Рішення

від 19.02.2009 по справі 15/458-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/458-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.09           Справа № 15/458-08.

за позовом Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Фалбі”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Стара аптека”, м. Суми

про стягнення 29721 грн. 92 коп.

                                                                   СУДДЯ                    Резниченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача:  Савчин Є.Д., довіреність №261/1 від 18.02.2009р.

Від відповідача:  не з'явився

  Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 29721 грн. 92 коп. заборгованості відповідно до договорів купівлі-продажу №387/05 від 25.07.2005р., №18/06 від 03.01.2006р., №426/07 від 12.07.2007р., в тому числі 24493 грн. 15 коп. основного боргу, 5228 грн. 77 коп. пені.

      Відповідач в судове засідання 02.02.2009р. не з‘явився, але подав клопотання в якому зазначив, що позов не визнає та просить зобов'язати позивача провести акт звірки взаємних розрахунків.

  Тому, ухвалою суду від 02.02.2009р. вдруге було зобов'язано позивача направити свого представника до відповідача для складання акту звірки, а відповідача було зобов‘язано забезпечити всі належні умови для виконання вимоги суду щодо складання акту звірки,  і складений акт звірки подати суду.

    В даному судовому засіданні представником позивача було пояснено, що відповідач ухиляється від підписання акту звірки  і акт звірки на виконання ухвали суду від 02.02.2009р. складений не був.

        Відповідач в дане засідання суду не з'явився. Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

        Між позивачем та відповідачем 25.07.2005р. було укладено договір купівлі-продажу №387/05, 03.01.2006р. було укладено договір купівлі-продажу №18/06, а  12.07.2007р. було укладено договір купівлі-продажу №426/07.

         Відповідно п. 1.1 вказаних договорів продавець (позивач) зобов‘язався продати, а покупець (відповідач) зобов‘язався купити лікарські препарати, засоби санітарії, гігієни та вироби медичного призначення (далі - товар).

         Також п.2.2 вищезазначених договорів визначено, що покупець зобов‘язується отримати товар та оплатити його вартість шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця в національній валюті України – гривні та в термін, зазначений в супровідних документах, що є невід‘ємною частиною договору, але не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов вказаних договорів позивач поставив відповідачу за період з грудня 2005 року по вересень 2007 року продукцію згідно товаро-транспортних накладних (а.с. 14-80). У вказаних накладних зазначено, що підставами поставки є договори купівлі-продажу №387/05 від 25.07.2005р., №18/06 від 03.01.2006р., №426/07 від 12.07.2007р.

Факт поставки продукції підтверджується матеріалами справи, а саме товаро-транспортними накладними та довіреностями на отримання товару, а також актом звірки розрахунків станом на 01.09.2006р. за яким відповідач визнає заборгованість у  сумі 11 976 грн. 90 коп. (копії вказаних документів долучені до матеріалів справи)

Тому, оскільки відповідачем проплата у визначені договорами строки здійснена не була і станом на 01.11.2008р., як зазначає позивач, заборгованість відповідача склала 24 493 грн. 15 коп., позивач був вимушений звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості  у розмірі  24 493 грн. 15 коп. за поставку товару згідно вказаних товаро-транспортних накладних  за договорами купівлі-продажу.

         Відповідач позовні вимоги не визнав та в клопотанні поданому в судове засідання 02.02.2009р. просив суд зобов'язати позивача провести акт звірки взаємних розрахунків.

    Тому, ухвалою суду від 02.02.2009р. вдруге було зобов'язано позивача направити свого представника до відповідача для складання акту звірки, а відповідача було зобов‘язано забезпечити всі належні умови для виконання вимоги суду щодо складання акту звірки,  і складений акт звірки подати суду.

    В даному судовому засіданні представником позивача було пояснено, що відповідач ухиляється від підписання акту звірки  і акт звірки на виконання ухвали суду від 02.02.2009р. складений не був.

