Рішення

від 24.02.2009 по справі 2/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/26

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.02.09 р.                                                                                                       Справа № 2/26                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі  судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Три Т” м. Харків

до відповідача: Приватного підприємства “ВОК” м. Горлівка

про стягнення заборгованості в сумі 2464,12 грн.

За участю

представників сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Три Т” м. Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства “ВОК” м. Горлівка про стягнення заборгованості в сумі 2464,12 грн. з яких 2314,77 грн. – сума основного боргу, 125грн. – індекс інфляції, 24,35грн. – 3% річних.  

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не сплачена в повному обсязі сума за поставлену продукцію в розмірі 2314,77 грн.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75  Господарського  процесуального  кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ:

27.10.2005р. згідно накладної № 960 та виставленому рахунку № 001228 від 25.10.2005р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 567,36 грн. з ПДВ. Згідно до довіреності серія ЯКС № 926064 від 27.10.2005р. товар був отриманий Бутько Едуардом Анатолійовичем.

30.11.2006р. згідно накладної № 1717 та № 11718 та виставленому рахунку                     № 002131 та № 002132 від 29.11.2006р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 4747,41грн. з ПДВ. Відповідно до довіреності серія  ЯКС № 926272 товар був отриманий Володченко Оленою Сергіївною.

Відповідачем вартість поставленої продукції була сплачена часткова в сумі 3000грн., що підтверджується випискою банку від 26.12.2006р.

Таким чином на момент слухання справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 2314,77грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2008р., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень, та на час розгляду спору стан розрахунків по спірній заборгованості не змінився.

Відповідно до п. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 цього ж закону, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу зазначених норм Цивільного кодексу України, між сторонами на підставі усної угоди  та відповідних дій сторін виникли зобов'язальні відносини, що підпадають під ознаки купівлі-продажу та регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

08.09.2008р. позивачем була направлена вимога про оплату продукції в розмірі 2314,77грн., яка була отримана відповідачем згідно поштового повідомлення, але залишена відповідачем без відповіді та задоволення.  

Згідно з викладеним строк оплати відповідачем продукції настав 16.09.2008 р.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 2314,77грн. суду не надав, заявлені вимоги не спростував.  

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов'язань, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 2314,77грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 24,35грн. за період з 23.09.2008р. по 28.01.2009р. та індекс інфляції в розмірі 125грн. за період з 23.09.2008р. по 01.01.2009р.  на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 125 грн., 3% річних за прострочку виконання грошових зобов'язань в сумі 24,35 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на відповідача відповідно ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 206, 509, 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Три Т” м. Харків до Приватного підприємства “ВОК” м. Горлівка про стягнення заборгованості в сумі 2464,12грн. – задовольнити повністю.  

Стягнути з Приватного підприємства “ВОК” (84638, Донецька область, м. Горлівка, вул. Сн. Красношапки, 44/14, р/р 26006051703781 у Донецькому РУ ЗАТ КБ “Приват Банк”, МФО 335496, ЄДРПОУ 33174563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Три Т” (м. Харків, вул. С.Єсеніна, 14/41, р/р 2600501004587 в ХФ “Кредобанк”, МФО 350415, ЄДРПОУ 31149624) заборгованість в сумі 2314,77грн., індекс інфляції в сумі 125 грн., 3% річних в розмірі 24,35 грн., судові витрати: державне мито в сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ.

               Суддя