Ухвала

від 03.04.2013 по справі 2а-4035/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року м. Київ К/9991/43245/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року

у справі № 2-а-4035/11/2070

за позовом Приватного підприємства Науково-виробниче підприємство «Промавтомат» (далі - позивач, ПП НВП «Промавтомат»)

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Західна МДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП НВП «Промавтомат» звернулось у квітні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (правонаступник Західна МДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000172330 та № 0000182330 від 15.02.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року скасована. Прийнята нова постанова, якою позов ПП НВП «Промавтомат» задоволений. Скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000172330 та № 0000182330 від 15.02.2011 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає його таким, що прийняте з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова його правонаступником Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем проведено виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 01.02.2011 року № 14/23-304/32137096.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» , пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , п. 4.1 ст. 4 , пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168) безпідставно занижено податок на прибуток на загальну суму 202 561,00 гривня та занижено податок на додану вартість на загальну суму 182 262,00 гривні.

На підставі акту перевірки 15.02.2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000172330 та № 0000182330, якими встановлено ПП НВП «Промавтомат» суми податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 253 201,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 227 827,00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення, в порядку, визначеному нормами Податкового Кодексу України , були оскаржені до ДПА у Харківський області. Рішенням ДПА у Харківській області № 1359/10/25-203 від 04.04.2011 року скаргу залишено без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволені позову виходив з того, що факт неподання контрагентами позивача, або невизнання відповідними податковими органами декларацій з ПДВ контрагентів ТОВ «Едан плюс», ТОВ «Електрощит-сервіс», ПП «Співдружність-Кентавр», ПП «Дім споживчого побуту - Бріз», ТОВ «Содес» як податкової звітності тягне за собою відсутність об'єкту оподаткування, а від так і безпідставність віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товарів, послуг отриманих від контрагентів.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 (із змінами і доповненнями) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнені від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону . Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем і не скріплюється його печаткою.

Вимогами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що перевіркою встановлено, що за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року ПП НВП «Промавтомат» мало взаємовідносини з ТОВ «Донтрансторг», яке знаходилось на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька та на період здійснення перевірки мало стан « 23» - місцезнаходження не встановлено. У відповіді ДПІ у Київському районі м. Донецька на запит про проведення зустрічної звірки щодо підтвердження взаємовідносин підприємства ТОВ «Донтрансторг» з ПП НВП «Промавтомат» за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, яка була отримана після складання акту перевірку, зазначено що перевірку провести неможливо у зв'язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою та додатково зазначено, що у ТОВ «Донтрансторг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203 , п. 1, 2 ст. 215 , ст. 228 Цивільного кодексу України , укладені угоди за період травня 2010 року мають ознаки нікчемності. Також, від ВПМ у Ленінському районі м. Харкова отримано службову записку від 12.11.2010 року за № 630/26-006, разом з якою надано копію пояснення громадянина ОСОБА_4, директора та засновника ТОВ «Донтрансторг», в якій він зазначає, що ніякого відношення до діяльності даного підприємства не має та будь-які дії відносно даного підприємства не здійснював, ведення управлінського та бухгалтерського обліку не здійснював, первинні документи не підписував. На адресу ПП НВП «Промавтомат» у перевіряємому періоді ТОВ «Донтрансторг» виписано видаткові накладні.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що підприємством в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 334) були завищені валові витрати на суму 278 916,00 гривень, в тому числі у 2 кварталі 2010 року на суму 278 916,00 гривень.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась з таким висновком суду першої інстанції, з якою погоджується і колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції правомірно не врахована інформація ДПІ у Київському районі м. Донецька про відсутність ТОВ «Донтрансторг» за юридичною адресою, оскільки вона надійшла вже після проведення перевірки та складання акту перевірки.

Також в матеріалах справи відсутня довідка або витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що є юридично значущим фактом в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб» при встановленні місця знаходження юридичної особи, відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону.

Судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що судом першої інстанції не досліджені докази, які б могли б вказувати на те, що саме директор ТОВ «Донтрансторг» надавав пояснення.

Відповідно п. 9.1 ст. 9 Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (з урахуванням змін та доповнень) (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно п. 9.2 ст. 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 , зареєстровано в Мін'юсті за № 168/704 від 05.06.1995 року (далі - Положення бухгалтерського обліку) первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В межах договору поставки від 19.04.2010 року судом апеляційної інстанції досліджені видаткові та податкові накладні та встановлено, що отриманий товар оприбутковано позивачем за даними відповідних бухгалтерських рахунків, що фізичне переміщення товару підтверджується дослідженими судом товарно-транспортними накладними, а фактичне надходження товару в розпорядження позивача та підтвердження факту повноважень особи, що отримала ТМЦ підтверджується дослідженою судом довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей. У зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученнями, що містяться в матеріалах справи, що в подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме при виробництві електрообладнання. Оцінка цих доказів судом відповідає правилам оцінки доказів, визначеним статтею 86 КАС України .

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який правомірно зазначив, що ПП НВП «Промавтомат» виконало всі вимоги діючого законодавства та цілком правомірно включив до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ «Донтрансторг».

Крім того, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що перевіркою встановлено, що за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року ПП НВП «Промавтомат» мало взаємовідносини з ТОВ «Едан Плюс». 02.11.2009 року між позивачем та ТОВ «Едан плюс» було укладено письмовий правочин у формі договору поставки № 02.11 від 02.11.2009 року, предметом якого є поставка електрокомплектуючих, кількість та ціна яких визначалася рахунками фактурами для кожної поставки. На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб..

Відповідно до вимог пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168 база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, виїзного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), виключаючи податок на додану вартість, який зараховується до ціни товарів (послуг), згідно законам України з питань оподаткування.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В межах договору поставки № 02.11 від 02.11.2009 судом апеляційної інстанції досліджені видаткові та податкові накладні та встановлено, що отриманий товар оприбутковано позивачем за даними відповідних бухгалтерських рахунків, що фізичне переміщення товару підтверджується дослідженими судом товарно-транспортними накладними, а фактичне надходження товару в розпорядження позивача та підтвердження факту повноважень особи, що отримала ТМЦ підтверджується дослідженими судом довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. У зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями, що в подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме при виробництві електрообладнання. Оцінка цих доказів судом відповідає правилам оцінки доказів, визначеним статтею 86 КАС України .

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вважає неправомірним висновок суду першої інстанції, що укладені між підприємствами правочини, не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин через відсутність у ТОВ «Едан плюс» трудових ресурсів, транспортних засобів та інше, оскільки відсутність технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів не може свідчити про нікчемність та нереальність правочинів з поставки в силу особливостей даного виду правочину на відміну від, наприклад, будівельної діяльності, для якої законодавством передбачені ліцензійні умови з чітким визначенням складу фахових працівників тощо. Податковим органом в акті перевірки не аргументовано та не доведено, що за відсутності вказаних чинників ТОВ «Едан плюс» не міг провадити господарську діяльність.

Також, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що перевіркою встановлено, що за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року ПП НВП «Промавтомат» мало взаємовідносини з ТОВ «Електрощит-Сервіс». 01.04.2010 року між позивачем та ТОВ «Електрощит-Сервіс» було укладено письмовий правочин у формі договору про надання послуг № 01/04.10 від 01.04.2010 року, предметом якого є надання з боку виконавця послуг по розробці принципових схем пристроїв автоматичного керування. На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

В межах договору про надання послуг № 01/04.10 від 01.04.2010 року судом апеляційної інстанції досліджені акт прийому-передачі та податкова накладна та встановлено, що отримані послуги оприбутковано позивачем за даними відповідних бухгалтерських рахунків. У зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням, що в подальшому надані послуги по розробці принципових схем пристроїв автоматичного керування було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме при виробництві електрообладнання.

Також, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що від вказаного контрагента на внедоговірній основі було отримано електрокомплектуючі для виробництва електрообладнання.

