Рішення

від 10.02.2009 по справі 5020-3/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" лютого 2009 р. справа № 5020-3/238

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю

"Бі Ес Ел Україна"

(02125, м. Київ, пр. Алішера Навої, 76)

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс"

(99011, м. Севастополь, вул. Очаківців, б. 26 кв. 1)

про стягнення 198 785,80 грн.,

Суддя Головко В.О.

Представники сторін:

позивач –Герман М.М., довіреність № б/н від 05.11.2008;

позивач –Златін С.В., довіреність № б/н від 05.11.2008;

відповідач –Самоходов І.І., довіреність № б/н від 14.01.2009;

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Ес Ел Україна" (далі –Позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс" (далі – Відповідач) про стягнення 209 777,72 грн.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 198 785,80 грн., з яких: 193 372,57 грн. – основний борг, 413,23 грн. –3% річних, 5 000 грн. –збитки, пов'язані із захистом порушених прав позивача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за товарно-матеріальні цінності, отримані за видатковими накладними у період з 21.03.2008 по 09.07.2008, та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 198 785,80 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати (а.с.98).

Відповідач у відзиві на позов вважає позовні вимоги безпідставними, зазначаючи, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини (а.с.67-69).

В судовому засіданні представник відповідача також заперечував проти позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд –

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Ес Ел Україна" здійснило поставку товарно-матеріальних цінностей (далі –товар) Товариству з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс" на суму 293 997,59 грн., що підтверджується видатковими накладними      № РН-0000027 від 21.03.2008 на суму 37497,60 грн., № РН-0000080 від 27.06.2008 на суму 37866,10 грн., № РН-0000082 від 27.06.2008 на суму 30666,47 грн., № РН-0000086 від 09.07.2008 на суму 187967,42 грн. (а. с. 11-14).

Товар на загальну суму 293 997,59 грн. був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи на вказаних накладних та печатка відповідача, але оплата за отриману відповідачем продукцію здійснена ним частково.

У зв'язку з несплатою відповідачем отриманого від позивача товару, останній надіслав на адресу ТОВ "Тонус Плюс" лист № 121 від 07.10.2008 із вимогою погасити наявну заборгованість (а.с.15).

Втім, відповідач залишив цю вимогу без відповіді, за отриманий товар не розрахувався, що стало причиною для звернення до суду з даним позовом.

Після проведення звірки взаємних розрахунків позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі   198 785,80 грн., в тому числі: основний борг –193 372,57 грн., 3% річних –413,23 грн., збитки –5 000 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, прийнятих 16.01.2003, Цивільний кодекс в редакції 2003 року і Господарський кодекс України застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004.

Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.2004, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України в редакції 2003 року і Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За приписами п.2 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, за загальним правилом ч.1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Чинне законодавство України не пов'язує недотримання сторонами письмової форми договору купівлі-продажу (та поставки) із наслідками його недійсності, тому суд застосовує до спірних правовідносин ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, на що вказується в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України".

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вбачається з наданих позивачем документів, а саме видаткових накладних, банківських виписок, актів звірення взаємних розрахунків, відповідач прийняв від позивача товар і сплатив за нього певну суму, що безумовно свідчить про його волю до настання правових наслідків як-от прийняття товару та сплата за нього коштів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1 та 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріалами справи підтверджується, що 08.10.2008 позивачем на адресу відповідача направлено листа з вимогою сплатити суму заборгованості за чотирма накладними № 27 від 21.03.2008, № 80 від 27.06.2008, № 82 від 27.06.2008, № 86 від 09.07.2008 (а.с.15-19).

Відповідно до розділу 4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Київ, Сімферополь і Севастополь) становить чотири дні з урахування дня подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативні строки збільшуються на один день.

Таким чином, позивач на вимогу відповідача мав виконати зобов'язання щодо сплати заборгованості за отриманий товар принаймні (з урахуванням поштового обігу) до 20.10.2008.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт існування між сторонами договірних відносин та наявна заборгованість підтверджуються письмовими доказами в їх сукупності, а саме:

-          видатковими накладними № РН-0000027 від 21.03.2008 на суму 37497,60 грн., № РН-0000080 від 27.06.2008 на суму 37866,10 грн., № РН-0000082 від 27.06.2008 на суму 30666,47 грн., № РН-0000086 від 09.07.2008 на суму 187967,42 грн. (а. с. 11-14);

-          актами звірення взаємних розрахунків станом на 07.11.2008 (а.с.31-32);

-          письмовими поясненнями позивача (а.с.99-102);

-          видатковими накладними №№ РН-0000014 від 29.02.2008, РН-0000015 від 29.02.2008, РН-0000018 від 04.03.2008, РН-0000022 від 11.03.2008, РН-0000027 від 21.03.2008, РН-0000039 від 18.04.2008, РН-0000042 від 24.04.2008,            РН-0000057 від 06.06.2008, РН-0000081 від 27.06.2008, РН-0000086 від 09.07.2008, РН-0000087 від 09.07.2008 (а.с.46-56, 58-59);

-          банківськими виписками від 01.02.2008, 05.02.2008, 07.02.2008, 03.04.2008, 27.05.2008 (а.с.60-66).

