Постанова

від 02.04.2013 по справі 5017/3859/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р.Справа № 5017/3859/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Михайлова М.В., Філінюка І.Г.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 203 від 18.03.2013р.)

при секретарі: Станковій І.М.

За участю представників сторін:

від ПП „Агровіта" - Кірячок О.Ю., довіреність № 2, від 07.09.2012р.;

від ТОВ „Дорсервіс"- директор, Кубік В.С., паспорт серія КЕ № 915153 від 02.02.1998р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Агровіта"

на рішення господарського суду Одеської області від 20.02.2013р.

по справі №5017/3859/2012

за позовом Приватного підприємства „Агровіта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорсервіс"

про стягнення 32 550 грн.

Відповідно до ст.ст.4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У грудні 2012 року Приватне підприємство „Агровіта" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорсервіс" заборгованості в розмірі 32 550 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу укладеного між сторонами у спрощений спосіб, а також відмовою ТОВ „Дорсервіс" від повернення отриманої суми попередньої оплати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.02.2013р. (суддя Желєзна С.П.) в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із недоведеністю факту порушення відповідачем обов'язку з передачі товару у власність ПП „Агровіта", строк настання якого повинен визначатися моментом пред'явлення вимоги про виконання обов'язку в натурі, яка не була пред'явлена, що в свою чергу, в силу положень ч.2 ст. 693 ЦК України, виключає можливість вимагати повернення суми попередньої оплати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Приватне підприємство „Агровіта" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з ТОВ „Дорсервіс" на користь позивача 32 550 грн., а також судові витрати. Крім того, апелянт просить залучити до матеріалів справи додатковий доказ - копію листа від 16.09.2011р.

Скарга обґрунтована приписами ст.ст.509,627662,693 ЦК України та положеннями ч. 2 ст. 124 Конституції України.

Позивач звертає увагу на те, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки тому, що в судовому засіданні директором ТОВ „Дорсервіс" позовні вимоги були визнанні у повному обсязі.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі у спрощений спосіб був укладений договір купівлі-продажу крупнозернистого піску „Микитівський" у кількості 350 тон, за умовами якого ТОВ „Дорсервіс" (продавець) зобов'язалось поставити товар ПП „Агровіта" (покупець) на умовах передплати.

Рахунком-фактурою № СФ-0000022 від 15.08.2011р було виставлено відповідачем до сплати ПП „Агровіта" з метою отримання грошових коштів за пісок крупнозернистий „Микитівський" загальною вартістю 32 550 грн. з урахуванням ПДВ.

На підставі платіжного доручення № 449 від 23.08.2011р. ПП „Агровіта" було перераховано на користь ТОВ „Дорсервіс" грошові кошти в сумі 32 550 грн., призначення платежу - „За пісок згідно рахунку № 22 від 15.08.2011р."

Встановлено, що всупереч домовленості відповідачем не виконано обов'язку щодо передачі предмету купівлі.

Судовою колегією залучено до матеріалів справи супровідний лист відповідача від 16.09.2011р., яким до позивача направлена копія податкової накладної № 16 від 23.08.2011р. згідно з яким відповідач самостійно визначив строк виконання зобов'язання до 30 вересня 2011 року . При цьому судова колегія вважає поважною причину ненадання цього документу суду першої інстанції, яка пов'язана із тривалим терміном пошуку вказаного листа, що зберігався окремо від бухгалтерської документації (рахунку - фактури № СФ 0000022 від 15.08.2011 р. та податкової накладної № 16 від 23.08.2011 р.)

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2012р. позивачем було направлено відповідачу повідомлення щодо факту невиконання поставки та необхідності повернути кошти. (а. с. 9) У зв'язку з невиконанням цієї вимоги позивачем направлена претензія від 25.09.2012р. про повернення коштів, яку відповідач отримав (а.с. 10).

Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення суми у зв'язку з ненастанням строку виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виконано обов'язку щодо поставки товару у встановлений ним самим строк 30 вересня 2011 року, а тому зазначені обставини породжують на боці покупця дві правомочності, одну з яких покупець може використати на свій розсуд:

1) пред'явити вимогу про передання оплаченого товару;

2) вимагати повернення сум попередньої оплати.

Виходячи з викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що можливість обрання одного з цих варіантів правової поведінки є правом тільки покупця, а не продавця. При цьому волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено в активній формі такої поведінки, доведеній до продавця. Судова колегія звертає увагу, що законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь - яким шляхом : як зверненням до боржника з листом, претензією, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначений законом процесуальній формі - формі позову.

Крім того, відповідачем заявлені ПП „Агровіта" позовні вимоги були визнані у повному обсязі, що не прийнято до уваги судом першої інстанції при прийнятті судового рішення та не надано доводів, у зв'язку з чим судом не приймаються до уваги визнання позову.

Відповідно до частині 5 статті 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з частиною 6 ст.22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї- небудь права і охоронювані законом інтереси.

Тобто системний аналіз цих норм надає право для висновку про обов'язковість визначення судом доводів, з яких причин відхилено право відповідача на визнання позову.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судове рішення підлягає скасуванню.

При прийнятті нового рішення судова колегія задовольняє позовні вимоги у повному обсязі у зв'язку з тим, що відповідач зобов'язання з поставки товару не виконав, грошові кошті на вимогу покупця не повернув, а тому з посилкою на приписи ч.2 ст. 693 ЦК повинен повернути позивачеві суму передплати в розмірі 32 550 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується сума судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103 п.2 , 104 ч.1 п.3, 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Агровіта" - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.02.2013р. по справі №5017/3859/2012 - скасувати.

Прийнятті нове рішення.

Позов Приватного підприємства „Агровіта" задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорсервіс" (67661, Одеська обл., Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Леніна, 29, код ЄДРПОУ 32353185, р/р 26007140039900 у АТ „УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Приватного підприємства „Агровіта" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Жовтнева, буд. 60, код ЄДРПОУ 31847368, р/р 26007000059448 у ПАТ „Укрсоцбанк", МФО 30023) заборгованість у розмірі 32 550 (тридцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. та судовий збір у сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. - за подачу апеляційної скарги та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять гривень ) 50 коп. - за подачу позовної заяви.

Господарському суду Одеської області доручити видати накази.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 03.04.2013р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя М.В. Михайлов

Суддя І.Г. Філінюк