Постанова

від 01.04.2013 по справі 815/1340/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/1340/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чудовий дім шляхбуд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чудовий дім шляхбуд» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000442250 від 11.02.2013 року. Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що ним було отримано Акт №433/22-5/36154199 від 28 січня 2013 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки, в якому зазначено, що ТОВ «Чудовий дім шляхбуд» допустило порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 ЦК України, а саме: правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», має ознаки нікчемності та є нікчемним, та ТОВ «Чудовий дім шляхбуд» повинно сплатити до бюджету 73 487 грн. 00 коп. за основним платежем - податок на додану вартість.На підставі Акту перевірки №433/22-5/36154199 від 28 січня 2013 року відповідачем було прийнято та надіслано ТОВ «Чудовий дім шляхбуд» податкове повідомлення - рішення від 11.02.2013 року № 0000442250, яким відповідно до п.198.2 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ з виконання субпідрядних робіт з ремонту дорожніх покриттів на суму 73 487 грн. 00 коп.Позивач вважав, що наведені висновки акту перевірки є помилковими, при проведенні перевірки взагалі не взято до уваги наявні первинні документи позивача, які спростовують ці висновки та доводять протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення. Позивач також зазначав, що правомірно отримав право на податковий кредит за договором, укладеним з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», оскільки між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було укладено договір підряду №55 від 08.04.2011 року, згідно якого позивач доручив, а ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» зобов'язалось виконувати субпідрядні роботи з ремонту дорожніх покриттів, тобто позивачем виконані усі передбачені законодавством умови щодо віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по даному договору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважаючи його необгрунтованим, надав заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2008 року за №15561020000033570 рішенням Приморської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Чудовий дім шляхбуд».

ТОВ «Чудовий дім шляхбуд» діє на підставі Ліцензії Серії АВ №489437, виданої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 25 листопада 2009 року.

У період з 08.01.2013 року по 21.01.2013 року фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Чудовий дім шляхбуд» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період квітень - липень 2011 року, за результатами якої було складено відповідний Акт перевірки №433/22-5/36154199 від 28 січня 2013 року,в якому зазначено, що позивачем порушено ч.5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України, в результатаі чого, правочини виражені в укладанні угод між ТОВ «Чудовий дім шляхбуд» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», мають ознаки нікчемності та є нікчемними -в силу припису закону; п. 198.3 ст. 198,в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на суму 73 487 грн.

З висновками Акту перевірки №433/22-5/36154199 від 28 січня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Чудовий дім шляхбуд» не погодилося.

Судом встановлено, що на підставі Акту перевірки №433/22-5/36154199 від 28 січня 2013 року відповідачем було прийнято та надіслано ТОВ «Чудовий дім шляхбуд» податкове-повідомлення рішення від 11.02.2013 року № 0000442250, яким відповідно до п.198.2 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 73 487 грн. 00 коп.

Як встановлено в ході розгляду справи, 08 квітня 2011 року між ТОВ «Чудовий дім шляхбуд» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено договір підряду №55, згідно якого позивач доручив, а ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» зобов'язалось виконувати субпідрядні роботи з ремонту дорожніх покриттів.

Даний договір підписаний Субпідрядником ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в особі директора І.В.Назарова та Генпідрядником ТОВ «Чудовий дім шляхбуд» в особі директора Р.І.Ставнічук та скріплений печатками.

Відповідно до п.п. 1.1. п.1 «Предмет договору», Генпідрядник доручає, Субпідрядник зобов'язується виконувати субпідрядні роботи з ремонту дорожніх покриттів ТОВ «Чудовий дім шляхбуд».В п.3.2. «Вартість робіт та порядок розрахунків» зазначено, що підрядник здійснює підготовку актів виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт КБ -3 в програмному комплексі АВК -5 щомісячно. Згідно п.1.4 Обовязками Генпідрядника є проведення оплати затрат Субпідрядника в розмірі 100% від суми, зазначеної в актах приймання виконаних робіт Ф.КБ -2в.

На виконання умов договору ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконано вказані у договорі роботи і позивачу були надані акти виконаних робіт, та акти приймання передачі матеріалів в роботу за період квітень - червень 2011 року;довідка про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року; акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року;підсумкова відомость ресурсів за квітень 2011 року;акт виконаних робіт за квітень (1)2011 року; акт виконаних робіт за квітень (2) 2011 року; акт приймання - передачі матеріалів в роботу за квітень 2011 року; акт №932 виконаних робіт за травень 2011 року, акт приймання - передачі матеріалів в роботу за травень 2011 року;акт №819 виконаних робіт за червень 2011 року;акт № 818 виконаних робіт за червень 2011 року; акт приймання - передачі матеріалів в роботу за червень 2011 року, акт виконаних робіт за квітень (2) 2011 року на суму 129420 грн.; акт виконаних робіт за травень 2011 року на суму 50400 грн.

Відповідно до п.201.1. ст..201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:а)порядковий номер податкової накладної ; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

На виконання вимог п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України на суму виконаних робіт, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» позивачу були надані податкові накладні з усіма обов'язковими реквізитами:№798 від 27.04.2011 року, № 799 від 29.04.2011 року, №800 від 29.04.2011 року, №802 від 29.04.2011 року, №934 від 19.05.2011 року, №935 від 23.05.2011 року, які були включені до реєстрів отриманих податкових накладних та відображені в додатку « 5» до податкових декларацій з ПДВ за квітень - червень 2011 року.

Розрахунки між ТОВ «Чудовий дім шляхбуд» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за виконані роботи проводились у безготівковій формі , на підтвердження чого ТОВ «Чудовий дім шляхбуд» надало копії банківських виписок про операції по рахунку 26004031425001 АТ «ІМЕКСБАНК» за період з 31.03.2011 року по 15.06.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача став Акт перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», код ЄДРПОУ 35554567, № 803/23-35554567 від 11.11.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 року», а також лист ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську № 12067/7/26-34 від 04.11.2011 року, згідно яких операції з придбання та постачання ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» товарів(робіт, послуг) на адресу підприємств контрагентів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничо- складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а тому угода, укладена між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» згідно частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України має ознаки нікчемності.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізор-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо відповідач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. (дана позиція підтверджена постановою ВАСУ по справі № к/9991/50772/12 від 14.11.2012 року).

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 228 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Судом встановлено, що позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було укладено правочин у письмовій формі, який був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стаття 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочину між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб підприємств на укладання такого договору в момент його укладання та відсутності повноважень ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виписувати податкові накладні. Проте, як позивач, так і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» станом на момент укладання правочину були зареєстровані як платники ПДВ.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину та презумпції правомірності рішень платника податку, укладений між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» правочин є чинним, а висновки відповідача про його нікчемність є помилковими та такими, що не грунтуються на дійсних обставинах справи.

За таких обставин, податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», сформований в повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України.

Суд також критично відноситься до посилання відповідача на дані Акту перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», № 803/23-35554567 від 11.11.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 року», згідно якого операції з придбання та постачання ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» товарів(робіт, послуг) на адресу підприємств контрагентів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничо- складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а тому угода укладена між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» згідно частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України має ознаки нікчемності, - оскільки відповідно до п. 10 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує цей факт.

Відповідно до п.п. 5.2.3 Наказу від 21 лютого 2007 року № 110 "Про затверджения Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків", якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, із змісту, вищевказаних норм вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинні зазначатися причини неможливості проведення перевірки.

В даному випадку за результатами перевірки в складеному акті зроблений висновок про те, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», має ознаки нікчемності без дослідження первинної документації ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Окрім того, позивачем в судовому засіданні з метою доведенності того, що правочин між позивачем та контрагентом не має ознак нікчемності та всі операції, якими супроводжувався цей правочин, підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, надані всі копії первинних документів, які також надавались перевіряючим під час проведення перевірки, що відображені в акті.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного повідомлення рішення, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чудовий дім шляхбуд» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 734,87 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудовий дім шляхбуд" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 11.02.2013 року № 0000442250 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Чудовий дім шляхбуд" з податку на додану вартість на суму 73487 грн. (сімдесят три тисячі чотириста вісімдесят сім гривень).

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м.Одесі стягнути судові витрати у розмірі 734,87 грн. (сімсот тридцять чотири гривні 87 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чудовий дім шляхбуд»(код ЄДРПОУ 36154199) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 01 квітня 2013 року.

Суддя: В.В.Андрухів

.