Постанова

від 20.01.2009 по справі 9/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2009                                                                                Справа №9/171

м. Полтава

За позовом приватного підприємства „АДО”, м. Кременчук, квт. 274, був. 8, кв. 35

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, 39600, м. Кременчук, вул.  Красіна, 736

про визнання нечинними  податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ : від 06.03.2007 р. № 0001342301/0/480, від 06.04.2007 р. № 0001342301/1/809, за якими приватному підприємству "АДО” визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 53 109,00 грн., в тому числі 35 406,00 грн. основний платіж та             17 703,00 грн. штрафна (фінансова) санкція

Суддя  Ківшик О.В.

        Секретар судового засідання Марчевська М.О.

Представники:

від позивача: Збираник А.Ю. (див. журнал судового засідання);

від відповідача: Сластьоненко С.В. (див. журнал судового засідання).

Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали від    10.07.2008 р. голови господарського суду Полтавської області Ціленка В.А..

Постанова приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 18.09.2008 р. та 02.12.2008 р. в порядку ст. 150 КАС України для  надання сторонами додаткових документальних доказів.

У судовому засіданні 20.01.2009 р. відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору: Розглядається позовна заява про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ : від 06.03.2007 р. № 0001342301/0/480, від 06.04.2007 р.                    № 0001342301/1/809, за якими приватному підприємству "АДО” визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 53 109,00 грн., в тому числі                       35 406,00 грн. основний платіж та  17 703,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Позивач надав суду в порядку ст. 51 та ст. 137 КАС України заяву № 48 від                01.12.2008 р., в якій просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ  від 06.03.2007 р. № 0001342301/0/480, від 06.04.2007 р.                                   № 0001342301/1/809, від 10.07.2007 р. № 0001332301/2/1494, за якими приватному підприємству "АДО” визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 53 109,00 грн., в тому числі 35 406,00 грн. основний платіж та  17 703,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Суд приймає дану заяву як таку, що подана відповідно приписів ст. 137 КАС України, оскільки предмет первісного позову в силу ст. 5 Закону України Закону України від 21.12.2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є наслідком апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковими повідомленнями-рішеннями, зазначеними як предмет позову в редакції заяви № 30 від 21.06.2007 р..

Спір розглядається в межах предмету позову з урахуванням зазначеної заяви.

Відповідач позов відхилив за мотивами заперечень № 28031/10 від 26.09.2007 р.                    (вх. № 13455 від 27.09.2007 р.), посилаючись на правомірність і обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази,

в с т а н о в и в:

За результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства  приватним підприємством "АДО" (позивачем)  за період з            01.10.2003 р. по 30.09.2006 року, що набрала форму акту № 120/23-120/30131045 від 22.02.2007 року,  Кременчуцька ОДПІ констатувала порушення позивачем пп.. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7  Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами і доповненнями)  внаслідок включення до складу податкового кредиту червня, липня, вересня, листопада 2005 року 17 313,33 грн. податку на додану вартість та  березня, квітня, травня 2006  року 18 092,41 грн. податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбання  товарно-матеріальних цінностей та послуг від ПП "Аллона",    м. Світловодськ.

Результатом таких висновків стало прийняття Кременчуцькою ОДПІ спірного податкового повідомлення-рішення від 06.03.2007 р. № 0001342301/0/480, за якими приватному підприємству "АДО” визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 53 109,00 грн., в тому числі 35 406,00 грн. основний платіж та                  17 703,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

В результаті адміністративно-апеляційного оскарження позивачем даних податкових повідомлень-рішень у Кременчуцькій ОДПІ скарга платника залишена без задоволення, сума податкового зобов'язання  залишена без змін, податкове повідомлення-рішення набрало форму податкового повідомлення-рішення від 06.04.2007 р. № 0001342301/1/809.

При цьому свої висновки ДПС ґрунтує тим, що постановою Жовтневого райсуду           м. Запоріжжя від 19.01.2007 р. по справі № 2а-125/07 визнано нечинними статут приватного підприємства "Аллона" з 06.06.2005 р., визнано нечинним свідоцтво про державну реєстрацію приватного підприємства "Аллона" з моменту проведення реєстраційних змін до установчих документів з 06.06.2005 р., визнано нечинним свідоцтво платника ПДВ приватного підприємства "Аллона" № 15563986 з моменту видачі –з 13.06.2005 р., визнано нечинними всі бухгалтерські та фінансові документи з реквізитами приватного підприємства "Аллона" з моменту перереєстрації підприємства –з 06.06.2005 р. та скасовано державну реєстрацію приватного підприємства "Аллона" з 06.06.2005 р..

Не погодившись з такими висновками, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При постановленні судового рішення суд виходив з наступного.

Як сам позивач, так і його контрагент - ПП "Аллона", м. Світловодськ - за договором  № 9/06 від 09.06.2005 р. про надання маркетингових послуг, договором № 40 від                  03.08.2005 р. на перевезення вантажу, договором № 10/05-1 від 10.11.2005 р. поставки запасних частин та агрегатів до сільськогосподарської техніки, договором № 7 від        16.01.2006 р. перевезення, договором № 16 від 06.04.2006 р. поставки металовиробів, договором № 54 від 17.04.2006 р. поставки металовиробів -  в період, що був охоплений перевіркою, є платниками ПДВ і стояли на обліку щодо цього в ДПС.

