних робіт №50301 від 05.03.11р., договірної ціною, актом використаних матеріалів при виконанні підрядних робіт, графіком виконання робіт та податковими накладними №2206 від 22.12.11р. на загальну суму 42.600, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7.100, 00 грн.) та 2207 від 22.12.11р. на загальну суму 42.600,грн. (у т.ч. ПДВ - 7.100,00 грн.)(а.с. 102-103, т.1)

Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з банківськими виписками по рахунку підприємства.

В подальшому отримані роботи були використані позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: з метою виконання зобов'язань по договору з ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина"№ 387 від 12.12.11 р. відповідно до акту № 1 від 22.03.12, податкових наладних №17 від 21.12.11, № 23 від 31.05.12 р.

Від проведення господарських операцій з придбання робіт позивачем отримано прибуток в розмірі 10900,00 грн.

Оцінивши згадані правочини за переліченими епізодами порушень за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, вказаний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів, отриманих за переліченим вище правочином, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

17.11.11р. між ПП «ВКФ «Харківнасоссервіс» та ТОВ «АКПД - Плюс» було укладено договір № 1117/2, згідно якого ТОВ «АКПД - Плюс» зобов'язується виконати роботи по монтажу каналізаційного устаткування, комунікацій за адресою: вул. Будівельна,1 пгт.Белики, Кобелянського р-ну, Полтавської області.

На момент укладення правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з виконання робіт, які оформлені актом виконаних робіт №б/н від 05.12.11р., договірної ціною, актом використаних матеріалів при виконанні підрядних робіт та податковою накладною №509 від 05.12.11р. на загальну суму 47.000,00 грн. у т.ч. ПДВ (7.833,33 грн.) (а.с 53, т.2 )

Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з банківськими виписками по рахунку підприємства.

В подальшому отримані роботи були використані позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: з метою виконання зобов'язань по договору з ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина" № 11/3-2 від 03.11.11 р. відповідно до акту № 2 від 06.12.11 р. податкової накладної № 2 від 06.12.11 р.

Від проведення господарських операцій з придбання робіт позивачем отримано прибуток в розмірі 1041,67грн.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб'єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов'язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Підстав для відхилення перелічених документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів реальності господарських операцій суд з матеріалів справи не вбачає, адже за формою, змістом, підставами походження оглянуті документи не суперечать ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88.

У ході розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував довід позивача про реальність господарських операцій та подальшу реалізацію товарів замовникам.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів, отриманих за переліченим вище правочином, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Суд відмічає, що в силу закону отримання податковим органом актів про неможливість проведення зустрічних звірок, в якому викладені висновки про вчинення контрагентами платника податків нікчемних правочинів, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на висновках інших податкових органів про нікчемність всіх правочинів, укладених за участі контрагентів позивача, а саме: на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Аркада - Т» від 06.06.12р. №143/22-104/33676769, ТОВ «АКПД Плюс» від 23.02.2012 року № 67/23/34756876, де викладені висновки ДПІ про відсутність у суб'єктів господарювання можливості вести господарську діяльність

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки висновки МДПІ про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість від провадження господарської діяльності не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій, не подано доказів відсутності реального надання послуг, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від операцій в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів та послуг від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд доходить висновку, що викладене в акті перевірки судження відповідача, про порушення ПП «ВКФ «Харківнасоссервіс» в т.ч. ст.185, 188, 198.6, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України №2755 від 02.12.10р., в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 121.965 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Аркада - Т» та ТОВ «АКПД - Плюс» є незаконним.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Харківнасоссервіс" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000072223 від 05.11.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Харківнасоссервіс" (код ЕДРПОУ 33840922, 63404, Харківська область, Золочівський р-н с. Пролетар, вул. Центральна, 4а) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1525,00 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять грн. 00 коп.).

4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 05.04.2013 року.

Суддя Старосєльцева О.В.