Постанова

від 04.03.2013 по справі 2а/1270/9126/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2013 року Справа № 2а/1270/9126/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Яковлева Д.О.,

при секретарі: Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача - Варламової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012 №0000871702, №0000861702, -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Северодонецьку, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012 №0000871702, №0000861702.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 18 жовтня 2012 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 №0000871702, згідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у сумі 24523,00 грн., та нараховані штрафні санкції у розмірі 4372,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення складено на підставі акту перевірки від 05.09.2012 №944-17-2908201696, а підставами донарахування сум податку на додану вартість зазначено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

18 жовтня 2012 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 №0000861702, згідно якого позивачеві збільшено податок на доходи фізичних осіб у сумі 51197,38 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення складено на підставі акту перевірки від 05.09.2012 №944-17-2908201696, а підставами донарахування сум податку з доходів фізичних осіб зазначено порушення позивачем п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.2 ст.177 Податкового кодексу України.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 №0000871702 та №0000861702 протиправними та такими, що підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Підставою донарахування сум податку на додану вартість було неправомірне, з точки зору відповідача, віднесення до податкового кредиту сум у зв'язку із придбанням позивачем товару та заниження позивачем сум доходу у зв'язку з віднесенням до валових витрат вартості товарів отриманих від контрагентів в результаті господарських відносин з ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама», ТОВ «Ореал».

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама», ТОВ «Ореал» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договорами, рахунками, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (на підтвердження оплати за отриманий товар).

Таким чином, відповідач не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень оскільки порушив процедуру його прийняття.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Державна податкова інспекція у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби позовні вимоги не визнала, про що подала суду письмові заперечення проти адміністративного позову, у судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях та письмових поясненнях.

У судовому засіданні 26 лютого 2013 року за клопотанням представника позивача у якості свідка було допитано інспектора податкової служби І рангу заступника начальника управління - начальника відділу ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби ОСОБА_4.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду, що перевірка ФОП ОСОБА_1 була проведена відповідно до плану графіку проведення перевірок на ІІІ квартал 2012 року. На час здійснення перевірки свідок займав посаду старшого державного ревізора - інспектора відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м.Сєвєродонецьку та особисто проводив зазначену перевірку. Пояснив що, під час проведення перевірки відповідачем не були надані видаткові накладні на підтвердження придбання товару у контрагентів ТОВ «Феррус» та ТОВ «Футурама», а також документи що підтверджують факт транспортування товаро- матеріальних цінностей від ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама» та ТОВ «Ореал» у зв'язку з чим та на підставі інформації отриманої з баз даних податкового органу були зроблені висновки про порушення відповідачем податкового законодавства України. Стосовно наданих до перевірки документів пояснив, що про надання документів, підтверджуючих фінансово-господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 за перевіряємий період було складено відповідну розписку, оригінал якої зберігається у податкового органу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивач - ФОП ОСОБА_1, зареєстрований виконавчим комітом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 12.08.2010 за № 23830000000008112 (Том І, а.с.9).

Позивач перебуває на обліку як платник податків та зборів у органах державної податкової служби та відповідно до свідоцтва №100300069, виданого 03.09.2010, є платником податку на додану вартість (Том І, а.с.10-11).

Відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок, згідно вимог п.п.20.1.4 п.20 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.п.79.1, п.п.79.3 ст.79, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до повідомлення від 25.06.2012 №30701-87, наказу №13-у від 25.06.2012 старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб Управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м.Сєвєродонецьку ОСОБА_4 проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.08.2010 по 31.12.2011 відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 05.09.2012 № 944/17-2908201696 (Том І, а.с.12-26).

Згідно висновків вказаного акта перевіркою встановлено наступні порушення ОСОБА_1:

- взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Феррус» (код ЄДРПОУ 36917497), ТОВ «Футурама» (код ЄДРПОУ 34564773), ТОВ «Оріал» (код за ЄДРПОУ 36917497) суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України не є дійсним і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку фізичної особи-підприємця;

- п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 ВР (зі змінами та доповненнями) п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1 та п 200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI внаслідок чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 24523,00 грн., в тому числі у грудні 2010 року - 460,00 грн., у січні 2011 року - 3218,00 грн., у лютому 2011 року - 5131,00 грн., у березні 2011 року - 7202,00 грн., у серпні 2011 року - 8512,00 грн.;