В межах цієї поставки судом апеляційної інстанції досліджені видаткові та податкові накладні та встановлено, що отримані товари оприбутковано позивачем за даними відповідних бухгалтерських рахунків, що фізичне переміщення товару підтверджується дослідженими судом товарно-транспортними накладними, а фактичне надходження товару в розпорядження позивача та підтвердження факту повноважень особи, що отримала ТМЦ підтверджується дослідженими судом довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. У зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями. Оцінка цих доказів судом відповідає правилам оцінки доказів, визначеним статтею 86 КАС України .

Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з висновком суду першої інстанції, про те, що ПП НВП «Промавтомат» в зв'язку проведенням операцій з ТОВ «Електрощит-Сервіс» в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334 , завищило суму валових витрат на загальну суму 124 884,00 гривні, в т.ч. за 2 квартал 2010 року на суму 124 884,00 гривні.

Також, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем в ході проведення перевірки, згідно проведеного аналізу даних поданої ПП НВП «Промавтомат» податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2010 року встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з придбання технічної документації з розробки принципових схем від ПП «Співдружність-Кентавр». 15.04.2010 року між позивачем та ПП «Співдружність-Кентавр» було укладено письмовий правочин № 15/04.10 у формі договору про надання послуг, предметом якого є надання з боку виконавця послуг по розробці принципових схем пристроїв автоматичного керування. На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

В межах договору № 15/04.10 про надання послуг судом апеляційної інстанції досліджені акт прийому-передачі та податкова накладна та встановлено, що отримані послуги оприбутковано позивачем за даними відповідних бухгалтерських рахунків. У зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням, що в подальшому надані послуги по розробці принципових схем пристроїв автоматичного керування було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме при виробництві електрообладнання. Оцінка цих доказів судом відповідає правилам оцінки доказів, визначеним статтею 86 КАС України .

Крім цього, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 31.03.2010 року між позивачем та ПП «Дім Споживчого Побуту - Бриз» було укладено письмовий правочин у формі договору поставки № 31/03.10, предметом якого є поставка електрокомплектуючих, кількість та ціна яких визначалася рахунками фактурами для кожної поставки. На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

В межах згаданого правочину судом апеляційної досліджені видаткові та податкові накладні та встановлено, що фізичне переміщення товару підтверджується дослідженими судом товарно-транспортними накладними, а фактичне надходження товару в розпорядження позивача та підтвердження факту повноважень особи, що отримала ТМЦ підтверджується дослідженими судом довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. У зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями, що в подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме при виробництві електрообладнання, що підтверджується дослідженими судом актами списання матеріалів, що містяться в матеріалах справи. Оцінка цих доказів судом відповідає правилам оцінки доказів, визначеним статтею 86 КАС України .

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ані Законом Україні «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, ані Порядком заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженим наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року , не надається право платнику податків не подавати податкову звітність у разі відсутності об'єкту оподаткування в звітному періоді. Отже, декларація має подаватись у будь-якому випадку, факт її неподання тягне застосування фінансових санкцій , а наявність або відсутність об'єкту оподаткування можливо встановити лише із змісту декларації (її показників). Чинне законодавство не пов'язує наявність або відсутність декларації з наявністю або відсутністю об'єкту оподаткування.

Згідно пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року (далі - Закон № 2181) при перевірці завищення або заниження сум податкового зобов'язання податкова декларація може бути використана лише для виявлення арифметичних або методологічних помилок.

До того ж, відповідно до абз.3 п. 5.1 ст. 5 , пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 навіть у разі недекларування певних правовідносин, всі перелічені контрагенти мають 1095 днів для самостійного виправлення помилки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що неподання податкової звітності зазначеними підприємствами-контрагентами не може свідчити про відсутність об'єкту оподаткування. Також, податкове законодавство України не має положень, про залежність податкової звітності платника податків від податкової звітності його контрагентів, а це означає, що платник податків не несе відповідальності за неподання податкової звітності своїми контрагентами та своєчасність виконання останніми своїх податкових зобов'язань. Факт неподання контрагентами позивача податкової звітності до податкового органу не дає підстави вважати відсутнім об'єкт оподаткування у позивача.

Крім цього, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що при проведенні перевірки та складанні акту, податковий орган не мав претензій до первинних документів позивача, а тільки до його контрагентів, що суперечить податковому законодавству. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 КАС України , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року у справі № 2-а-4035/11/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько