Постанова

від 16.02.2009 по справі 9/157

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/157

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.02.2009  року                                                            Справа № 9/157

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Перлова Д.Ю.,

суддів                                                  Бородіної Л.І.,

                                                  Лазненко Л.Л.,

при секретарі

судового засідання                     Михайличенко Д.В.,

за участю

представників сторін:

від позивача                               повноважний та компетентний представник у судове

                                                  засідання не прибув,

від відповідача                               повноважний та компетентний представник у судове

                                                  засідання не прибув,

розглянувши

апеляційну скаргу                              Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  „Торговий дім „ОЗММ”,

                                                  м. Стаханов Луганської області                     

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  20.10.08

по справі                                        № 9/157 (суддя –Ворожцов А.Г.)

за позовом                                         Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  „ВГ- Дніпро - Транс”,

                                                  м. Дніпропетровськ

до відповідача                              Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  „Торговий дім „ОЗММ”,

                                                  м. Стаханов Луганської області

про                                                         стягнення 73 563 грн. 57 коп.

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „ВГ-Дніпро-Транс”, м. Дніпропетровськ (далі за текстом –ТОВ „ВГ-Дніпро-Транс”) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою від 11.08.08 № 11-08/01 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ОЗММ”, м. Стаханов Луганської області (далі за текстом –ТОВ ТД „ОЗММ”) про стягнення грошових коштів у сумі 73 563,77 грн.

Заявою від 09.09.08 № 09-09/01 (а.с. 40-41, т. 1) позивач збільшив розмір позовних вимог у справі № 9/157 та просив стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 80 150,99 грн., а саме:  основний борг у сумі 57 970,50 грн., пеню за період з 17.04.08 по 09.09.08 у сумі 5 482,58 грн., втрати від інфляції за період з квітня по серпень 2008 року  у сумі                3 178,35 грн., 3% річних за період з 17.04.08 по 09.09.08 у сумі 695,65 грн., суму неотриманого прибутку у розмірі 12 823,91 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.10.08 у справі № 9/157 зазначений позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 57 970 грн. 50 коп., пеню за період з 17.04.08 по 09.09.08 –              5 482 грн. 58 коп., інфляційні витрати за період з квітня по серпень 2008 року –3 178 грн. 35 коп., 3 % річних за період з 17.04.08 по 09.09.08 –695 грн. 65 коп., витрати з оплати державного мита у розмірі 673 грн. 27 коп. та інформаційно –технічні витрати –99 грн. 12 коп. У задоволенні вимоги про відшкодування збитків (упущеної вигоди) у розмірі 12 823,91 грн. відмовлено.

Рішення мотивоване наступним.

На виконання договору позивачем 11.04.08 за платіжним дорученням № 712 на адресу відповідача були сплачені кошти в сумі 67000,0 грн., у т.ч. в якості остаточного розрахунку за раніше отриманий товар у розмірі 9029,50 грн. та попередньої оплати у розмірі 57970,50 грн.

За умовами договору (п. 3.2) відповідач повинен був поставити вугілля на суму передплати в строк до 16.04.08, але зобов'язання не виконав, тому суд з урахуванням вимог ст.ст. 523, 527, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України стягнув суму основного боргу у розмірі 57 970 грн. 50 коп.

Умовами договору (п. 7.2) сторони передбачили відповідальність за затримку поставки товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від договірної вартості простроченого до поставки товару за кожен день прострочення.

За цією умовою позивач правомірно нарахував пеню за період з 17.04.08 по 09.09.08 у розмірі 5482,58 грн.

З урахуванням вимог ст. 625 ЦК України суд погодився з розрахунком інфляційних нарахувань (3178,35 грн.) та 3% річних (695,65 грн.), наведеним на а.с. 9, тому ці суми підлягають стягненню.

Існування лише договору з продажу товару, який є предметом спірного договору з відповідачем, третій особі (ПП "Центр Вуглепоставка") не є достатнім доказом спричинення позивачу заявлених збитків, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 14.11.08 № 144 (з уточненням без дати, а.с. 1-2, т. 2), якою просить рішення Господарського суду Луганської області від 20.10.08 у справі № 9/157 скасувати, у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Відповідно до п. 2.3 договору від 11.03.08 № У –11/03 передбачено, що за погодженням сторін можлива інша форма розрахунку, що не суперечить чинному законодавству України. Так ТОВ „ТД „ОЗММ” надало послуги по зберіганню та відвантаженню вугільної продукції. Ці послуги замовлялися згідно заявок по факсу від 27.05.08 по відвантаженню вугілля та 31.03.08 по зберіганню вугілля. ТОВ „ТД „ОЗММ” ці послуги виконало в повному обсязі згідно актів приймання –передавання робіт від 30.05.08 № ТД –14.1 та від 30.06.08 № ТД –15.1 та інших доказів, підтверджуючих виконання цих послуг.

Господарський суд Луганської області не прийняв до уваги ці докази з огляду на те, що спірний договір не містить положень щодо надання відповідачем послуг зі зберігання та відвантаження вугілля, однак ці положення визначені в пункті 2.3 договору від 11.03.08 № У –11/03.

Позивач ТОВ „ВГ –Дніпро –Транс” при прийнятті вугілля, самотужки провів дослідження вугілля лабораторією ССІ ЗАТ „ЦЗФ „Вуглегірська”, де було надано висновки від 03.04.08 щодо якісних показників, за якими загальна вартість поставленого відповідачем вугілля складає 98 029,50 грн., розвантажив вугілля, отримавши данні якості вугілля, які не збігаються з отриманими в супроводжувальних на вантаж документах, не викликав телеграмою із станції отримання представника продавця, не вивантажуючи товар з вагонів до його прибуття, чим грубо порушив п.п. 6.5, 6.6 договору від 11.03.08 № У-11/03.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 19.11.08 у справі № 9/157 для розгляду зазначеної скарги, у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України” призначено судову колегію у складі: Перлов Д.Ю. –суддя - головуючий, Лазненко Л.Л. –суддя, Медуниця О.Є. –суддя.

У зв'язку з хворобою судді Медуниці О.Є., розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.01.09 у справі № 9/157, у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну, а саме: виключено із складу колегії суддю Медуницю О.Є. та введено до складу колегії суддю Бородіну Л.І.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 19.11.08 у справі № 9/157 був відновлений пропущений строк для звернення ТОВ «ТД «ОЗММ»з апеляційною скаргою від 14.11.08 № 144, прийнято зазначену скаргу до апеляційного провадження у справі № 9/157, розгляд справи призначений на 18.12.08 на 15 год. 00 хв.

Сторони Луганським апеляційним господарським судом належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи 18.12.08 о 15 год. 00 хв. (повідомлення про вручення поштових відправлень: від 25.11.08 № 04689396 –ТОВ „ВГ –Дніпро –Транс” та від 24.11.08 № 04689388 –ТОВ „ТД „ОЗММ”).

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 18.12.08 у справі № 9/157, винесеною у судовому засіданні, що відбулося 18.12.08 о 15 год. 00 хв., розгляд справи був відкладений на 12.01.09 на 14 год. 20 хв.

У судовому засіданні що відбулося 12.01.09, у присутності повноважних та компетентних представників сторін, у відповідності до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 02.02.09 о 14 год. 00 хв., а у судовому засіданні що відбулося 02.02.09 також було оголошено перерву до 16.02.09 о 14 год. 30 хв.

Відзивом від 17.12.08 позивач по справі –ТОВ „ВГ-Дніпро-Транс” відхилив доводи апеляційної скарги відповідача та вважає рішення суду, що оскаржується, законним та обґрунтованим.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія  дійшла висновку, що апеляційну скаргу від 14.11.08 № 144 Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ОЗММ”, м. Стаханов Луганської області слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Луганської області від 20.10.08 у справі № 9/157 слід залишити без змін з наступних підстав.

11 березня 2008 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу № У-11/03 (а.с. 10-12, т. 1; далі – договір). За умовами п. 1.1 договору відповідач зобов'язався продати, а покупець придбати вугілля в асортименті, обсягах та за цінами на загальну суму згідно з додатками, які є невід'ємними частинами цього договору.

Правове регулювання спірних правовідносин за договором від 11.03.08                     № У –11/03 купівлі –продажу вугілля здійснюється ст. 655 –697 Цивільного кодексу України.

У додатку № 2 (а.с. 13, т. 1) до договору від 11.03.08 № У –11/03, який підписаний та скріплений основними печатками, сторони передбачили  поставку вугілля марки Тр (0-6 мм), вміст золи 20,2%, вологість max. 10-12% в кількості 2 000 тн. за ціною 330,0 грн/тн. з ПДВ, без залізничного тарифу. Цим додатком також визначено, що при відхиленні від базових показників якості вугілля, сторони узгоджують ціни додатково по кожній партії поставленого товару із застосуванням приплат/знижок  - 2,5% за 1% відхилення від базових показників золи та 1,3% за 1% показників з вологи. Вартість залізничного тарифу до станції призначення покупця і товару остаточно визначається на підставі залізничної накладної.   

За умовами п. 4.2 договору якість товару підтверджується сертифікатом якості підприємства –виробника або сертифікатом якості незалежної лабораторії CCI на кожну партію товару.

Отже, сторони погодилися про умови визначення ціни товару з урахуванням змінних показників зольності та вологи і визначили документи, що визнаються ними в якості належних доказів якості товару при остаточному визначенні цини.

Пунктами 6.5, 6.6 договору встановлено, що у випадку невідповідності якості товару діючим ГОСТАм, ТУ або тимчасовим угодам, а також висновкам експертів незалежної організації чи кількість товару, зазначена у залізничній накладній, виявиться меншою, покупець зобов'язаний викликати телеграмою зі станції отримання, представника продавця, не вивантажуючи товар із вагонів до його прибуття.

Якщо товар буде вивантажений із вагонів до прибуття представника продавця, претензії за якістю та кількістю прийматися не будуть. Розрахунок проводиться за вихідними параметрами продавця у безумовному порядку.

Розділом 5 договору визначено, що повна оплата здійснюється за фактично відвантажений товар по факту прибуття вантажу на станцію отримувача. Платежі за товар, що поставляється в рахунок цього договору, здійснюється по факту приймання товару по кількості та якості протягом 2 банківських днів. Залізничний тариф оплачується покупцем шляхом 100% авансового перерахування, згідно партії товару що відвантажується.  

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що відвантаження товару проводиться після письмового (телеграфом, по факсу) повідомлення (з наступним передаванням оригіналу) покупця про готовність оплатити та прийняти товар за зазначеними реквізитами у заявці. При отриманні попередньої оплати за залізничний тариф продавець, відповідач у справі, зобов'язаний протягом 3-х банківських днів здійснити відвантаження товару в кількості, партіями та в асортименті згідно специфікації та заявки (повідомлення) покупця, позивача у справі.

Відповідачем до суду подано заявку ТОВ „ВГ –Дніпро –Транс” (а.с. 62, т. 1), яка була ним отримана 31 березня 2008 року за факсом, на відвантаження 4 вагонів вугілля марки Тр 0-200 на станцію Булавин Донецької залізниці, вантажоотримувач –ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська». Ця заявка оцінюється судом критично та не приймається до уваги, оскільки не містить дати її складання; посилання на дату та номеру договору, за яким здійснюється поставка; в ній зазначена ціна вугілля –445,00 грн., що не відповідає, встановленій сторонами у  додатку № 2 до договору від 11.03.08 № У –11/03.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з квитанції від 01.04.08 № 50372855 (а.с. 63, т. 1) про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів –01.04.08 відповідачем на адресу ЗАТ ЦЗФ «Вуглегірська»зі станції Лутугине Донецької залізниці були відправлені 4 вагони з вугіллям Тр 0 -200, загальною масою 268,7 т., а саме: № 63860324 –62,9 т., № 64676547 –68,6т., № 65238149 –68,6т., № 60920360 –68,6 т. Залізничний тариф складає 4 344,00 грн. з урахуванням ПДВ за групу вагонів.

Позивач –ТОВ „ВГ- Дніпро –Транс” підтвердив (див. а.с. 92, 144, т. 1), що в порядку виконання договірних зобов'язань відповідачем 01.04.08 за залізничною накладною № 50372855 відвантажене вугілля в загальній кількості 268,7 т.

Відповідачем 01.04.08 за № ТД –0000021 був виписаний позивачу рахунок –фактура (а.с. 64, т. 1) на загальну суму 124 840,79 грн. (з урахуванням вартості 268,7 т. вугілля за ціною 440,00 грн./т. з ПДВ, залізничного тарифу та вартості відбору та лабораторних досліджень проб вугілля). Доказів направлення рахунку позивачу відповідачем не надано.

16.04.08 за № ТД –007.1 відповідачем виписана видаткова накладна (а.с. 65, т. 1) та податкова накладна за № 26.1 (а.с. 66, т.1) на загальну суму 124 784,30 грн. (з урахуванням вартості 268,7 т. вугілля за ціною вже 445,00 грн./т. з ПДВ та залізничного тарифу). Колегія суддів зазначає, що ця видаткова накладна взагалі не підписана позивачем.

Як вбачається з відзиву від 18.09.08 № 47 (а.с. 60-61, т. 1) на позовну заяву відповідач вважає, що з моменту укладення договору від 11.03.08 № У – 11/03 та впродовж господарської діяльності ТОВ «ТД «ОЗММ»надав позивачу послуги та товар на загальну суму 160 574,77 грн., з них: поставив вугілля на суму 124 840,79 грн. згідно накладної від 16.04.08 № ТД –007.1 та залізничної квитанції про приймання вантажу від 01.04.08; надав послуги по зберіганню вугілля згідно акту здавання –приймання робіт від 30.05.08 № ТД –14.1 на суму 21 681,98 грн. і послуги по відвантаженню вугілля згідно акту здавання –приймання робіт від 30.06.08 № ТД –15.1 на суму 14 052,00 грн. Загалом від позивача ним було отримано передплату в сумі 156 000,00 грн. (підтверджується виписками банку), тобто заборгованості відповідач перед позивачем не має.  

Позивач дійсно платіжними дорученнями: від 31.03.08 № 655 на суму 10 000,00 грн., від 04.04.08 № 704 на суму  5 000,00 грн., від 04.04.08 № 705 на суму 10 000,00 грн., від 07.04.08 № 706 на суму 40 000,00 грн., від 11.04.08 № 711 на суму 24 000,00 грн., від 11.04.08 № 712 на суму 67 000,00 грн. перерахував відповідачу за договором від 11.03.08 № У –11/03 156 000,00 грн., що підтверджено матеріалами справи (а.с. 42-44, 50, т. 2).

При прийманні вугілля позивач, оскільки не отримав посвідчення якості на вугілля від відповідача, з метою визначення ціни товару з урахуванням змінних показників якості, провів дослідження вугілля незалежною лабораторією ССІ ЗАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська», про що були видані висновки: від 03.04.08 (а.с. 95, т. 1) на вагони № 63860324, 65238149, 60920360 із зазначенням рівнів золи –19,3% (при базовому показнику 20,2%, вологи –8,2% (при базовому показнику 10-12%) та від 03.04.08 (а.с. 96, т. 1) на вагон № 64676547 із зазначенням рівнів золи –15,5% (при базовому показнику 20,2%, вологи –8,0% (при базовому показнику 10-12%).

