Постанова

від 22.03.2013 по справі 809/583/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2013 р. справа № 809/583/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Бурди М.Р.

представника позивача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби - Кічури Г.В., Лелеко А.О.

представника відповідача: обласного комунального підприємства "Західбудсервіс" - Липінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби до обласного комунального підприємства "Західбудсервіс" про стягнення податкового боргу в сумі 85 961,53 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби (далі по тексту - позивач) до обласного комунального підприємства "Західбудресурс" (далі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 85 961,53 грн.

Ухвалою суду від 05.03.2013 року виправлено описку у вступній, описовій і резолютивній частинах ухвали про відкриття провадження Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №809/583/13-а від 21.02.2013 року за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби до обласного комунального підприємства "Західбудресурс" про стягнення податкового боргу в сумі 85 961,53 грн., а саме: у найменування відповідача замість обласного комунального підприємства "Західбудресурс" - зазначено обласне комунальне підприємство "Західбудсервіс" (а.с. 56-57).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі самостійно визначені ним податкові зобов'язання з податку на додану вартість по податкових деклараціях за листопад - грудень 2011 року, січень-серпень 2012 року та уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань за листопад-грудень 2011 року і липень 2012 року в загальній сумі 45 218,00 грн., а також із земельного податку по податкових деклараціях за 2011 та 2012 роки в загальній сумі 33 216,75 грн. В порушення пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не сплачено зобов'язання по штрафних санкціях із податку на додану вартість в сумі 2 644,80 грн. та земельного податку в сумі 699,30 грн., застосованих податковими повідомлення-рішеннями №0002221592 від 03.07.2012 року та №0006771503 від 25.11.2011 року. Крім того, у відповідача у облікових картках платника податків за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань числиться заборгованість по несплаченій пені з податку на додану вартість в сумі 1 857,65 грн. та по земельному податку в сумі 2 325,03 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 85 961,53 грн., яка ним не сплачена.

В судовому засіданні 22.03.2013 року представником позивача подано заяву без зміни первинного предмета позову, за яким порушено адміністративне провадження, про уточнення позовних вимог із відповідним письмовим поясненням, в якому зазначила, що податковий борг відповідача становить 85 956,67 грн., а саме: з податку на додану вартість в сумі 49 715,65 грн. (в тому числі самостійно задекларовані зобов'язання - 45 218,00 грн., нараховані грошові зобов'язання податковим повідомлення-рішенням - 2 640,00 грн., пеня - 1 857,65 грн.) та по земельному податку в сумі 36 241,02 грн. (в тому числі самостійно задекларовані зобов'язання - 33 216,69 грн., нараховані грошові зобов'язання податковим повідомлення-рішенням - 699,30 грн., пеня - 2 325,03 грн.). Із посиланням на вимоги пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, за змістом якого самостійно визначене платником податку зобов'язання не підлягає оскарженню, просила стягнути самостійно визначені зобов'язання до бюджету у безспірному порядку по податку на додану вартість в сумі 45 218,00 грн. і земельному податку в сумі 33 216,69 грн. Податкові повідомлення-рішенням, якими відповідачу нараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість і земельному податку у сумах 2 640,00 грн. і 699,30 грн. відповідно, не оскаржувалися, а тому є узгодженими. Просила позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та стягнути з відповідача 85 956,67 грн. (а.с. 83-84).

Представник відповідача заперечив проти адміністративного позову. Пояснив, що не погоджується із сумою податкового боргу, оскільки вважає її завищеною. Однак, на підтвердження своїх доводів не надав суду жодних документів (доказів), які б спростували заявлені позовні вимоги. Просив суд при вирішенні справи врахувати скрутне фінансове становище товариства, наявність значної заборгованість контрагентів перед відповідачем, що в свою чергу призводить до несплати останнім податків, зборів та обов'язкових платежів.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.11.2000 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію обласного комунального підприємства "Західбудсервіс", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 7-8), та взятий на облік Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість та плата за землю (земельний податок), які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість та плати за землю (в тому числі орендної плати за землю).

Щодо податкового боргу із несплачених самостійно задекларованих зобов'язань з податку на додану вартість і земельного податку у судовому засіданні з'ясовано.

З приводу зобов'язання відповідача із податку на додану вартість, самостійно розрахованих останнім у податкових деклараціях, суд зазначає, що відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За змістом пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську декларації з податку на додану вартість за листопад-грудень 2011 року, січень-серпень 2012 року та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за листопад-грудень 2011 року і липень 2012 року, якими відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в загальному розмірі 45 218,00 грн., в тому числі: за листопад 2011 року - 12 511,00 грн. (в тому числі штраф в розмірі 174,00 грн.), грудень 2011 року - 6 234,00 грн. (в тому числі штраф в розмірі 155,00 грн.), січень 2012 року - 823,00 грн., лютий 2012 року - 2 553,00 грн., за березень 2012 року - 341, 00 грн., за квітень 2012 року - 8 418,00 грн., за травень 2012 року - 6 002,00 грн., за червень 2012 року - 3 175,00 грн., за липень 2012 року - 3 326,00 грн. та за серпень 2012 року - 1 835,00 грн.(а.с. 9-23, 85). Таких зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за вищевказаний період згідно даних декларацій становить 45 218,00 грн. (а.с. 84).

Щодо заборгованості по земельному податку, які також виникли у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язання, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України подано декларації №3897 та №2309 по земельному податку за 2011 та 2012 роки, в яких відповідачем самостійно розраховано розмір власних зобов'язань помісячно, а саме: за лютий 2011 року - 1 748,25 грн., за березень 2011 року - 1 748,25 грн., за квітень 2011 року - 1 748,25 грн., за травень 2011 року - 1 748,25 грн., за червень 2011 року - 1 748,25 грн., за липень 2011 року - 1 748,25 грн., за серпень 2011 року - 1 748,25 грн., за вересень 2011 року - 1 748,25 грн., за жовтень 2011 року - 1 748,25 грн., за листопад 2011 року - 1 748,25 грн., за грудень 2011 року - 1 748,25 грн. та за січень 2012 року - 1 748,25 грн., за лютий 2012 року - 1 748,25 грн., за березень 2012 року - 1 748,25 грн., за квітень 2012 року - 1 748,25 грн., за травень 2012 року - 1 748,25 грн., за червень 2012 року - 1 748,25 грн., за липень 2012 року - 1 748,25 грн. і за серпень 2012 року - 1 748,25 грн. (а.с. 27-29). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період не виконав та не сплатив до бюджету, і на момент розгляду справи податковий борг по земельному податку за лютий-грудень 2011 року та січень-серпень 2012 року становить в загальному розмірі 33 216,69 грн. (а.с. 83).

Згідно положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане самостійно визначені відповідачем зобов'язання із податку на додану вартість та земельного податку на загальну суму 78 434,69грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю обласного комунального підприємства "Західбудсервіс".

З приводу податкового боргу, визначеного відповідачу внаслідок застування штрафної (фінансової) санкції, з податку на додану вартість та земельному податку, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Із матеріалів справи у судовому засіданні з'ясовано, що 03.07.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Державної податкової служби за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість складено акт за №4829/15-2/30984793, яким встановлено порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (а.с. 26).

Щодо застосованих штрафних санкцій по земельному податку, 25.11.2011 року за результатами камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків складено акт за №11375/15-03, яким встановлено порушення відповідачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (а.с. 32).

Судом вже зазначалося вище, що в силу вимог пункту 203.2 статті 203 та 287.3 статті 287 Податкового кодексу України платники земельного податку зобов'язані сплачувати самостійно визначений податок щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, а платники податку на додану вартість - протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

В свою чергу, пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Кодексом, при затримці 30 календарних днів і більше такого терміну, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи порушення, встановлені позивачем у актах перевірки від 03.07.2012 року і 25.11.2011 року, позивачем 03.07.2012 року і 25.11.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення за №0002221592 і №0006771503, якими застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції в розмірах 2 640,00 грн. і 699,30 грн. відповідно, як 20% погашеного зобов'язання з порушенням граничних строків на їх сплату (а.с. 25, 31).

Податкове повідомлення-рішення від 03.07.2012 року №0002221592 направлялося позивачем за адресою реєстрації відповідача, внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яке 13.07.2012 року повернуто поштовим відділенням на адресу позивача з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", копія конверта якого міститься в матеріалах справи (а.с.24).

Положеннями пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

За таких обставин суд вважає врученим 13.07.2012 року відповідачу податкового повідомлення-рішення за №0002221592 від 03.07.2012 року.

Податкове повідомлення-рішення від 25.11.2011 року №0006771503 отримане 01.12.2011 року уповноваженою особою відповідача, про що свідчать відповідний записи на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 30).

Зазначені зобов'язання відповідачем не сплачені і станом на час вирішення адміністративної справи заборгованість за податковим повідомлення-рішенням за №0002221592 від 03.07.2012 року та №0006771503 від 25.11.2011 року з податку на додану вартість та земельному податку в загальному розмірі становить 3 339,30 грн. (а.с. 25, 31, 83-84).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження грошового зобов'язання, визначеного податковими повідомленням-рішеннями за №0002221592 від 03.07.2012 року та за №0006771503 від 25.11.2011 року, суд приходить до переконання, що сума штрафу по податку на додану вартість та по земельному податку в загальному розмірі 3 339,30 грн., є узгодженою та являється податковим боргом.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Із зворотного боку облікових карток платника податків відповідача станом на 16.10.2012 року судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1 857,65 грн. та по земельному податку в розмірі 2 325,03 грн. відповідно (а.с. 83-84, 86-87, 88-90).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова норма щодо скерування податкових вимог до 01.01.2011 року була врегульована підпунктом 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Державної податкової служби, надсилалися відповідачу податкові вимоги форми "Ю1" за №1/2784 від 24.11.2008 року та "Ю2" за №2/47 від 10.01.2009 року, які отримані відповідачем 03.12.2008 року та 26.01.2009 року, про що свідчать відповідні записи на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (а.с. 38, зворотній бік а.с. 38). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями по податку на додану вартість за листопад-грудень 2011 року,а січень-серпень 2012 року, уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за листопад-грудень 2011 року і липень 2012 року, по земельному податку за лютий-грудень 2011 року та за січень-серпень 2012 року, податковими повідомленнями-рішеннями за №0002221592 від 03.07.2012 року та №0006771503 від 25.11.2011 року, податковими вимогами форми "Ю1" за №1/2784 від 24.11.2008 року та "Ю2" за №2/47 від 10.01.2009 року, а також зворотнім боком облікових карток платника податків, які містяться в матеріалах справи (а.с. 9-23, 85, 27-28, 29, 25, 31, 38, зворотній бік а.с. 38, 83-84, 86-87, 88-90).

Таким чином, самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача, визначені позивачем податковими повідомлення-рішеннями грошові зобов'язання (штрафна санкція) і нарахована пеня в загальному розмірі 85 956,67 грн., в тому числі по податку на додану вартість - 49 715,65 грн. та по земельному податку - 36 241,02 грн., являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 85 956,67 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При вирішення даної справи суд не може врахувати скрутне фінансове становище товариства, наявність значної заборгованість контрагентів перед відповідачем, оскільки в сулу вимог статті 67 Конституції України, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 і статей 36, 38 сплата податкових зобов'язань є обов'язком платника податків , обсяг і зміст якого не зменшується в зв'язку із обставинами, про які вказує відповідач. Питання розстрочення сими стягнення, суд також не може вирішити за клопотанням представника відповідача, оскільки його здійснення у відповідності до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України можливе на стадії примусового виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з обласного комунального підприємства "Західбудсервіс" податкового боргу в сумі 85 956,67 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з обласного комунального підприємства "Західбудсервіс" (ідентифікаційний код 30984793, вул. Л. Ребета,10, м. Івано-Франківська, 76018) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить обласному комунальному підприємству "Західбудсервіс" в дохід бюджету податковий борг в сумі 85 956 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 67 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 27.03.2013 року.