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо 1) відсутності у позивача довіреностей ТОВ "Тонус плюс" на отримання товарно-матеріальних цінностей; 2) невідповідності назви отримувача товару на накладних найменуванню відповідача; та 3) відсутності зазначення на накладних розшифровки підпису особи, яка отримувала товар від позивача.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю, до якого належить і відповідач, створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор), які діють від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Згідно зі статутом ТОВ "Тонус плюс" Директор Товариства без довіреності діє від імені Товариства, представляє його перед державними органами, фізичними та юридичними особами як в Україні, так і за кордоном, має право першого підпису (а.с.78-79).

Витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України підтверджує, що у період з 19.09.2007 (дата реєстраційних дій) по 11.11.2008 (дата видачі довідки з ЄДРПОУ) керівником, тобто директором ТОВ "Тонус плюс" був Зінченко Максим Сергійович (а.с.24).

Саме це прізвище і ініціали зазначені в акті звірення взаємних розрахунків від 07.11.2008 за спірними накладними (а.с.31).

Шляхом співставлення цього акту із видатковими накладними суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо того, що накладні № РН-0000080,                РН-0000082, РН-0000086 підписані власне директором ТОВ "Тонус плюс" Зінченком М.С.

Крім того, відповідно до п.13 наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам (якими, зокрема, вважаються систематичні завезення за визначеною адресою одного замовника, про що прямо вказується в листі Мінфіну України від 04.04.2001 № 053-2948), їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей у встановленому порядку повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою завіряється одержання товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки підпис особи, яка одержала товарно-матеріальні цінності за спірними накладними, засвідчений гербовою печаткою ТОВ "Тонус плюс", наявність довіреності не є обов'язковою.

Щодо розбіжності назви отримувача товару на видаткових накладних суд зазначає, що додавання букв СП до назви ТОВ "Тонус плюс" не має принципового значення, позаяк на всіх накладних та актах звірення взаємних розрахунків міститься відбиток гербової печатки саме ТОВ "Тонус плюс", а не ТОВ СП "Тонус плюс".

За розрахунками позивача сума основної заборгованості складає 193 372,57 грн., яка підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Посилання представника відповідача на відсутність в матеріалах справи товарно-транспортних накладних як одного з доказів передачі йому товарно-матеріальних цінностей, не приймається судом до уваги, оскільки, як було встановлено судом, сторони уклали договір купівлі-продажу (поставки), а не договір перевезення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно з розрахунком позивача 3% річних від суми заборгованості становлять 413,23 грн.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд знаходить його вірним, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Разом з тим суд не може погодитися із позивачем щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 5 000,00 грн.

Як встановлено судом, між позивачем ТОВ "Бі Ес Ел Україна" (замовник) та юридичною фірмою "Бліс" (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг № 01 від 05.11.2008 (далі –Договір, а.с.20-22).

Відповідно до п. 1 Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок здійснювати правовий захист інтересів Замовника у господарських судах України всіх ланок та інстанцій, а також в органах державної виконавчої служби України, в тому числі за позовом Замовника до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус плюс" про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Сторони домовились, що протягом двох днів з моменту укладення даного договору Замовник сплачує виконавцю суму 15 000,00 грн. в якості попередньої оплати за юридичні послуги (по 5 000,00 грн. за захист інтересів Позивача у кожній із зазначених у п.1 цього Договору справ).

Згідно з Довідкою Укрсиббанку від 14.11.2008 № 135-24-34/374 представником виконавця Герман М.М. за вказаним договором отримано 15 000,00 грн.

За даних обставин позивач просить стягнути збитки у вигляді витрат за надання юридичних послуг у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При цьому для відшкодування шкоди потрібна наявність таких складових: вини особи, що її завдала, реальних збитків та причинно-наслідкового зв'язку між першим та другим.

Позивач не надав суду доказів того, що збитки в розмірі 5 000 грн. є безпосереднім наслідком несплати відповідачем вартості отриманого від позивача товару.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду доказів наявності таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) відповідача, шкодою та виною відповідача, в результаті чого позивачеві було завдано шкоди в розмірі 5 000,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню         193 785,80 грн., в тому числі: основна заборгованість в розмірі 193 372,57 грн., 3% річних – 413,23 грн.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита покладаються на обидві сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс»(99011,  м. Севастополь, вул. Очаківців, б. 26, кв. 1; ЄДРПОУ 30475947, р/р 26005301000987 в СФ ВАТ «ВТБ Банк», МФО 384997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ес Ел Україна»(02125, м. Київ, пр. Алішера Навої, 76; ЄДРПОУ 32204261, р/р 26008000817101 в АКБ «КИЇВ»м. Київ, МФО 322498) заборгованість в розмірі 193 372,57 грн., 3% річних – 413,23 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1 933,73 грн., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 115,03 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          У частині стягнення збитків в сумі 5 000 грн. –в позові відмовити.

Суддя                                                                                                                           В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

20.02.2009

Розсилка:

1. ТОВ "Бі Ес Ел Україна"

(02125, м. Київ, пр. Алішера Навої, 76)

2. ТОВ "Тонус Плюс"

(99011, м. Севастополь, вул. Очаківців, б. 26, кв. 1)

3.          Справа

4.          Наряд