Тому, оскільки згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов‘язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка забезпечує право на судовий розгляд протягом розумного строку (однією з критерій для визначення розумності строку є  поведінка сторін, тобто зацікавлена особа зобов‘язана вчиняти дії, що її стосуються, лише належним чином, не вдаватися до маневрів, аби виграти час, та використовувати можливості, надані внутрішнім правом, щоб скоротити судовий розгляд), відповідачем не виконані вимоги ухвали суду від 02.02.2009р. щодо забезпечення всіх належних умов для складання акту звірки  і акт звірки сторонами складений не був.

Тобто, вищевикладене дає підстави для висновку про недобросовісне виконання відповідачем процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України,  і зловживання ними з метою затягування судового розгляду справи.

Таким чином, оскільки відповідач в дане судове засідання не з‘явився та не подав будь-яких додаткових пояснень в обґрунтування своєї позиції по справі і як пояснив позивач, відповідач ухиляється від підписання акту звірки, судом досліджуються матеріалами справи, подані позивачем в обґрунтування його позовних вимог.

     Так, при дослідженні судом матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем прикладені до матеріалів справи товаро-транспортні накладні та довіреності на отримання товару за якими відповідачу поставлявся товар на загальну суму поставки  - 23 763 грн. 09 коп., а не на суму 24 493 грн. 15 коп., як зазначається позивачем в позовній заяві.

    Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

    Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов‘язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

    При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

     Тобто, позивачем доведений факт поставки по договорам купівлі-продажу №387/05 від 25.07.2005р., №18/06 від 03.01.2006р.,  №426/07 від 12.07.2007р. тільки на суму 23 763 грн. 09 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги в частині стягнення 23 763 грн. 09  коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,  527 Цивільного кодексу України, а частині стягнення 730 грн. 06 коп. основного боргу позивачу відмовляється в зв‘язку з необґрунтованістю даної суми і непідтвердженістю її матеріалами справи.

    Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 5228 грн. 77 коп. за період 01.11.2007р. по 31.10.2008р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно п. 3.3 договорів купівлі-продажу №387/05 від 25.07.2005р., №18/06 від 03.01.2006р., №426/07 від 12.07.2007р. (вказаними пунктами передбачено, що у випадку порушення терміну платежу, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки).

Позивач в  обґрунтування вимог по стягненню пені посилається на те, що згідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 256 ЦК України, визначено, що позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст. 257 ЦК України), а для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність - 1 рік (ст. 258 ЦК України).

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Оскільки, відповідач продовжує прострочувати виконання грошового зобов'язання по договорам, то позивач, керуючись п. 3.3 договорів, продовжує нараховувати пеню відповідачеві за кожен день прострочення від суми боргу.

Позивачем пояснено, що нарахування та стягнення пені не обмежується шести місячним строком, визначеним п. 6 ст. 232 ГК України, оскільки договори передбачають інші умови, ніж встановлені законом.

Тому, оскільки судом встановлено, що сума заборгованості складає 23 763 грн. 09 коп., а не 24 493 грн. 15 коп., пеня повинна бути нарахована на суму 23 763 грн. 09 коп. за період 01.11.2007р. по 31.10.2008р.  (вказаний період визначений позивачем) з врахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Тому, вказана вимога про стягнення 5228 грн. 77 коп. пені підлягає задоволенню частково, а саме: сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, відповідно до  ст. ст. 549-552 ЦК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”,  становить 5076 грн. 27 коп., тому в стягненні 152 грн. 50 коп. пені  відмовляється як нарахованої надмірно.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.      Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стара аптека” (40030, м. Суми, вул. Новолепехівська, 72, код 23822986) на користь Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Фалбі” (03127, м. Київ, вул. Потєхіна, 12, код 21568905) 23 763 грн. 09  коп. основного боргу, 5076 грн. 27 коп. пені, 288 грн. 39 коп. витрат по держмиту, 114 грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В інший частині позову - відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                                   О.Ю.Резниченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 23.02.09 р.