- п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати за рахунок здійснення правочинів, що не є дійсними з ТОВ «Феррус» (код ЄДРПОУ 36917497), ТОВ «Футурама» (код ЄДРПОУ 34564773), ТОВ «Оріал» (код за ЄДРПОУ 36917497) на суму 309727,36 грн. за 2011 рік та чистий оподатковуваний дохід на суму 309727,36 грн., внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2011 рік складає 51197,38 грн.;

16 жовтня 2012 року ДПІ у м.Сєвєродонецьку на підставі акту 05.09.2012 №944/17-2908201696 від були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000871702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100» на 28895,00 грн. (за основним платежем - 24523,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4372,00 грн.) ( Том І, а.с.27);

- № 0000861702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 5011010500» на 51197,38 грн. (за основним платежем - 51197,38 грн.) (Том І, а.с.29).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняти ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби 16.10.2012 № 0000871702, № 0000861702, є протиправними з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПКУ).

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст.201 Податкового Кодексу України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів ( послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п.2, п.5, п.18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Відповідачем не спростовується факт того, що ТОВ «Оріал», ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама» на момент укладення договорів та складення податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На момент укладення договорів, що викликає сумнів у відповідача щодо реальності їх виконання, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та ТОВ «Оріал», ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама» мали статус платників податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ «Оріал», ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама», є правомірним.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Оріал» був укладений договір купівлі-продажу від 12.01.2011 №1201/11 (Том І, а.с.47).

На виконання договору від 12.01.2011 №1201/11 ТОВ «Оріал» було передано товарно-матеріальні цінності на загальну суму 371672,83 грн., в тому числі ПДВ - 61944,67 грн. (Том І, а.с.50, 55, 60, 64, 70-71, 76-77, 82, 87, 92-93, 98, 102, 107, 110).

За отримані товарно-матеріальні цінності позивач здійснив ТОВ «Оріал» оплату у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (Том І, а.с.48, 52, 57, 62, 66, 67, 73, 80, 84, 89, 96, 100, 104, 109).

Позивачем отримані наступні податкові накладні по договору від 12.01.2011 №1201/11: №87 від 12.01.2011 на суму 3200,65 грн., з якої ПДВ - 533,44 грн. (Том І, а.с.49), №83 від 01.04.2011 на суму 11195,90 грн., з якої ПДВ - 1865,98 грн. (Том І, а.с.53-54), №114 від 11.04.2011 на суму 17125,87 грн., з якої ПДВ - 2854,31 грн. (Том І, а.с.58-59), №256 від 19.04.2011 на суму 8922,90 грн., з якої ПДВ - 1487,15 грн. (Том І, а.с.63), №124 від 05.05.2011 на суму 21517,97 грн., з якої ПДВ - 3586,33 грн. (Том І, а.с.68-69), №324 від 13.05.2011 на суму 30145,45 грн., з якої ПДВ - 5024,24 грн. (Том І, а.с.74-75), №345 від 26.05.2011 на суму 7779,78 грн., з якої ПДВ - 1296,63 грн. (Том І, а.с.81), №151 від 01.06.2011 на суму 7832,22 грн., з якої ПДВ - 1305,37 грн. (Том І, а.с.85), №306 від 03.06.2011 на суму 30288,85 грн., з якої ПДВ - 5048,14 грн. (Том І, а.с.90-91), №442 від 22.06.2011 на суму 13826,82 грн., з якої ПДВ - 2304,47 грн. (Том І, а.с.97), №141 від 01.07.2011 на суму 25455, 42 грн., з якої ПДВ - 4242,57 грн. (Том І, а.с.101), №208 від 14.07.2011 на суму 43367,46 грн., з якої ПДВ - 7227,91 грн. (Том І, а.с.105-106), №353 від 27.07.2011 на суму 6633,66 грн., з якої ПДВ - 1105,61 грн. (Том І, а.с.112-113).

05 січня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Феррус» був укладений договір купівлі-продажу б/н (Том І, а.с.114).

На виконання договору від 05.01.2011 № б/н ТОВ «Феррус» було передано товарно-матеріальні цінності на загальну суму 93309,67 грн., в тому числі ПДВ - 15550,81 грн. (Том. І, а.с.117, 121, 125, 130, 135, 139, 143, 148, 152, 156).

За отримані товарно-матеріальні цінності позивач здійснив ТОВ «Феррус» оплату у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (Том І, а.с.115, 119, 123, 127, 132, 137, 145, 150, 154, 158).

Позивачем отримані наступні податкові накладні по договору від 05.01.2011: №13 від 05.01.2011 на суму 5217,95 грн., з якої ПДВ - 869,66 грн. (Том І, а.с.116), №26 від 17.01.2011 на суму 5259,31 грн., з якої ПДВ - 876,55 грн. (Том І, а.с.120), №30 від 25.01.2011 на суму 8833,52 грн., з якої ПДВ - 1472,25 грн. (Том І, а.с.124), №456 від 08.02.2011 на суму 16788,36 грн., з якої ПДВ - 2798,06 грн. (Том І, а.с.128), №462 від 10.02.2011 на суму 9882,89 грн., з якої ПДВ - 1647,15 грн. (Том І, а.с.133), №487 від 25.02.2011 на суму 4114,80 грн., з якої ПДВ - 685,00 грн. (Том І, а.с.138), №38 від 01.03.2011 на суму 12039,24 грн., з якої ПДВ - 2006,54 грн. (Том І, а.с.142), №159 від 14.03.2011 на суму 17463,96 грн., з якої ПДВ - 2910,66 грн. (Том І, а.с.146), №163 від 17.03.2011 на суму 11690,70 грн., з якої ПДВ - 1948,45 грн. (Том І, а.с.151), №195 від 30.03.2011 на суму 2018,94 грн., з якої ПДВ - 336,49 грн. (Том І, а.с.155).

Крім того, судом було встановлено, що 15.08.2011 між ТОВ «Футурама», ТОВ «Оріал» та фізичною особою - підприємцем було укладено договір №15/08-УТ/01 про відступлення вимог виконання зобов'язань за договором від 01.08.2011 №8, укладеним між ТОВ «Футурама» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

15 серпня 2011 року ТОВ «Футурама» повідомило фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов'язанні за договором від 01.08.2011 № 8.

01 серпня 2011 року на виконання договору ТОВ «Футурама» було передано ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності на загальну суму 21904,56 грн. (Том І, а.с.161), за отримані товарно-матеріальні цінності позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Оріал» оплату у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 15.08.2011 №122 (Том І, а.с.158). 01 серпня 2011 року позивачем була отримана податкова накладна №8, видана ТОВ «Футурама» (Том І, а.с.162-163).

06 вересня 2011 року між ТОВ «Футурама», ТОВ «Оріал» та фізичною особою - підприємцем було укладено договір №06/09-УТ/03 про відступлення вимог виконання зобов'язань за договором від 30.08.2011 №532, укладеним між ТОВ «Футурама» та ФОП ОСОБА_1 (Том І, а.с.165).

06 вересня 2011 року ТОВ «Футурама» повідомило ФОП ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов'язанні за договором від 06.09.2011 №06/09-УТ/03 (Том І, а.с.166).

На виконання заначеного договору ТОВ «Футурама» було передано ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності на загальну суму 12748,80 грн. (Том І, а.с.167), за отримані товарно-матеріальні цінності позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Оріал» оплату у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням (Том І, а.с.164). Позивачем була отримана податкова накладна від 30.08.2011 № 532, видана ТОВ «Футурама» (Том І, а.с.168).

30 серпня 2011 року між ТОВ «Футурама», ТОВ «Оріал» та фізичною особою - підприємцем було укладено договір №30/08-УТ/02 про відступлення вимог виконання зобов'язань за договором від 12.08.2011 №270, укладеним між ТОВ «Футурама» та ФОП ОСОБА_1 (Том І, а.с.170).

30 серпня 2011 року ТОВ «Футурама» повідомило ФОП ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов'язанні за договором від 30.08.2011 №30/08-УТ/02 (Том І, а.с.171).

На виконання договору ТОВ «Футурама» було передано ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності на загальну суму 16416,84 грн. (Том І, а.с.174), за отримані товарно-матеріальні цінності позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Оріал» оплату у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням (Том І, а.с.169). Позивачем була отримана податкова накладна від 12.08.2011 №270, видана ТОВ «Футурама» (Том І, а.с.172).

Таким чином, на момент проведення перевірки реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Оріал», ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама» було підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Оріал», ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарські операції.

Посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних можуть бути враховані судом лише як обставина, що може свідчити про безтоварність господарських операцій і повинні досліджуватися комплексно поряд з іншими доказами у справі. Сам факт відсутності товарно-транспортних накладних не є підставою, що унеможливлює віднесення позивачем сум за спірними операціями до складу валових витрат та податкового кредиту, як і наявність належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою визнання правомірними дій по віднесенню сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товарів від ТОВ «Оріал», ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама» підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, фактичним здійсненням позивачем оплати отриманого товару, які надавались відповідачу під час проведення перевірки.

