Постанова

від 19.03.2013 по справі 2а/0570/17495/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 р. Справа №2а/0570/17495/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача - Бузивської Н.М.,

представників відповідача - Павлюченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баварія - Сервіс» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0001752202 від 05.12.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Баварія - Сервіс», звернувся до суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0001752202 від 05.12.2012 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем на підставі акту перевірки від 22.11.2012 року № 531/22-2/31054370 було винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення, згідно якого була визначена сума грошового зобов'язання за основним платежем 120022,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 30516,00 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Позивач вказує на те, що в процесі проведення планової перевірки ним були надані податковому органу усі первинні документи, які підтверджують формування товариством з обмеженою відповідальністю «Баварія - Сервіс» податкового кредиту за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, у тому числі по ТОВ «Лазуріттрейд».

Також позивач зазначає, що підставою для висновків відповідача про завищення ТОВ «Лазуріттрейд», яке є контрагентом позивача, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та відповідно про завищення позивачем податкового кредиту, є акт ДПІ в Калінінському районі м. Донецька «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лазуріттрейд» з питань підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Вірус» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року». Однак вищевказаний акт не може бути доказом неправомірності формування податкового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю «Баварія - Сервіс» у спірний період, оскільки висновки, викладені в даному акті, є лише суб'єктивною думкою податкового органу, який проводив перевірку.

Позивач також не згоден із штрафними (фінансовими) санкціями, які нараховані відповідачем у розмірі 30516,00 грн., вважає їх нарахування неправомірним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

На підставі вищезазначеного позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0001752202 від 05.12.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що 25.05.2012 року на адресу позивача направлено запит щодо надання пояснень та документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Лазуріттрейд» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року. Згідно листа позивача від 06.06.2012 року №15/12 вбачається, що документи, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Лазуріттрейд» за вказаний період надати не можливо у зв'язку з їх знищенням, про що свідчить акт від 14.05.2012 року щодо затоплення приміщення та зіпсування документів.

09.11.2012 року відповідачем було розпочато документальну позапланову невиїзну перевірку позивача. В ході проведення перевірки, листом від 09.11.2012 року №24270/10/22-2 витребувані оригінали документів, що підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «Лазуріттрейд» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року. Листом від 09.11.2012 року № 28/12 позивач повідомив про неможливість надання оригіналів документів до перевірки. Станом на 15.11.2012 року вказані документи не надані.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та факт того, що термін відновлення документів сплинув ще у вересні 2012 року, вважається, що документи були відсутні у позивача на час складання звітності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 18 липня 2000 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 31054370 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 285527 серія А00.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби було отримано акт №382/22-2/36253553 від 24.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лазуриттрейд» з питань підтвердження фінансово - господарських операцій із ТОВ «ТК «Віртус» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року щодо встановлення нікчемності угод, укладених ТОВ «Лазуриттрейд» з контрагентами, у тому числі з ТОВ «Баварія - Сервіс» (т.1, а.с. 152-183).

У зв'язку з вищевказаним, відповідачем на адресу позивача було направлено запит №7120/10/22-2 від 25.05.2012 року про надання інформації та її документального підтвердження для проведення зустрічної звірки (т.2 а.с.10).

Листом позивач №15/12 від 06.06.2012 року повідомив податкову інспекцію, що надати копії документів, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Лазуриттрейд» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року неможливо у зв'язку із затопленням приміщення, де зберігались вказані документи (т.1 а.с. 126), про що був складений акт від 14.05.2012 року (т.1 а.с. 127).

У відповідь відповідач направив позивачу лист №8840/10/22-210-5 від 11.06.2012 року, в якому роз'яснив позивачу обов'язок як платника податків відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів та надати ці документи у зазначений законодавством термін. Зазначений лист був отриманий позивачем 12.06.2012 року (т.2 а.с. 38).

Відповідачем 25.09.2012 року вдруге був направлений запит № 19769/10/22-2 від 25.09.2012 року на адресу позивача щодо надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Лазуриттрейд» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року (т.2 а.с. 11).

Зі змісту листа ТОВ «Баварія - Сервіс» № 26/12 від 02.10.2012 року вбачається, що ним було направлено лист на адресу ТОВ «Лазуриттрейд» з проханням відновити документи, однак даний лист повернувся на адресу позивача у зв'язку з закінченням терміну зберігання. У зв'язку з цим позивач не має можливості надати вказані відповідачем документи (т.2 а.с. 6).

У зв'язку з вищезазначеним, відповідачем 09.11.2012 року відповідно до наказу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби №816 від 09.11.2012 року було розпочато документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Баварія - Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лазуриттрейд» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

В ході проведення перевірки відповідач листом №24270/10/22-2 від 09.11.2012 року витребував у позивача оригінали документів, які підтверджують взаємовідносини ТОВ «Баварія - Сервіс» з ТОВ «Лазуриттрейд» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року (т.2 а.с. 9).

У відповідь листом від 09.11.2012 року №28/12 позивач повідомив про неможливість надання витребуваних оригіналів документів до перевірки (т.2 а.с. 5).

В період з 09 листопада 2012 року по 15 листопада 2012 року відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №531/22-2/31054370 від 22.11.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Баварія - Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лазуріттрейд» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

Вищезазначеним актом перевірки встановлені наступні порушення позивачем: п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України щодо встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення та сплати податків та зборів; п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 278638,00 грн., в тому числі за січень 2009 року у сумі 5545,00 грн., за лютий 2009 року у сумі 3292,00 грн., за березень 2009 року у сумі 23419,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 25253,00 грн., за травень 2009 року у сумі 28117,00 грн., за червень 2009 року у сумі 22274,00 грн., за липень 2009 року 20931,00 грн., за серпень 2009 року у сумі 15580,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 26129,00 грн., за жовтень 2009 року у сумі 11495,00 грн., за січень 2010 року у сумі 96603,00 грн.

З урахуванням терміну, зазначеного у ст.102 Податкового кодексу України, ТОВ «Баварія-Сервіс» внаслідок порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість у сумі 120022 грн., в тому числі за березень 2009 року у сумі 23419 грн., за січень 2010 року у сумі 96603 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення - рішення №0001752202 від 05.12.2012 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 150538,00 грн., з якої за основним платежем - 120022,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30516,00 грн.

Як зазначалося судом вище, правовою підставою для винесення спірних повідомлень-рішень виступили виявлені у ході перевірки порушення позивачем приписів податкового законодавства, зокрема п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Як встановлено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, термін відновлення позивачем знищених документів по взаємовідносинам з ТОВ «Лазуриттрейд» сплинув ще у вересні 2012 року.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання), крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на новий строк.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Вказані вище загальні норми містяться також і в спеціальних статтях Податкового кодексу України, що визначають порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, зокрема ст. 198.6 Податкового кодексу України (суми, що не відносяться до податкового кредиту при сплаті податку на додану вартість) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На підставі п.1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджені наказом ДПАУ від 14.04.2011 №213 у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу ДПС за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або документи були вилучені правоохоронними та іншими органами, у зв'язку з чим подальше проведення перевірки неможливе, особами, які здійснюють перевірку, складається акт довільної форми. В акті викладаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, зазначені у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості проведення.

На підставі цього акта керівником органу ДПС, яким було призначено перевірку, виноситься наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на новий строк, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). Новий наказ на проведення перевірки не видається та нові направлення на проведення перевірки не виписуються.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що у випадку ненадання платником податків документів первинного бухгалтерського обліку через 90 днів після направлення відповідного повідомлення, незалежно від причин такого ненадання (окрім вичерпних випадків, встановлених п.44.7. ст.44 Податкового кодексу України) вважається, що такі документи у платника податків відсутні, а отже відсутні і правові підстави для віднесення, за даних обставин, відповідних грошових сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Приймаючи до уваги, що протягом 90 днів позивачем не надано податковому органу документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджували б формування ТОВ «Баварія - Сервіс» податкового кредиту за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Лазуріттрейд», або протоколів виїмки цих документів, що складені правоохоронними органами, висновки відповідача про відсутність таких документів та, відповідно, господарських операцій, ґрунтуються на нормах ст.44 Податкового кодексу України та є правомірними, оскільки інші причини ненадання до перевірки втрачених документів не мають правового значення у контексті вказаної норми Податкового кодексу України.

Судом не приймаються доводи позивача відносно того, що наявність первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам з ТОВ «Лазуріттрейд» в період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, на підставі яких був сформований податковий кредит, підтверджена актом від 14.05.2012 року про засмічення каналізаційного колектора з виверженням стоків, в результаті чого сталося затоплення бухгалтерських документов з огляду на наступне:

Як вбачається зі змісту акту внаслідок затоплення були пошкоджені певні бухгалтерські документи, при цьому в акті зазначено найменування документу, кількість даного виду документу та період. Однак в акті не зазначені реквізити цих документів, у зв'язку з чим неможливо встановити, що пошкоджені були саме документи щодо взаємовідносин з ТОВ «Лазуріттрейд».

На підставі наведеного, викладені у акті від 14.05.2012 року факти не можуть бути розцінені судом як достовірні, а сам акт не може вважатися належним та допустимим доказом, що підтверджував би факт наявності до 12.05.2012 року у позивача бухгалтерських документів по взаємовідносинам з ТОВ «Лазуріттрейд» в період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

При цьому суд також вважає необґрунтованими посилання позивача як доказ наявності на момент формування податкового кредиту усіх первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Лазуріттрейд» на акт про результати планової виїздної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 15.10.2010 року № 1074/23-111/31054370 у зв'язку з тим, що зі змісту зазначеного акту перевірки неможливо достовірно встановити, що саме зазначені документи були досліджені посадовими особами податкового органу під час проведення планової перевірки. Крім того, відповідно до діючих норм законодавства не встановлено обмежень щодо періоду проведення перевірки платника податків органами податкової служби та видів перевірок за наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України.

Таким чином, за даних спірних правовідносин суд вважає не доведеним позивачем правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Лазуріттрейд».

Стосовно викладених у акті перевірки висновків відповідача відносно нікчемності усіх операцій позивача з ТОВ «Лазуріттрейд», суд вважає їх помилковими з огляду на таке.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом в тому числі встановлено, що з відповідними позовами про визнання договорів, укладених позивачем з ТОВ «Лазуріттрейд» відповідач не звертався і, відповідно, відсутні судові рішення із цього приводу; кримінальні справи у відношенні посадових осіб позивача та/або його контрагентів за вказаними договорами, або за фактом скоєння злочину не порушувалися, із цього приводу також відсутні судові рішення (вироки).

Таким чином відповідачем не доведено нікчемності вказаних у попередньому абзаці договорів належними та допустимими доказами, оскільки відсутність документів, що підтверджують фактичне виконання зобов'язань за цивільно-правовим договором, не може виступати єдиним доказом його нікчемності.

У контексті з наведеним обґрунтуванням суд вважає за необхідне відмітити, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними (або нікчемними), оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність в укладених договорах ознаків їх нікчемності не є достатнім доказом правомірності відображення їх результатів у податковому обліку.

За даних обставин юридичний факт укладення позивачем договорів з ТОВ «Лазуріттрейд у зв'язку з відсутністю ознаків їх нікчемності не є доказом правомірності відображення їх результатів у податковому обліку ТОВ «Баварія - Сервіс», оскільки під час (та у встановлений законодавством строк після) проведення перевірки останнім не надано відповідпачу у встановленому Податковим кодексом України порядку документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджували б факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним платником податків у перевіряємому періоді.

Щодо нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30516 грн., то суд зазначає наступне:

Відповідно п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Згідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що під час проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення з боку позивача вимог ст.44 Податкового кодексу України та нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120022 грн., суд дійшов висновку про правомірне нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30516 грн.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано та на підставі діючого законодавства, відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б доводили неправомірність актів чи дій суб'єкта владних повноважень позивач суду не надав, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Баварія - Сервіс» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0001752202 від 05.12.2012 року, - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19.03.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 25.03.2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.