Судова колегія зазначає, що належна зольність та волога вугілля, поставленого відповідачем - ТОВ „ТД „ОЗММ” позивачу –ТОВ „ВГ - Дніпро –Транс” позивачем не оспорюється, всі показники знаходяться в межах граничних допусків відповідно до чинних ДСТУ (див. а.с. 146, т. 1), тобто у даному випадку були відсутні підстави для проведення приймання продукції за якістю у відповідності до п. 6.4 –6.6 договору. Фактично виявлені відомості про відсоток золи та вологи необхідні виключно для точного розрахунку ціни, але вони не вказують на невідповідність вугілля положенням нормативно –технічної документації.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ „ТД „ОЗММ” посилається на посвідчення якості Белянської лабораторії від 31.03.08 № 371, згідно якого вугілля відповідає показникам: зола –11,1%, волога –4,5%, та на основі якого відповідачем було розраховано ціну вугілля. Проте, з листа від 04.12.08 № 18/205 (а.с. 149, т. 1) Відокремленого підрозділу „Управління якості та збагачення вугілля” Державного підприємства „Луганськвугілля” вбачається, що посвідчення якості із зазначеним номером та маркою вугілля Белянською хімлабораторією не видавалося. У штаті управління працівник ВТК і хімлабораторії Сімонова О.А., що підписала посвідчення, ніколи не працювала та у цей час не працює. Крім того, трикутна печатка –штамп, проставлена у посвідченні якості не відповідає дійсній. Посвідчення якості від 31.03.08 № 371 є фальшивим.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні спору слід враховувати розрахунок ціни товару саме позивача, проведений з урахуванням показників вологи та зольності, зазначених у висновках від 03.04.08 незалежної лабораторії ССІ ЗАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська».

Відповідачем на виконання договору від 11.03.08 № У –11/03 поставлено позивачу вугілля на загальну суму 98 029,50 грн. урахуванням ПДВ, позивачем оплачено 156 000,00 грн. (у т.ч. платіжним дорученням від 11.04.08 № 712 на суму 67 000,00 грн., у якості остаточного розрахунку за раніше отриманий товар -  9 029,50 грн. та попередньої оплати - 57 970,50 грн.), тобто загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 57 970,50 грн.

За умовами договору п. 3.2 протягом 3-х банківських днів відповідач зобов'язався здійснити відвантаження товару в кількості, партіями та в асортименті згідно специфікації та заявки (повідомлення) покупця, позивача у справі, тобто в строк до 16.04.08, але зобов'язання не виконав.

Суд першої інстанції також вірно не прийняв до уваги доводів відповідача щодо відсутності його боргу перед позивачем, оскільки п. 2.3 договору, на який посилається відповідач у апеляційній скарзі, не містить положень щодо надання відповідачем послуг зі зберігання та відвантаження вугілля. Відповідно, й подані відповідачем на підтвердження надання цих послуг документи, не приймаються судом до уваги.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 22.07.08 № 22-07-08/01 (а.с. 16-18), якою відмовився від прийняття вугілля на суму 57 970,50 грн. у зв'язку із втратою інтересу внаслідок прострочення поставки і просив повернути перераховані в якості попередньої оплати грошові кошти в сумі 57 970,50 грн.

Враховуючи викладене суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача суму основного боргу у розмірі 57 970, 50 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення інфляційні нарахування на суму заборгованості за період з квітня по серпень 2008 року  у сумі 3 178,35 грн. та 3% річних за період з 17.04.08 по 09.09.08 у сумі 695,65 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.3 договору сторони домовилися, що у разі затримки строків відвантаження товару понад строки, зазначені в п.п. 3.2, продавець оплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у період прострочення та нарахованої на суму непоставленого товару за кожний день прострочення не поставки.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що позивачем також обґрунтовано, на підставі пункту 7.3 договору та з урахуванням вимог діючого законодавства нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 17.04.08 по 09.09.08 у сумі 5 482,58 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Посилаючись на ці норми, позивач вважає, що невиконанням договірних зобов'язань з поставки товару відповідач завдав йому збитки, які складаються з неодержаних доходів (упущеної вигоди) від продажу вугілля третім особам. В якості доказу понесених збитків позивач надав до матеріалів справи копію договору від 03.03.08 № 01/03 зі специфікацією (а.с. 19-21, т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті позивачем для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що існування лише договору з продажу товару, який є предметом спірного договору з відповідачем, третій особі (ПП "Центр Вуглепоставка") не є достатнім доказом спричинення позивачу заявлених збитків, та вірно відмовив в задоволенні цієї частині позовних вимог.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду Луганської області відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.

Позивач - ТОВ „ВГ-Дніпро-Транс” звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою від 11.08.08 № 11-08/01 (з урахуванням збільшення позовних вимог заявою від 09.09.08 № 09-09/01) про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 80 150,99 грн., а саме:  основного боргу у сумі 57 970,50 грн., пені за період з 17.04.08 по 09.09.08 у сумі 5 482,58 грн., втрат від інфляції за період з квітня по серпень 2008 року у сумі 3 178,35 грн., 3% річних за період з 17.04.08 по 09.09.08 у сумі 695,65 грн., суми не отриманого прибутку у розмірі 12 823,91 грн.

Відповідач –ТОВ „ТД „ОЗММ” апеляційною скаргою від 14.11.08 № 144 (із уточненням) просив Луганський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 20.10.08 у справі № 9/157, тобто оскаржив це рішення повністю.

Згідно з вимогами п.п. “г” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.93 „Про державне мито” (далі –Декрет) за подання до суду апеляційної інстанції апеляційних скарг на рішення господарських судів, розмір державного мита складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Тому державне мито за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду повинно складати 400 грн. 76 коп. (80 150,99 грн. * 1% = 801,51 грн. (повністю оплачене позивачем платіжними дорученнями: від 14.08.08 № 845 на суму 735,64 грн. та від 11.09.08 № 870 на суму 65,87 грн.) * 50% = 400,76 грн.).    

Відповідачем, при зверненні до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 14.11.08 № 144, квитанцією від 14.11.08 № 00364 (оригінал знаходиться у матеріалах справи) було сплачене державне мито у сумі 340 грн. 50 коп. за наступними реквізитами: отримувач –Луганський апеляційний господарський суд, код отримувача, 24046582, рахунок 31114095500006, банк отримувача –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013.

Однак зазначені відповідачем реквізити не повністю відповідають встановленим Управлінням державного казначейства у м. Луганську Головного управління державного казначейства України у Луганській області реквізитам для сплати й зарахування державного мита за подання апеляції скарги до Луганського апеляційного господарського суду: рахунок № 31118095700006 у банку - ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код ОКПО - 24046582, одержувач - УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, код бюджетної класифікації - 22090200, символ звітності банку 095.

У судової колегії виникли сумніви щодо надходження й зарахування державного мита до Державного бюджету України, тому ухвалою від 19.11.08 суд зобов'язав відповідача подати довідку Управління державного казначейства у м. Луганську Головного управління державного казначейства України у Луганській області про надходження й зарахування державного мита у сумі 340 грн. 50 коп. до Державного бюджету України, сплаченого квитанцією від 14.11.08 № 00364. Однак документального підтвердження надходження й зарахування державного мита у сумі 340 грн. 50 коп. до Державного бюджету України відповідачем подано не було.  

Копія меморіального ордеру від 25.11.08 № 1 на суму 340,00 грн. (а.с. 26, т. 2), подана відповідачем, не може вважатися належним доказом надходження й зарахування державного мита до Державного бюджету України, оскільки подання стороною такого документу не передбачено Декретом.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ОЗММ”, Луганська обл., м. Стаханов, вул. Б. Хмельницького буд. 61, офіс, 201, ідентифікаційний код 33199766, в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 400 грн. 76 коп. за подання апеляційної скарги від 14.11.08 № 144 до Луганського апеляційного господарського суду.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі у сумі 400 грн. 76 коп. покладається на відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ОЗММ”, м. Стаханов Луганської області, заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 43, 46, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу від 14.11.08 № 144 Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ОЗММ”, м. Стаханов Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 20.10.08 у справі № 9/157 залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду Луганської області від 20.10.08 у справі № 9/157 залишити без змін.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ОЗММ”, Луганська обл., м. Стаханов, вул. Б. Хмельницького буд. 61, офіс, 201, ідентифікаційний код 33199766, в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 400 грн. 76 коп. за подання апеляційної скарги від 14.11.08 № 144 до Луганського апеляційного господарського суду.

          Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                         Д.Ю. Перлов

Суддя                                                                                           Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                           Л.Л. Лазненко