Що стосується пояснень допитаного у якості свідка інспектора податкової служби І рангу заступника начальника управління - начальника відділу ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби ОСОБА_4 про ненадання відповідачем видаткових накладних на підтвердження придбання товару у контрагентів ТОВ «Феррус» та ТОВ «Футурама», суд ставиться до них критично оскільки у розписки про надання документів, підтверджуючих фінансово-господарську діяльність за період з 16.08.2010 по 31.12.2011 не конкретизовано які саме документи по взаємовідносинам з ТОВ «Феррус» та ТОВ «Футурама» були надані та вказано «документи по взаємовідносинам з ТОВ «Феррус» та ТОВ «Футурама» на 30 аркушах» (Том 5, а.с.196). Позивач та представник позивача під час судового засідання наполягали на тому, що видаткові накладні по взаємовідносинам з контрагентами були надані до перевірки у повному обсязі.

Таким чином, суд робить висновок, що на момент проведення перевірки реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Оріал», ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама» було підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Оріал», ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама» виконані сторонами договорів у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарські операції.

Крім того, під час розгляду справи судом було встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ «Оріал», ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама» товар у подальшому був реалізований ПАТ «Об'єднане господарство залізничного транспорту», ПАТ «Науково-виробнича і комерційна фірма «МЕТА», ТОВ «ТАУН СЕРВІС», ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик», ВАТ «Лисичанський завод гумових технічних виробів», ПАТ «Сєвєродонецький завод будівельної кераміки», ВКФ ТОВ «ТАНА», ПАТ «Армопласт», ПАТ «Коровай», ТОВ «БКФ», ВАТ «Лисичанський желатиновий завод», ТОВ «Юркомцентр», ТОВ «Промінвест Пластик», ВАТ «Армопласт», ТОВ «Хімекселен», ПАТ «Сєвєродонецький завод будівельної кераміки», ПАТ «Об'єднане господарство залізничного транспорту», Колективному підприємству № 52 «Термоізоляція», Виробничому підприємству «Атлант», ВАТ «Сєвєродонецький завод хімічного не стандартизованого обладнання», Комунальному підприємству «Сєвєродонецькліфт», ПАТ «РЕГЕНЕРАТ», ТОВ «Юркомцентр», ТОВ «БКФ», Приватному підприємству «Мєттєхстрой», ТОВ «Євро Полімер Компаунд», Державному підприємству «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство», ТОВ «Рубіжанський краситель», ПАТ «Луганськ-Авто» філія «Сєвєродонецьк-Авто», ПП «Азуріт», ІВП «Сєвєродонецький МЦ ОРГМІН», ТОВ «Оргмін і К», ТОВ «Лисичанський гумово-технічний завод», Українсько-Польському товариству з обмеженою відповідальністю «Віко-Україна», ТОВ «ХІМЕКСЕЛЕН», ЗАТ «Вовчоярівський кар'єр», ПП «Луганська виробничо-комерційна фірма «Респект», Лисичанському комунальному підприємству «Лисичанськводоканал», в підтвердження чого ФОП ОСОБА_1 було надано до суду рахунки-фактури, податкові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей та банківські виписки про перерахування грошових коштів за отриманий товар.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що висновок відповідача про нікчемність правочинів між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Оріал», ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама» суперечить положенням статті 228 Цивільного кодексу України , оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі ст.228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочини між позивачем та ТОВ «Оріал», ТОВ «Феррус», ТОВ «Футурама» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ст.228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самих договорів та відповідно до чого податковий орган в порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.207, ст.208, ст.250 Господарського кодексу України, ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер господарських операцій, суд прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі в розмірі 28895,00 грн., з якої за основним платежем - 24523,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4372,00 грн. та про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 51197,38 грн., з якої за основним платежем - 51197,38 грн..

На підставі викладеного суд робить висновок, що податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 №0000871702, №0000861702 прийняті в порушення норм Податкового кодексу України та підлягають скасуванню.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 04 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 11 березня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012 №0000871702, №0000861702 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.10.2012 № 0000871702 прийняте Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24 523,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 372,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.10.2012 № 0000861702 прийняте Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, про збільшення податку на доходи фізичних осіб в сумі 51 197,38 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 800,92 грн. (вісімсот гривень 92 копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена та підписана у повному обсязі 11 березня 2013 року.

Суддя Д.О. Яковлев