Ухвала

від 29.03.2013 по справі 805/449/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2013 року справа №805/449/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Іллінові О.Є.,

за участю: представників відповідача Пємова В.І. (за довіреністю від 15.01.2013 р.),

Романюти В.В. (за довіреністю від 28.03.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвугілля» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвугілля», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в частині відомостей про задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансвугілля» податкових зобов'язань з податку на додану вартість з контрагентами:ТОВ «Ільтайм-Трейд» за квітень 2012 року на суму 133081,90 гривень; за липень 2012 року на суму 123748,82 гривень; за серпень 2012 року на суму 309984,97 гривень; ТОВ «Ільтаріс-Енерго» за травень 2012 року на суму 345625,24 гривень; за серпень 2012 року на суму 147587,47 гривень ;зобов'язати поновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості щодо задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансвугілля» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вищезазначеними контрагентами.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги наголошує на правомірності своїх дій і зазначає, що господарські операції по поставкам товарів ТОВ «Трансвугілля» не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для здійснення підприємством економічної діяльності, що робить фактичне виконання угод неможливим. Крім того, апелянт зазначає, що оскаржувані дії податкового органу жодним чином не порушують права та інтереси позивача.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду позивач до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансвугілля» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

14.08.2012 року Маріупольська ОДПІ за результатами проведеної камеральної перевірки ТОВ «Трансвугілля» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість щодо господарських відносин з ТОВ «Ільтайм-Трейд» та ТОВ «Ільтаріс-Енерго» встановлені порушення та складено акт № 189/15-36319121, згідно висновків якого встановлено, що діяльність ТОВ «Трансвугілля» підпадає під ознаки діяльності суб'єкта господарювання, що здійснюється для надання податкової вигоди третім особам в частині реалізованого товару, робіт, послуг, оскільки у нього відсутні матеріальна база, виробничі потужності тощо, що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, тобто, угоди, укладені позивачем є нікчемними.

На підставі висновків акта перевірки Маріупольською ОДПІ в АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» було проведено коригування податкових зобов'язань ТОВ «Трансвугілля» з наступними контрагентами:

ТОВ «Ільтайм-Трейд» за квітень 2012 року на суму 133081,90 гривень;

ТОВ «Ільтаріс-Енерго» за травень 2012 року на суму 345625,24 гривень;

ТОВ «Ільтайм-Трейд» за липень 2012 року на суму 123748,82 гривень;

ТОВ «Ільтайм-Трейд» за серпень 2012 року на суму 309984,97 гривень;

ТОВ «Ільтаріс-Енерго» за серпень 2012 року на суму 147587,47 гривень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення на користь держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Колегія суддів погоджує такий висновок суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України, в Україні діє презумпція правомірності правочину, а відтак господарські відносини, які відбулися між позивачем та зазначеними контрагентами, не є неправомірними доки в судовому порядку не буде встановлено іншого.

Посилаючись на ст.215 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави недійсності правочинів, податковий орган не врахував того, що, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

гідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням наданих доказів, колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, платником податку доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи апелянта про нікчемність правочинів .

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, судом першої інстанції встановлено, що Маріупольською ОДПІ було внесено результати перевірки позивача в електронні бази даних, в тому числі в автоматизовану систему «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (створену відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів затвердженого Наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (далі-Наказ № 266) та розповсюдила дані результати перевірки позивача, як платника податків на рівні ДПА України і ця інформація може використовуватись всіма органами державної податкової служби.

Проте, згідно з п.2.21 Наказу № 266 підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення. А пункт 2.8 вказаного наказу встановлює, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірності своїх дій і вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і постанову прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Доводи апелянта з приводу того, що актом перевірки не порушуються права або інтереси позивача, тому у останнього відсутні підстави для звернення до суду, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки в даному випадку порушення права та інтересу позивача виникло у зв»язку з внесенням результатів перевірки в автоматизовану систему «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Ухвала в повному обсязі складена 02 квітня 2013 року.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року в адміністративній справі № 805/449/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко