Ухвала

від 20.03.2013 по справі 2а/1570/8928/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 р.Справа № 2а/1570/8928/2011

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 р. по адміністративній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Металопром» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 18.10.2011 року № 4909/23-1 та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Металопром» (надалі - ПАТ «Металопром») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.10.2011 року № 4909/23-1 та зобов'язання відповідача надати Головному управлінню державного казначейства в Одеській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у загальному розмірі 133 255 грн.

В обґрунтування позову ПАТ «Металопром» посилався на ті обставини, що спеціалістами державної податкової інспекції у Суворовському районі Одеси було незаконно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № від N.10.2011 року № 4909/23-1, оскільки з боку позивача відсутні будь-які факти порушення норм Податкового кодексу України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 р. позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 18.10.2011 року № 4909/23-1, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням, Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень та до канцелярії Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання приватного акціонерного товариства «Металопром» про розгляд справи за їх відсутності, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що фахівцями ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного акціонерного товариства «Металопром» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 133255, 0 грн.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт № 4909/23-1 від 18.10.2011р. В ході перевірки встановлено, що на порушення п. 54.3 ст. 54, п. 58.1. ст. 58, пункту 200.4. та пункту 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ. ПАТ «Металопром» завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року в розмірі 133255, 00 грн.

На підставі акту перевірки 4909/23-1 від 18.10.2011 року Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси були прийняте податкове повідомлення - рішення форми «ВЗ» № 0002332301 від 25.10.2011 року, яким було визначено суму відмови у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість у розмірі 133 255, 00 грн. по декларації від 18.08.2011 року за липень 2011 року.

Задовольняючи позов в частині визнання нечинним податкового повідомлення - рішення форми «ВЗ» № 0002332301 від 25.10.2011 року , суд першої інстанції дійшов висновку щодо незаконності висновків акту перевірки в цій частині, апелянт в апеляційній скарзі наполягає на порушенні позивачем вимог податкового законодавства та законності прийнятого рішення.

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянта з огляду на наступне.

Згідно з поданою ПАТ «Металопром» до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податковою декларацією з ПДВ за липень 2011 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 133 255, 0 грн.

Так, основним постачальниками у квітні 2011 року були ТОВ «Метінвест-України», код 35484610, згідно договору на поставку сталі № 11/01-8 від 12.01.2011, загальна вартість товару - 600000, 0 грн., ПДВ - 120000, 0 грн; ТОВ «Арселорміттал пекенжінг Україна», код 34611849, згідно договору на поставку сталі № АП-077 від 23.03.2011 року, загальна вартість товару - 29375, 0 грн.. ПДВ - 5875, 0 грн.

Основним постачальниками у червні 2011 року були ТОВ «Метінвест-України», код 35484610, згідно договору на поставку сталі № 11/01-8 від 12.01.2011, загальна вартість товару -1791123, 15 грн., ПДВ -358224, 63 грн.; ТОВ «УПСУ», код 36367823. згідно договору на поставку сталі № АП-077 від 23.03.2011 року, загальна вартість товару - 29375, 0 грн., ПДВ - 5875, 0 грн.

Основними постачальниками у липні 2011 року було підприємство ТОВ «Метінвест-України», код 35484610, згідно договору на поставку сталі № 11/01-8 від 12.01.2011, загальна вартість товару - 1529166, 67 грн., ПДВ -305833, 33 грн.

Як вбачається із акту перевірки, станом на 11.10.2011 року серед постачальників виявлено платника, яким надано ризиковий кредит 313216, 45 грн.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси при проведенні позапланової перевірки на підставі п.п. 78.1.8, п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу ДПА України від 24.05.2011 року № 306 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації проведення перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість)», з метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету направлено запити на проведення зустрічних звірок.

Згідно бази даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в контрагентів на рівні ДПА України ПАТ «Металопром», код ЄДРПОУ 02138961 рахуються розбіжності за період 2008-2011 роки по заниженню податкових зобов'язань у сумі 65870,20 грн. і завищенню податкового кредиту у сумі 113951, 97 грн. Загальна сума розбіжностей між податковим зобов'язанням та податковим кредитом платника податку за реалізованими/придбаними товарами/послугами та податковим кредитом/податковим зобов'язанням його контрагентів в частині постачання/придбання товарів/послуг, з даними податкових накладних, перевищує заявлену суму бюджетного відшкодування на 465677, 17 грн., тому ДПІ у Суворовському районі м. Одеси був зроблений висновок про те, що на порушення п. 54.3 ст. 54, п. 58.1. ст. 58, пункту 200.4. та пункту 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, ПАТ «Металопром» код ЄДРПОУ 02138961 завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року в розмірі 133255, 00 грн. та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів. що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій які визначаються контрагента у «ризиковому стані».

В супереч зазначеним висновкам відповідача, позивач надав первинні документи, які в повному обсязі відображають та підтверджують правомірність отримання бюджетного відшкодування ВАТ «Металопром».

В межах зазначеного правочину, між позивачем та контрагентами були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів.

Також, наявними в матеріалах справи письмовими доказами повністю підтверджено здійснення позивачем господарської операції за договором на поставку сталі від 12.01.2011р. № 11/01-8, в підтвердження вчинення зазначеної операції судом були досліджені видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні.

Щодо здійснення господарської операції по договору на поставку сталі № АП-077 від 23.03.2011 року позивачем також надані всі первинні документи в підтвердження її здійснення, судом були досліджені копії видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні.

Крім того, слід зазначити, що відповідач не заперечує проти факту здійснення зазначеної господарської операції та не надав обґрунтованих пояснень стосовно суми визначеної у податковому повідомленні рішенні від 18.10.2011 року № 4909/23-1, як зменшення суми бюджетного відшкодування

Отже, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача з ТОВ «Конкорд-сервіс плюс», ТОВ «Метінвест-Україна», ПАТ «Лінде газ Україна». ТОВ «Юг газ», ПП «Країна мрій, ТОВ «УПСУ», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» взаємоузгоджених спільних зловмисних спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем суду відповідачем не надано.

Отже, судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав вважати позивача таким, що вчинив нікчемний правочин не має, оскільки на момент укладення угоди його контрагенти був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законом порядку, а отже факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

В матеріалах справи наявні докази, що у період взаємовідносин позивача з ТОВ «Конкорд-сервіс плюс», ТОВ «Метінвест-Україна», ПАТ «Лінде газ Україна», ТОВ «Юг газ», ПП «Країна мрій. ТОВ «УПСУ», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» вони були належним чином зареєстровані та мали свідоцтво платника ПДВ.

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать виключно до компетенції суду..

Крім того, пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704. де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, Що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної

декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум. що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

П. 200.7 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається органом державної митної служби органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник

податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування, (п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України).

Крім того, жодною нормою Податкового кодексу України, не передбачено обов'язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом, а. тим більше, контрагентами свого основного постачальника, до бюджет) податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Також, Податковий кодекс України не містить будь-яких вказівок на те, що для отримання права на бюджетне відшкодування платник податку, має довести фактичне надходження сум ПДВ до бюджету для включення їх до складу податкового кредиту, а тому необґрунтованими є доводи апелянта, що право на відшкодування податку на додану вартість виникає у платника лише при фактичній надмірній сплаті податку.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби на залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2012р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.