Ця обставина податковою підтверджується, що засвідчується залученим до справи актом № 13 від 06.03.2007 р. анулювання свідоцтва платника ПП "Аллона", код 15563986, у якому зазначено, що платник ПДВ виключений з реєстру 06.03.2007 р..

Відповідно до приписів п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація  дії до дати її анулювання. Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України   № 165 від 30.05.97 р. та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97 р. за  № 233/2037 визначено, що податкова накладна є недійсною у разі заповнення її  іншою особою, ніж платник податку.

За викладеного, контрагент позивача - ПП "Аллона" - на момент виникнення спірних правовідносин (червень, липень, вересень, листопад 2005 року та  березень, квітень, травень 2006 року) мав відповідний обсяг дієздатності в розумінні норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", до якого як порушення з боку позивача апелює податкова-відповідач, визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді  у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами пп. 7. 5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

При цьому слід зазначити, що пп. 7. 4. 5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі і з акту перевірки, позивач отримав від свого контрагента за вказаними вище договорами товарно-матеріальні цінності та послуги, отримав належним чином оформлені податкові накладні, сплатив на розрахунковий рахунок кошти за отримані товарно-матеріальні цінності та послуги, а тому суд дійшов висновку, що він правомірно відніс до податкового кредиту червня, липня, вересня, листопада 2005 року 17 313,33 грн. податку на додану вартість та  березня, квітня, травня 2006  року                                18 092,41 грн. ПДВ, що значилась в податкових накладних, тобто діяв в межах положень вище зазначених підпунктів ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Як видно з матеріалів перевірки Кременчуцької ОДПІ, що лягли в основу спірних податкових повідомлень-рішень, та матеріалів справи, ПП “АДО” вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" (пп. 7.4.1) виконало, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у постачальника –ПП "Аллона". Останній, в свою чергу, виконав вимоги Закону про ПДВ (п.7.2) –видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені покупцем нафтопродуктів суми податку.

Законом України „Про податок на додану вартість” визначено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ –відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації.

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено, а тому посилання податкової-відповідача на матеріали зустрічних перевірок та той факт, що їх результатами не підтверджено сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість контрагентами позивача суд не оцінює як суттєві.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентом позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності  підприємства-позивача і не може бути підставою до притягнення покупця до відповідальності в вигляді зменшення сум, включених до складу податкового кредиту та заявлених до відшкодування ПДВ .

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина перша ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема Закон про ПДВ, не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Відповідно до положень Закону про ПДВ сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару  - контрагент позивача -  має сплачувати цей податок до бюджету.

Враховуючи те, що крім належним чином оформлених податкових накладних, факт проведення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг позивачем підтверджується первинними бухгалтерськими документами, суд має підстави для висновку, що у Кременчуцької ОДПІ - відповідача не було підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.  

 Щодо розрахунку штрафних санкцій, то відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Судом встановлено, що позивачем не було допущено порушень правил оподаткування, таким чином законних підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями не має.

Ст. 70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (п. 3), а обставини, які за законом повинні бути підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (п. 4).

Постанову Жовтневого райсуду м. Запоріжжя від 19.01.2007 р. по справі № 2а-125/07 суд не приймає як допустимий доказ по справі, оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 р. по справі № 2а-125/07 зазначену постанову Жовтневого райсуду м. Запоріжжя скасовано, в задоволенні позовних вимог ДПА у Запорізькій області в частині скасування державної реєстрації ПП "Аллона" відмовлено, в іншій частині вимог провадження закрито.

Відповідно до п. 5 ст. 254 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту їх проголошення.

Крім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідач не послався та не доводив обізнаності позивача з обставинами державної реєстрації його контрагента, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків.

Таким чином, враховуючи видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником ПДВ, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, дають суду підстави для висновку, що спірні рішення є за межами норм чинного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі,  у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

2) з  використанням  повноваження  з   метою,  з  якою  це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що спірні податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ прийняті на підставі Закону. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.

За викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими як нормами права, так і поданими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. До прийняття чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, відповідно до ч. 1 та ч. 2  п. 3 п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України розмір судового збору (державного мита) при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита, розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

За викладеного, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 3,40 грн. судового збору (державного мита).

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ : від 06.03.2007 р. № 0001342301/0/480, від 06.04.2007 р. № 0001342301/1/809, від 10.07.2007 р.                 № 0001332301/2/1494, за якими приватному підприємству "АДО” визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 53 109,00 грн., в тому числі                     35 406,00 грн. основний платіж та  17 703,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

3.          Стягнути з Державного бюджету з відповідного бюджетного рахунку на користь приватного підприємства „АДО” (м. Кременчук, квт. 274, був. 8, кв. 35), код ЄДРПОУ 30131045 - 3,40 грн. судових витрат.

Видати виконавчий документ з набранням постановою законної сили за заявою стягувача.

4. Постанову надіслати сторонам за адресами, вказаними у її вступній частині.

Суддя                                                                                                                        Ківшик О.В.

Дата підписання повного тексту постанови :

Примітки :

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.