Ухвала

від 18.02.2014 по справі 809/583/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р. Справа № 6483/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу обласного комунального підприємства "Західбудсервіс" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року у справі за позовом державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби до обласного комунального підприємства "Західбудсервіс" про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську Державної податкової служби звернулась до суду з позовом до обласного комунального підприємства "Західбудресурс" про стягнення податкового боргу в сумі 85 961,53 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року позов задоволено повністю. Стягнуто з обласного комунального підприємства "Західбудсервіс" з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить обласному комунальному підприємству "Західбудсервіс" в дохід бюджету податковий борг в сумі 85956 грн. 67 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач - обласне комунальне підприємство "Західбудсервіс", яке покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог, просить оскаржувану постанову суду скасувати.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на важке фінансове становище ОКП "Західбудресурс", оскільки перед відповідачем є заборгованість від підприємств замовників, які несвоєчасно проводять розрахунки за надані послуги, що підтверджується підписаними актами передачі - приймання наданих послуг.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на додану вартість та плати за землю (в тому числі орендної плати за землю).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пунктами 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідачем розраховано розмір зобов»язань з податку на додану вартість в сумі 45218,00 грн. згідно з деклараціями та уточнюючими розрахунками податкових зобов»язань у зв»язку із виправленням самостійно виявлених помилок. Таких зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив, і на момент розгляду справи судом першої інстанції податковий борг з податку на додану вартість згідно даних декларацій становив 45218,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2. статті 286 даного Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Матеріалами справи стверджується, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України подано декларації з земельного податку за 2011 та 2012 роки, в яких відповідачем самостійно розраховано розмір власних зобов'язань. Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період не виконав та не сплатив до бюджету, і на момент розгляду справи податковий борг з земельного податку за лютий-грудень 2011 року та січень-серпень 2012 року становив 33216,69 грн. (а.с. 83).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на додану вартість та з земельного податку на загальну суму 78434,69 грн. та несплачені відповідачем у строки, встановлені Кодексом, є узгодженою заборгованістю.

ДПІ в м. Івано-Франківську складено податкові повідомлення-рішення за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності відповідача з податку на додану вартість (акт №4829/15-2/30984793, яким встановлено порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов»язання з податку на додану вартість), та щодо застосовання штрафних санкцій із земельного податку (акт №11375/15-03, яким встановлено порушення відповідачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб).

Зазначені зобов'язання відповідачем не сплачені, а тому станом на час розгляду справи заборгованість за податковим повідомлення-рішенням №0002221592 від 03.07.2012 року та №0006771503 від 25.11.2011 року з податку на додану вартість та з земельного податку в загальному розмірі становить 3 339,30 грн.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки, відповідачем не була порушена процедура адміністративного оскарження грошового зобов'язання, визначеного податковими повідомленням-рішеннями №0002221592 від 03.07.2012 року та №0006771503 від 25.11.2011 року, то сума штрафу з податку на додану вартість та з земельного податку в загальному розмірі 3 339,30 грн., є узгодженою та є податковим боргом.

Згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача, визначені позивачем податковими повідомлення-рішеннями грошові зобов'язання (штрафна санкція) і нарахована пеня в загальному розмірі 85956,67 грн., в тому числі з податку на додану вартість - 49715,65 грн. та з земельного податку - 36241,02 грн., є податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач апеляційному суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з обласного комунального підприємства "Західбудсервіс" податкового боргу в сумі 85956,67 грн. є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.160, ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу обласного комунального підприємства "Західбудсервіс" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року у справі № 809/583/13а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник