Рішення

від 28.03.2013 по справі 2-3808/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-3808/12

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Матійчук Г.О.,

при секретарі: Греку А.Г., Братасюк О.Є., Хлуд А.Ю., Майоренко Я.М.,

за участі: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Пророка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства «Профінформ» Ферерації професійних спілок України про стягнення доплати, невиплаченої під час фактичного виконання обов»язків за вакантною посадою поряд з обов»язками за основною посадою,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 19.11.2012 р. звернулася до суду з позовом, уточненим в судовому засіданні, до Підприємства «Профінформ» Ферерації професійних спілок України (в подальшому - відповідач, Підприємство) про стягнення доплати, невиплаченої під час фактичного виконання обов»язків за вакантною посадою поряд з обов»язками за основною посадою та просить суд захистити її права, порушені роботодавцем, визнавши виконання нею обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань з моменту введення відповідної посади до штатного розпису фактичним суміщенням та зобов'язати відповідача виплатити їй доплату за цю роботу за період з 10.01.2011 по 16.07.2012 у розмірі 50% посадового окладу, що згідно штатного розпису за відповідною посадою становить 975 гри. на місяць (разом 17 608,78 грн.) з індексацією, відповідною до чинного законодавства; зобов'язати відповідача виплатити їй відпускні за період з 10.01.2011 по 14.08.2012 з урахуванням доплати за виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань, доплативши 477,36 грн. - за 2011, 1072,17 грн. - за 2012 роки; визнати незаконним пункт 2 наказу від 16.07.2012 № 42 у частині зняття з неї надбавки за виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань у розмірі 50% персональної надбавки за основною посадою; зобов'язати відповідача виплатити їй компенсацію за невикористану відпустку (при звільненні) з урахуванням доплати за виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань та незаконно знятої надбавки, доплативши 676,8 грн.; зобов'язати відповідача виплатити їй вихідну допомогу (ст. 44 КЗпП України) з урахуванням незаконно знятої надбавки за інтенсивність праці за період з 16.07.2012 по 22.10.2012, доплативши 595,39 грн.; зобов'язати відповідача розрахувати їй з урахуванням доплати за виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань за період з 10.01.1011 по 16.07.2012 та незаконно знятої надбавки за інтенсивність праці за період з 16.07.2012 по 22.10.2012 середньоденну заробітну плату згідно Порядку № 100 від 08.02.1995 "Про обчислення середньої заробітної плати" та надати нову довідку для центру зайнятості; зобов'язати відповідача виплатити їй середній заробіток за весь час затримки зазначених виплат по день фактичного розрахунку, оскільки виплата не була здійснена у встановлені статтею 116 КЗпП України строки (в день звільнення).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно наказу № 30 від 30.05.2007 вона була прийнята на роботу до Підприємства "Профінформ" ФПУ на посаду оператора комп'ютерного набору на час соціальної відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_3 З 03.03.2008 її перевели на посаду провідного спеціаліста (наказ від 29.05.2008 № 45-к); з 01.05.2010 у зв'язку зі скороченням посади провідного спеціаліста була переведена на посаду головного редактора журналу "Бібліотечка голови профспілкового комітету" з виконанням кадрових обов'язків (наказ від 14.04.2010 № 46-к). Цим наказом їй встановлювався посадовий оклад у розмірі 2333 грн. на місяць, та надбавка у розмірі 1167 грн. на місяць, із них 50% - за виконання обов'язків спеціаліста з кадрових питань, але, на її думку, це не є оплатою додаткових обов'язків, оскільки штатним розписом передбачено 50% надбавку до посадового окладу за інтенсивність праці за кожною посадою. 22.10.2012 її звільнили з посади у зв'язку зі скороченням штату.

В обґрунтування позовних вимог також зазначає, що новий керівник підприємства Плаксін О. О. наполягав, щоб вона підписувала накази як виконуюча обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань. З 10.01.2011 на підприємстві запроваджено новий штатний розпис, яким введено посаду провідного спеціаліста з кадрових питань, але в оформленні суміщення посад їй відмовили, мотивуючи браком коштів; з 01.04.2011 та з 01.01.2012 також було введено новий штатний розклад, посада провідного спеціаліста з кадрових питань існувала, але ситуація з її оформленням не змінювалась, всупереч її усним наполяганням привести ситуацію у відповідність до діючого законодавства та п. 4.9 Колективного договору.

Вважає, що виконувала роботу провідного спеціаліста з кадрових питань та редактора журналу за оклад та надбавку лише редактора "Бібліотечки" протягом двох років і 2,5 місяців, з них 18,5 місяців - у той час, коли посада була вакантною, що є порушенням чинних в Україні постанови Ради Міністрів СРСР "Про порядок і умови суміщення професій (посад)" та Інструкції Держкомпраці Мінфіну СРСР і ВЦРПС "Про порядок і умови суміщення професій (посад)", тим більше, що іншим працівникам підприємства в цей час проводилась доплата за виконання роботи відсутніх працівників, зокрема роботи провідного спеціаліста з кадрових питань, з дотриманням вимог ст. 105 КЗпП України та п. 4.9 Колективного договору, який діє на підприємстві, що є дискримінацією стосовно неї, оскільки ст. 21 Конституції України проголошує усіх громадян рівними перед законом у праці та винагороді за неї. Підтвердженням порушення її прав є призначення доплати за виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань працівникам, що заміняли її під час відпустки (накази від 17.06.2011 № 79-в та від 02.07.2012 № 37-в). Доплата проводилась іншим особам навіть за відсутності посади провідного спеціаліста з кадрових питань у штатному розписі (наказ № 77-в від 16.06.2010 про надання їй щорічної відпустки): більш того, протягом цього часу було істотно підвищено посадові оклади та надбавки директору, заступнику директора з видавничої та комерційної діяльності та головному бухгалтеру, що не можна розглядати як підтвердження браку коштів.

Також зазначає, що перед відпусткою дізналася, яким саме документом виконання обов'язків за вакантною посадою заборонено і написала службову записку, виклавши необхідність виправлення ситуації та можливі варіанти її вирішення, однак в результаті її прагнення привести діяльність підприємства у відповідність до законодавства, та уникнути неприємностей для керівництва у разі перевірки, її вирішили звільнити за скороченням: з 16.07.2012 пішла у щорічну відпустку, передавши кадрові справи провідному спеціалісту для тимчасового виконання ним обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань; у перший день після відпустки - 20.08.2012, провідний спеціаліст ознайомив її з наказами № 42 від 16.07.2012 про звільнення її від виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань та зняття 50% персональної надбавки за основною посадою, встановленої їй наказом № 46-к від 14.04.2010, № 43 від 17.07.2012 про скорочення штату працівників підприємства та № 49 від 20.08.2012 про попередження працівників підприємства про майбутнє звільнення у зв'язку зі скороченням штату.

13 листопада 2012 року позивач отримала відповідь № 57 від 12.11.2012 на свою заяву № 105 від 18.10.2012 з проханням повернути їй, незаконно зняту частину заробітку та виплатити доплату за фактичне виконання обов'язків за вакантною посадою провідного спеціаліста з кадрових питань за період з 10.01.2011 по 16.07.2012.

Також зазначає, що в п. 1 зазначеного документу наведена інформація, яка не відповідає дійсності, оскільки знята наказом № 42 від 16.07.2012 надбавка виплачена їй лише під час остаточного розрахунку, що призвело до суттєвого зниження нарахованої їй вихідної допомоги у зв'язку зі скороченням, а також компенсації за невикористану відпустку; сума повернутої надбавки також не увійшла в довідку про заробітну плату за останні 6 місяців, надану їй для подання документів до центру зайнятості, що в свою чергу, негативно вплине на розрахунок допомоги по безробіттю, яку вона отримуватиме від держави під час пошуку нової роботи.

Щодо виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань в порядку розширення посадових обов'язків повідомляє, що наказ від 14.04.2010 № 46-к не містить пункту, яким вносяться зміни до посадової інструкції головного редактора журналу, в чому, на погляд Територіальної інспекції з праці, вбачається доплата за суміщення, яка не є додатковою, оскільки посади немає у штатному розписі.

За таких обставин вважає, що її порушені права на оплату праці мають бути відновлені шляхом визнання судом виконання нею обов'язків фактичним суміщенням посад і зобов'язання Підприємства "Профінформ" ФПУ виплатити їй доплату за виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань за період з 10.01.2011 по 16.07.2012 за вакантною посадою у розмірі 50% посадового окладу провідного спеціаліста з кадрових питань - 975 гривень на місяць (разом 17608 грн.78 коп.), виплатити доплату до відпускних за цей період (в сумі 477,36 грн., - за відпустку з 29.06.2011 та в сумі 1072 грн., 17 коп. - за відпустку з 16.07.2012 по 17.08.2012) та доплату до компенсації за невикористану відпустку з урахуванням доплати за виконання обов'язків кадрового працівника (у сумі 676 грн., 80 коп), доплату до вихідної допомоги з урахуванням повної надбавки, належної за штатним розписом (у сумі 595 гри., 40 коп.) та провести індексацію цих виплат згідно чинного законодавства.

Також вважає за необхідне просити суд зобов'язати відповідача виплатити їй середній заробіток за весь час затримки виплати доплати з моменту звільнення по день фактичного розрахунку, оскільки виплата не була здійснена у встановлені ст. 116 КЗпП України строки (в день звільнення).

Доповнивши та уточнивши 06.02.2013 р та 25.02.2013 року позовні вимоги, відмовилась від п.7 первісного позову щодо зобов»язання відповідача виправити невірно внесені виправлення до трудової книжки згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993 та просить суд визнати незаконним пункт 2 наказу від 16.07.2012 № 42 у частині зняття з неї надбавки за виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань у розмірі 50% персональної надбавки за основною посадою.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов, з урахуванням уточнень, підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній та уточненій заявах та просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Пророк В.В в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, з підстав, викладених в письмових запереченнях, просив суд відмовити в задоволенні позову та застосувати термін позовної давності.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно та всебічно з»ясувавши всі обставини справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Постановою № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України в ч.1 «звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства України.

Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці».

В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу № 30-к від 30.05.2007 позивач з 01.06.2007 року була прийнята на роботу до Підприємства "Профінформ" ФПУ на посаду оператора комп'ютерного набору на час соціальної відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_3 (а.с.8, 67).

Як вбачається з копії трудової книжки з 03.03.2008 позивача призначили на посаду провідного спеціаліста з кадрової роботи за сумісництвом, наказ від 03.03.2008 № 21-к (а.с.8).

Згідно наказу від 29.05.2008 № 45-к з 01.06.2008 позивача перевели на посаду провідного спеціаліста (а.с.8).

Як вбачається з наказу від 14.04.2010 № 46-к з 01.05.2010 у зв'язку зі скороченням посади провідного спеціаліста з кадрових питань позивач (за її згодою) була переведена на посаду головного редактора журналу "Бібліотечка голови профспілкового комітету" з посадовим окладом 2 333 грн. на місяць із виконанням обов'язків спеціаліста з кадрових питань, (а.с.15, 47). Цим наказом позивачу призначена персональна надбавка у розмірі 1167 грн. на місяць, із них 50% - за виконання обов'язків спеціаліста з кадрових питань.

З даним наказом позивач погодилась та його не оскаржувала.

3 введенням до штатного розкладу підприємства з 10.01.2011 посади провідного спеціаліста з кадрових питань (а.с.48) у сторін трудового договору виникла можливість переглянути домовленості щодо виконання додаткових функцій позивачем вже на умовах суміщення посад, однак ОСОБА_1 продовжувала виконувати обов'язки спеціаліста з кадрових питань на умовах раніше виданого наказу з доплатою як складова персональної надбавки до її посадового окладу, тобто умови трудового договору з ОСОБА_1, визначені наказом від 14.04.2010 № 46-к, не були змінені.

Частина 1 ст. 21 КЗпП України залишає на розсуд сторін трудового договору вирішення питання про те, яку роботу буде виконувати працівник, не містить будь-яких винятків щодо домовленості сторін про суміщення професій.

Установлення доплати за суміщення професій (посад) відповідно до статті 105 КЗпП України можливе .лише за умови внесення змін до умов трудового договору, що закріплений наказом № 46-к від 14.04.2010 р., і видання окремого наказу про суміщення професій (посад), чого здійснено не було.

З наданої позивачем копії відповіді державної інспекції праці від 25.10. 2012 на її заяву від 17.10.2012 також вбачається, що на суміщення професій чи посад на підприємстві, в установі, організації видається наказ керівника (а.с.14).

Таким чином за відсутності наказу про виконання додаткових посадових обов'язків в порядку суміщення професій (посад) підстави для здійснення будь-яких доплат згідно зі ст. 105 КЗпП України відсутні, тому позовні вимоги в частині визнання виконання позивачем обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань з моменту введення відповідної посади до штатного розпису фактичним суміщенням та зобов'язання відповідача виплатити їй доплату за цю роботу за період з 10.01.2011 по 16.07.2012 у розмірі 50% посадового окладу, що згідно штатного розпису за відповідною посадою становить 975 гри. на місяць (разом 17 608,78 грн.) з індексацією, відповідною до чинного законодавства; зобов'язаня відповідача виплатити їй відпускні за період з 10.01.2011 по 14.08.2012 з урахуванням доплати за виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань, доплативши 477,36 грн. - за 2011, 1072,17 грн. - за 2012 роки задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні позивач не надала належних доказів того, що після запровадження з 10.01.2011 на підприємстві нового штатного розпису, яким введено посаду провідного спеціаліста з кадрових питань, їй було відмовлено в оформленні суміщення посад, мотивуючи браком коштів; також нічим не підтверджені її усні наполягання привести відповідачем ситуацію з її оформленням на посаді провідного спеціаліста з кадрових питань у відповідність до діючого законодавства та п. 4.9 Колективного договору у зв»язку із існуванням у штатних розкладах з 01.04.2011 та з 01.01.2012 такої посади.

Судом встановлено, що 27.06.2012 року позивач звернулася із службовою запискою до директора Підприємства «Профінформ» ФПУ Плаксіна О.О., в якій, посилаючись на введення з 10.01.2011 року до штатного розпису посади провідного спеціаліста з кадрових питань, пропонувала варіанти вирішення виконання зазначених обов»язків шляхом призначення її на посаду провідного спеціаліста з кадрових питань за суміщенням, з доплатою, відповідно законодавству чи виведення посади провідного спеціаліста з кадрових питань із штатного розпису (а.с.9).

Із заявою про призначення її на посаду провідного спеціаліста з кадрових питань до керівництва підприємства позивач не зверталась.

Здійснити перевірку по цій службовій записці було доручено заступнику директора з виробничої та комерційної діяльності Глушко Г.В., результати якої останньою були викладені в доповідній записці від 05.07.2013 р. (а.с.56, 57-58).

Наказом № 42 від 16.07.2012 року на посаду провідного спеціаліста з кадрових питань призначено ОСОБА_6 та п. 2 зазначеного наказу увільнено від виконання провідного спеціаліста з кадрових питань позивача відповідно до п.3 ст. 43-1 КЗпП України та відмінено доплату в розмірі 50% від персональної надбавки, встановленої згідно з наказом № 46-к від 14.04.2010 р. з 16.07.2012 р. (а.с.16). Із наказом позивач ознайомилась 20.08.2012 р.

Доповнивши позовні вимоги 06.02.2013 року, позивач просить визнати незаконним пункт 2 наказу від 16.07.2012 № 42 у частині зняття з неї надбавки за виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань у розмірі 50% персональної надбавки за основною посадою.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Представник відповідача, до винесення судом рішення, просив застосувати термін позовної давності.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, в ч.4 Постанови №9 від 06.11.1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що передбачений ст. 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з»ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов»язки сторін».

Так, відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Із заявою про поновлення строку позивач до суду не зверталась.

З огляду на зазначене вище вимога про визнання незаконним пункту 2 наказу від 16.07.2012 № 42 у частині зняття з позивача надбавки за виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань у розмірі 50% персональної надбавки за основною посадою задоволенню не підлягає.

Оскільки п. 2 наказу № 42 від 16.07.2012 р. незаконним судом не визнаний, то позовні вимоги щодо зобов'язаня відповідача виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку (при звільненні) з урахуванням доплати за виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань та незаконно знятої надбавки, доплативши 676,8 грн.; зобов'язання відповідача виплатити їй вихідну допомогу (ст. 44 КЗпП України) з урахуванням незаконно знятої надбавки за інтенсивність праці за період з 16.07.2012 по 22.10.2012, доплативши 595,39 грн.; зобов'язання відповідача розрахувати їй з урахуванням доплати за виконання обов'язків провідного спеціаліста з кадрових питань за період з 10.01.1011 по 16.07.2012 та незаконно знятої надбавки за інтенсивність праці за період з 16.07.2012 по 22.10.2012 середньоденну заробітну плату згідно Порядку № 100 від 08.02.1995 "Про обчислення середньої заробітної плати" та надання нової довідки для центру зайнятості; зобов'язання відповідача виплатити їй середній заробіток за весь час затримки зазначених виплат по день фактичного розрахунку, оскільки виплата не була здійснена у встановлені статтею 116 КЗпП України строки (в день звільнення) також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно ч.4 зазначеної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 21, 105, 233 КЗпП України, ст. 267 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 73, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Підприємства «Профінформ» Ферерації професійних спілок України про стягнення доплати, невиплаченої під час фактичного виконання обов»язків за вакантною посадою поряд з обов»язками за основною посадою - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Г.О.Матійчук