Рішення

від 01.04.2013 по справі 905/420/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.13 р. Справа № 905/420/13-г

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

Розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метало-Трубна Група», м. Донецьк

про стягнення 370 182,64 грн.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метало-Трубна Група», м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг

про стягнення 59 739,72 грн.

за участю представників:

від позивача (за первісним позовом): не з'явився

від відповідача (за первісним позовом): не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.03.2013 р. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено процесуальний розгляд спору до 01.04.2013 р.

В судовому засіданні 28.03.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 01.04.2012 р.

Позивач (за первісним позовом), Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг, звернувся до госпо?дарського суду Донецької обл?асті з позовом до Тов?ариства з обмеженою відповід?альністю «Метало-Трубна Група», м. Донецьк про стягнення 370 182,64 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на контракт від 18.01.2012 р. № 235 зі специфікацією від 17.04.2012 р. № 4, замовлення на поставку від 18.04.2012 р. № 4500088010, листи від 24.04.2012 р. № 15-03/06-1545, від 24.04.2012 р. № 1204/24-02, від 25.04.2012 р. № 315-03/07-1556, від 27.04.2012 р. № 1204/27-01, від 03.05.2012 р. № 315-03/07-1598, від 08.05.2012 р. № 315-03/07-1647, від 16.05.2012 р. № 1205/16-01, від 16.05.2012 р. № 315-03/07-1725, податкову накладну № 74 від 03.05.2012 р. залізничні накладні № 33622341, № 33622374, № 33679721, № 48404610, замовлення на поставку від 1704.2012 р. № 4500089853, претензію, правовстановлюючі документи тощо.

Нормативно позивач за первісним позовом обґрунтовує свої вимоги ст. ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України.

До початку розгляду справи по суті 03.01.2013 р. відповідач (за первісним позовом) заявив зустрічну позовну заяву про стягнення 59739,72 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.01.2013 р. була прийнята зустрічна позовна заява та призначена до розгляду із первісним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач (за зустрічним позовом) посилається на контракт від 18.01.2012 р. № 235 з додатковим угодами № 1 від 20.03.2012 р., № 2 від 17.04.2012 р., № 3 від 10.05.2012 р., специфікації № 1 від 18.01.2012 р., № 2 від 14.02.2012 р., № 3 від 20.03.2012 р., № 4 від 17.04.2012 р., видаткові накладні, реєстр документів з 18.01.2012 р. по 31.07.2012 р., правовстановлюючі документи тощо.

Нормативно позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги ст. ст. 526, 534, 549-552, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 230, 694 Господарського кодексу України.

Позивач (за первісним позовом) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав наполягав на їх задоволенні. Проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував в зв'язку з безпідставністю. Зазначив про невірне визначення розміру штрафних санкцій позивача (за зустрічним позовом).

Відповідач (за первісним позовом) заперечував проти задоволення первісних позовних вимог. Наполягав на задоволені зустрічних позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

18.01.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Р?іг (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метало-Трубна Група», м. Донецьк (продавець) було укладено контракт № 235 від 18.01.2012 р., відпові?дно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність п?окупця продукцію відповідно до специфікацій, узгоджених до контракту, а покуп?ець прийняти та оплатити її на умовах даного контракту.

Відповідно до п. 3.2 Договору поставка продукції продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідних специфікаціях, але після надання покупцем письмової заявки. Датою подачі заявки вважається дата її направлення факсом на номер 0623434065/66. Заявка повинна містити перелік номенклатури (асортимент) та обсяги поставки продукції, точно відповідати по номенклатурі і не перевищувати обсяги, зазначені в специфікаціях.

Датою поставки та переходу ризиків є дата передачі продукції від продавця до покупця (перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідних специфікаціях (п. 3.3 Договору).

Пунктом 4.1 контракту встановлено, що датою оплати вважається дата списання коштів з рахунка покупця на користь продавця. Оплата продукції поставленої на склад покупця здійснюється протягом 7 календарних днів з дати надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві.

Специфікацією № 1 до контракту від 18.01.2012 р. № 235 сторони узгодили, що оплата за кожну погоджену партію товару здійснюється покупцем на підставі наданого продавцем рахунку-фактури за фактом поставки протягом 7-ми календарних днів за банківськими реквізитами продавця, зазначеними в контракті.

Специфікацією № 3 від 20.03.2012 р. сторони узгодили, що оплата за кожну погоджену партію товару здійснюється покупцем на підставі наданого продавцем рахунку-фактури за фактом поставки протягом 10-ти календарних днів за банківськими реквізитами продавця, зазначеними в контракті.

17.04.2012 р. між сторонами була підписана специфікація № 4, в якій сторони узгодили, що оплата продукції поставленої на склад покупця здійснюється протягом 30 календарних днів з дати надання відповідного оригіналу рахунку за банківськими реквізитами продавця, зазначеними в контракті.

17.04.2012 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 2 до контракту, якою було змінено умови оплати за поставлену продукцію, а саме: 30 календарних днів здати надання рахунків.

Пунктом 10.4 передбачено, що даний контракт вступає в дію з 16.01.2012 р. і діє до 31.03.2013 р. або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним контрактом, в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше.

Специфікацією № 4 від 17.04.2012 р. до контракту від 18.01.2012 р. № 235 сторони погодили найменування продукції, що поставляється, ціну, строки поставки, а саме: масло АК - 15 AZS 102-2003 в кількості 320 т на загальну суму 3 747 840,00 грн. Поставка продавцем здійснюється до 20-го числа звітного місяця та після одержання письмової заявки покупця. Оплата продукції поставленої на склад покупця здійснюється протягом 30 календарних днів з дати надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві по банківським реквізитам продавця, зазначеним в контракті.

Сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, підписали 17.04.2012 р. специфікацію до договору, в якій домовились про поставку партії продукції.

18.04.2012 р. покупцем подане замовлення на поставку № 4500088010 (вих. № 315-03/07-1488) масла АК - 15 AZS 102-2003 в кількості 180 т на суму 2108160,00 грн. з ПДВ, про отримання якої відповідач не заперечував.

В замовленні на поставку зазначено, що поставка продавцем продукції здійснюється до 20-го числа звітного місяця та після одержання письмової заявки покупця. Оплата продукції поставленої на склад покупця здійснюється протягом 30 календарних днів з дати надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві по банківським реквізитам продавця, зазначеним в контракті.

Таким чином, виходячи з умов контракту та специфікації № 4 від 17.04.2012 р., яка є невід'ємною частиною договору, поставка повинна бути здійснена до 20.04.2012 р.

Проте, відповідачем були порушені умови контракту № 235 від 18.01.2012 р., продукція була поставлена з порушенням строків поставки, а саме:

- 03.05.2012 р. в кількості 35,45 т на загальну суму 415 190,40 грн., що підтверджується видатковою накладною від 03.05.2012 р. № 74;

- 02.06.2012 р., що підтверджується залізничною накладною № 33622374 в кількості 135,566 т на суму 1587749,00 грн.

10.05.2012 р. покупцем було подане замовлення на поставку № 4500089853 (вих. № 315-03/07-1667) масла АК - 15 AZS 102-2003 в кількості 140 т на суму 1639680,00 грн. з ПДВ, про отримання якої відповідач не заперечував.

Виходячи з умов контракту та специфікації № 4 від 17.04.2012 р., яка є невід'ємною частиною договору, поставка повинна бути здійснена до 20.05.2012 р.

Проте, відповідачем були порушені умови контракту № 235 від 18.01.2012 р., продукція була поставлена з порушенням строків поставки, а саме:

- 07.06.2012 р. що підтверджується залізничною накладною № 343704 в кількості 67,783 т на загальну суму 793874,50 грн.;

- 03.07.2012 р., що підтверджується залізничною накладною № 480403 в кількості 67,954 т на загальну суму 795877,25 грн.

Пунктом 7.1 контракту, у випадку прострочення поставки продукції проти строків обумовлених договором, продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення а припиняється на дату поставки продукції.

Відповідач в порушення умов контракту здійснив поставку продукції з порушенням обумовлених строків поставки, в зв'язку з чим позивач нарахував йому неустойку в розмірі 370182,64 грн. та направив на його адресу претензію від 21.08.2012 р. № 851-5/384-31П. Однак відповідач відповіді на претензію не надав, зазначену у претензії суму не сплатив.

Оскільки відповідач претензію позивача не задовольнив, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метало-Трубна Група», м. Донецьк неустойки в розмірі 370182,64 грн.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначене та п. 7.1 контракту, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача стосовно стягнення неустойки в розмірі 0,3% від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення.

Відповідач (за первісним позовом), заперечуючи проти позовних вимог, вважає, що листом від 16.05.2012 р. № 315/03/07-1725 позивачем (за первісним позовом) була надана відстрочка поставки ТОВ «Метало-трубна група», а саме: за замовленням від 18.04.2012 р. № 4500088010 (вих. 315-03/07-1488) до 10.05.2012 р. та за замовленням від 10.05.2012 р. № 4500089853 (вих. 315-03/07-1667) до 10.06.2012 р.

Проте, суд проаналізувавши лист від 16.05.2012 р. № 315/03/07-1725, з такими твердженнями відповідача (за первісним позовом) погодитись не може в зв'язку з наступним.

По-перше, пунктом 10.2 контракту від 18.01.2012 р. № 235 передбачено, що всі зміни та доповнення для даного контракту є невід'ємною частиною і вважаються дійсними, якщо вони зроблені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками обох сторін. Будь-які зміни позицій специфікацій у контракті повинні бути завчасно погоджені сторонами й оформлені у вигляді доповнення до контракту і підписані сторонами. З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що сторонами не були узгоджені в порядку п. 10.2 контракту будь-які зміни строку постачання спірної продукції ніж встановлені контрактом від 18.01.2012 р. № 235.

По-друге, лист, на який посилається відповідач (за первісним позовом) в обґрунтування своєї правової позиції щодо зміни строку поставки продукції від 16.05.2012 р. № 315/03/07-1725 підписаний не уповноваженою на те особою. Іншого відповідачем не доведено.

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми з урахуванням умов договору, періоду виникнення прострочення зобов'язання у відповідача (за первісним позовом) перед позивачем та приписів діючого законодавства, проте з таким розрахунком суд погодитись не може в зв'язку з наступним.

Позивачем невірно визначений період прострочення поставки спірної продукції та як слід нарахування неустойки.

З розрахунку позивача (за первісним позовом) вбачається, що кінцевою датою прострочення поставки продукції позивач вважає дату поставки продукції, а саме 04.05.5012 р. відповідно до видаткової накладної від 03.05.2012 р. (дата поставки - 04.05.2012 р.), 02.06.2012 р. відповідно до залізничних накладних № 33622374, № 33622341, 07.06.2012 р. відповідно залізничної накладної № 33679721, 03.07.2012 р. відповідно до залізничної накладної № 48404610.

Проте, з таким розрахунком погодитись не можна, в зв'язку з тим, що відповідно до матеріалів справи 04.05.2012 р., 02.06.2012 р., 07.06.2012 р., 03.07.2012 р. зобов'язання було вже належним чином виконано у встановлений контрактом спосіб. Таким чином, позивачем безпідставно рахується день виконання зобов'язання як день прострочення. З огляду на наведене, виконання зобов'язання вважається простроченим за період:

- за замовленням від 18.04.2012 р. № 315-0/07-1488

з 21.04.2012 р. по 03.05.2012 р.

з 21.04.2012 р. по 01.06.2012 р.

- за замовленням від 10.05.2012 р. № 315-03/07-1667

з 21.05.2012 р. по 06.06.2012 р.

з 21.05.2012 р. по 02.07.2012 р.

Таким чином, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення стуми, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення неустойки в розмірі 0,3% від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 359 404,57 грн.

Відповідач до початку розгляду справи по суті 03.01.2013 р. заявив зустрічну позовну заяву про стягнення 59739,72 грн. за порушення строків виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 4.1 контракту встановлено, що датою оплати вважається дата списання коштів з рахунку покупця на користь продавця. Оплата продукції поставленої на склад покупця здійснюється протягом 7 календарних днів з дати надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві.

Специфікацією № 1 до контракту від 18.01.2012 р. № 235 сторони узгодили, що оплата за кожну погоджену партію товару здійснюється покупцем на підставі наданого продавцем рахунку-фактури за фактом поставки протягом 7-ми календарних днів за банківськими реквізитами продавця, зазначеними в контракті.

Специфікацією № 3 від 20.03.2012 р. сторони узгодили, що оплата за кожну погоджену партію товару здійснюється покупцем на підставі наданого продавцем рахунку-фактури за фактом поставки протягом 10-ти календарних днів за банківськими реквізитами продавця, зазначеними в контракті.

17.04.2012 р. між сторонами була підписана специфікація № 4, в якій сторони узгодили, що оплата продукції поставленої на склад покупця здійснюється протягом 30 календарних днів з дати надання відповідного оригіналу рахунку за банківськими реквізитами продавця, зазначеними в контракті.

17.04.2012 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 2 до контракту, якою було змінено умови оплати за поставлену продукцію, а саме: 30 календарних днів здати надання рахунків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метало-трубна група» свої зобов'язання за контрактом від 18.01.2012 р. № 235 виконало, поставило ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 1 та № 2 від 18.01.2012 р., № 3 від 24.01.2012 р., № 15 від 16.02.2012 р., № 56 та № 57 від 29.03.2012 р., № 58 та № 59 від 31.03.2012 р., № 74 від 03.05.2012 р., № 95 та № 96 від 05.06.2012 р., № 98 від 07.06.2012 р., № 103 від 02.07.2012 р. з підписом відповідача про отримання товару, про що відповідач в судових засіданнях не заперечував.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав невчасно, отриманий товар не сплатив у встановлений контрактом строк.

Посилаючись на неналежне виконання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» своїх зобов'язань щодо несвоєчасної оплати отриманого товару ТОВ Метало-трубна група» звернулося до суду та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 9 539,76 грн., інфляційні в сумі 2 127,96 грн., пеню в сумі 48 072,00 грн.

В своїх запереченнях на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом зазначив, що відповідно до умов контракту, строк оплати за поставлену продукцію відраховується від дати надання рахунку, доказів надання яких позивачем за зустрічним позовом не доведено.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.6 контракту від 18.01.2012 р. № 235, на момент прибуття продукції на склад покупця її повинен супроводжувати наступний пакет документів: рахунок-фактура, накладна, (видаткова накладна, ТТН), податкова накладна, оригінал документу, що підтверджує якість продукції (сертифікат якості (відповідності) при наявності та/або паспорт виробу (бирка).

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача за зустрічним позовом вбачається, що товар був прийнятий без зауважень, видаткові накладні, надані позивачем за зустрічним позовом в підтвердження спірної поставки, були підписані представником відповідача за зустрічним позовом, що свідчить про прийняття зазначеного товару. Актів стосовно відсутності будь-якого супроводжувального документа, передбаченого п. 3.6 контракту не складалося.

Таким чином, заперечення відповідача за зустрічним позовом щодо неотримання рахунків на оплату товару є безпідставними.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, сторонами за вищевказаним контрактом не передбачена відповідальність боржника у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором та не визначений її розмір.

В зв'язку з викладеним, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення пені є необґрунтованими.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 9 539,76 грн. та інфляційні нарахування в сумі 2 127,96 грн.

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми з урахуванням умов контракту, періоду виникнення прострочення зобов'язання у відповідача зустрічним позовом перед позивачем та приписів діючого законодавства.

Позивачем за зустрічним позовом при розрахунку невірно визначений період прострочення грошового зобов'язання, в зв'язку з тим, що позивачем безпідставно рахується день виконання грошового зобов'язання як день прострочення. Іншого ані позивачем ані відповідачем за зустрічним позовом не доведено.

Таким чином, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення 3% річних за порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» строків оплати за поставлену продукцію підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 8 780,50 грн.

Водночас, судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем за зустрічним позовом не були враховані всі місяці періоду (в яких була як інфляція так и дефляція). Таким чином, до стягнення підлягає сума інфляційних нарахувань у розмірі 533,78 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 230, 231 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метало-Трубна Група», м. Донецьк п?ро стягнення 370 182,64 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метало-Трубна Група», м. Донецьк (83048, м. Донецьк, пл. Артема, 104, ЄДРПОУ 36935469 р/р 26009010128509 у відділенні «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», м. Донецьк, МФО 321767) на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, ЄДРПОУ 24432974 р/р № 26008200354222 в ПАТ «Сіті банк», в м. Київ, МФО 300584) неустойку в сумі 359 404,57 грн., судовий збір в сумі 7 188,09 грн.

В залишковій частині первісного позову відмовити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метало-Трубна Група», м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг про стягнення 3% річних в сумі 9 539,76 грн., пені в сумі 48 072,00 грн., інфляційних в сумі 2 127,96 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, ЄДРПОУ 24432974 р/р № 26008200354222 в ПАТ «Сіті банк», в м. Київ, МФО 300584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метало-Трубна Група», м. Донецьк (83048, м. Донецьк, пл. Артема, 104, ЄДРПОУ 36935469 р/р 26009010128509 у відділенні «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», м. Донецьк, МФО 321767) 3% річних в сумі 8 780,50 грн., інфляційні в сумі 533,78 грн., судовий збір в сумі 268,25 грн.

В залишковій частині зустрічного позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення буде підписаний 05.04.2013 р.

Суддя Бокова Ю.В.