Рішення

від 28.01.2009 по справі 16/180-08-5002

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/180-08-5002

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2009 р.Справа  № 16/180-08-5002

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:                Шевченко А.А. за дов. від 12.01.2009р.;

Від відповідачів:  

- Одеської залізниці:      не з'явився;

- КП ЗФ “Центральна”: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ФАРТОП” до  державного підприємства „Одеська залізниця”, колективного підприємства збагачувальної фабрики „Центральна” про стягнення 866,66 грн., -  

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ФАРТОП” ( далі по тексту - ТОВ “Торговий дім „ФАРТОП”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Одеської залізниці, колективного підприємства збагачувальної фабрики „Центральна” (далі по тексту –КП ЗФ „Центральна”) про стягнення з відповідачів вартості недопоставленого згідно з накладною № 500822755 від 23.08.2008р. вантажу на суму в розмірі 866,66 грн.

Одеська залізниця у відзиву на позовну заяву від 16.12.2008р. за №2450 позовних вимог не визнає, посилаючись на відсутність її вини при перевезенні вантажу у виникненні нестачі вугілля з огляду на ті обставини, що згідно з актом про технічний стан вагону № 105 від 22.02.2008р. було виявлено технічну несправність вагону та вантажовідправник повинен був відмовитися від його завантаження, що, на думку Одеської залізниці, звільняє перевізника від відповідальності за втрату та нестачу даного вантажу.

Відповідачем, КП ЗФ „Центральна” відзиву на позов представлено не було, представник відповідача, незважаючи на те, що справа двічі призначалась до розгляду, в судове засідання не з'явився, у зв?язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та  Одеської залізниці, суд встановив наступне.

          КП ЗФ „Центральна”  23.08.2008р. згідно з накладною №50822755 відправило зі станції Карахаш Донецької області на станцію Помічна Одеської області ТОВ “Фартоп” вагон №67381459 з антрацитом АС у кількості 69 тон.

Відповідно до комерційного акту серії БК № 047372*755/22 від 26.08.2008р., складеного за підписами повноважних осіб, на станції призначення при прийманні вантажу була виявлена нестача вугілля загальною вагою 2,1т.

Приймаючи до уваги викладене, ТОВ “Торговий дім „ФАРТОП” 27.11.2008р. звернулось до Одеської залізниці, КП ЗФ „Центральна” з позовними вимогами про стягнення з відповідачів 866,66 грн. збитків, завданих вантажоодержувачу внаслідок нестачі 2,1 тон вантажу, одержаного ним по накладній №50822755 від 23.08.2008р.

За змістом  ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310  ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

В свою чергу, оскільки відправник вантажу (КП ЗФ „Центральна” ) на підставі накладної №50822755 від 23.08.2008р. є стороною у договірних правовідносинах з перевезення вантажу, то відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК  України в разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань на нього покладається обов'язок відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України,  залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні  для  перевезення  відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність  рухомого  складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється  засобами залізниці.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний  підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

          Так, згідно п. 5,6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987 перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Слід також зазначити, що за змістом п. 3.9 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. N 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” в редакції роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29 вересня 2008 року N 04-5/225 визначено наступне. Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер). У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю. Якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника. Для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

З комерційного акту серії БК № 047372*755/22 від 26.08.2008р. вбачається, що вантаж було завантажено у несправний у технічному відношенні вагон відкритого типу №67381459 засобами відправника. При прийманні вантажу була виявлена нестача вугілля загальною вагою 2,1т. На поверхні вантажу виявлені заглиблення. Крім того, було виявлено зазор між кришкою третього люку та поперечною балкою праворуч по ходу поїзда довжиною на всю довжину кришки люка шириною 50мм закладений дошкою та паклею, зазор між створкою двері та кутовою стойкой бокової стінки вагону в головній частині вагону  у висоту  на всю висоту двері шириною 30мм закладений дошкою та паклею. На момент прибуття течі вантажу не виявлено. Маркування вантажу було проведено вапном, при цьому в місцях заглиблень доступ до вантажу був усунений шляхом нанесення маркування вапном.

Відповідно до акту про технічний стан вагону (контейнеру) (Ф. ГУ –106) № 461 від 26.08.2008р. у вагоні мається зазор між кришкою третього люку та поперечною балкою праворуч по ходу поїзда довжиною на всю довжину кришки люка шириною 50мм закладений дошкою та паклею, зазор між створкою двері та кутовою стойкой бокової стінки вагону в головній його частині  у висоту  на всю висоту двері, шириною 30мм закладений дошкою та паклею, мається деформація кришки 3 люка справа по ходу поїзда. Крім того, зазначено, що деформація люка та створки двері старого походження та вкриті іржею, виникли внаслідок експлуатації. Крім того, в акті зазначено про існування ймовірності  втрати вантажу, при цьому, зазначено, що вантажовідправник мав змогу бачити несправність вагону, однак, жодних заходів, спрямованих для попередження втрати вантажу, не вжив.

Таким чином, як вбачається з вказаних документів, вантажовідправником антрацит був завантажений у  технічно несправний вагон відкритого типу, з огляду на викладене,  втрата вантажу сталася внаслідок технічної несправності самого вагону, яка не була прихованою та виникла до його завантаження відправником. Однак, при цьому, слід зауважити, що  наявність заглиблень  на поверхні вантажу свідчить про вилучення вантажу з вагону сторонніми особами. Доказів, спростовуючих викладене відповідачами суду надано не було.

Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Згідно з п/п “а” ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні  (контейнері)  з непошкодженими  пломбами  відправника  чи  без  пломб,  коли  таке перевезення дозволено Правилами, а  також  якщо  вантаж  прибув  у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак  втрати,  псування  або  пошкодження вантажу під час перевезення. У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Положеннями ст. 114  Статуту залізниць України  передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

В свою чергу, у відповідності до вимог ст.314 ГК України особа, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

При цьому, відповідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Одеська залізниця у відзиву на позовну заяву позовних вимог не визнає, посилаючись на відсутність вини відповідача при перевезенні вантажу у виникненні нестачі з огляду на ті обставини, що згідно комерційного акту серії БК № 047372*755/22 від 26.08.2008р. завантаження здійснювалося саме відправником у технічно несправний вагон, про що йому було відомо.

Дійсно, згідно вимог ч. 3 ст. 27 Статуту залізниць України під час перевезення вантажів, які здуваються, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних  заходів. Залізниця  може (але не зобов'язана) відмовити в перевезенні у  разі  невжиття відправником зазначених заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або  пошкодження  вантажу,  що виникли з цієї причини, несе відправник.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на станцію призначення вантаж прибув із ознаками втрати у дорозі через доступ до вантажу сторонніх осіб. Наведене, в силу приписів ст. 314 ГК України, ст.ст. 110 - 114 Статуту залізниць України виключає можливість звільнення Одеської залізниці, як перевізника, від відповідальності за нестачу даного вантажу.

Крім того, аналіз матеріалів справи, дозволяє суду дійти висновку про невиконання і КП ЗФ „Центральна” - відправником вантажу, згідно накладної №50822755 від 23.08.2008р., вимог ст.ст. 27, 32 Статуту залізниць України щодо вжиття профілактичних заходів направлених на запобігання випадків втрати вантажу під час перевезення та наявності вини відправника у нестачі отриманого ТОВ “Торговий дім „ФАРТОП”  по вказаній  накладній вантажу.

З огляду на викладене, на думку суду, відповідальність перед позивачем за нестачу вантажу повинна покладатися як на відправника, так і на залізницю. Враховуючи відсутність можливості встановити кількість вантажу, втраченого внаслідок дій / бездіяльності кожного з відповідачів, суд, керуючись принципом справедливості, вважає за необхідне розподілити розмір належної до відшкодування суми збитків порівну.

При цьому, слід зазначити, що розмір фактично завданих позивачу нестачею вантажу збитків був визначений позивачем з дотриманням вимог ст. 114  Статуту залізниць у розмірі дійсної вартості недостачі вантажу, з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Враховуючи викладене, на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ФАРТОП” з державного підприємства „Одеська залізниця” та колективного підприємства збагачувальної фабрики „Центральна” слід стягнути по 433,33 грн. завданих  нестачею вантажу  збитків.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідачів порівну згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 314 ГК України,  ст.ст. 27, 31, 32, 110 - 114 Статуту залізниць України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з державного підприємства „Одеська залізниця” / 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ФАРТОП”/ 54000, м. Миколаїв, вул. Кутузова, 14, п/р 26007301010489 філії ТОВ КБ „Столиця”, МФО 326955, код ЄДРПОУ 35402983 / 433 грн. 33 коп. /чотириста тридцять три грн. 33 коп./ - збитків; 51 грн. /п'ятдесят одна грн.00 коп./ - витрати на оплату держмита; 59 грн. /п'ятдесят дев'ять грн.00 коп./ - витрати на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати.

3.          Стягнути з колективного підприємства збагачувальної фабрики „Центральна” /94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Старокаменна, 1/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ФАРТОП”/ 54000, м. Миколаїв, вул. Кутузова, 14, п/р 26007301010489 філії ТОВ КБ „Столиця”, МФО 326955, код ЄДРПОУ 35402983 / 433 грн. 33 коп. /чотириста тридцять три грн. 33 коп./ - збитків; 51 грн. /п'ятдесят одна грн.00 коп./ - витрати на оплату держмита; 59 грн. /п'ятдесят дев'ять грн.00 коп./ - витрати на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

       Рішення підписане 30.01.2009р.

Суддя