Постанова

від 01.04.2013 по справі 7/5005/10832/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2013 року Справа №7/5005/10832/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідача)

суддів: Пруднікова В.В., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Єрьоміна К.В.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1, ОСОБА_2, представник, довіреність №237 від 12.03.2013 року,

від відповідача:не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Демонтажні технології" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2013 року у справі №7/5005/10832/2012

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Макіївка, Донецька область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Демонтажні технології", м.Дніпропетровськ

про стягнення 37 423 грн. 44 коп.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі по тексту СПД-ФО ОСОБА_1) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Демонтажні технології" (далі по тексту ТОВ "Демонтажні технології") на свою користь 34 170 грн. 85 коп. заборгованості, 2 710 грн. 53 коп. пені, 542 грн. 06 коп.3% річних, 700 грн. витрат на правову допомогу та 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2013 року у справі №7/5005/10832/2012 (суддя Коваль Л.А.) позов задоволено частково; з ТОВ "Демонтажні технології" на користь СПД-ФО ОСОБА_1 стягнуто 34 170 грн. 85 коп. основного боргу, 2 618 грн. 83 коп. пені, 523 грн. 77 коп. 3% річних, 1 604 грн. 83 коп. витрат по сплаті судового збору, 697 грн. 97 коп. витрат на оплату послуг адвоката; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін.

Апелянт на виклик суду двічі не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався. Конверт з ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року у справі №7/5005/10832/2012 щодо призначення апеляційної скарги до розгляду, яка була надіслана на адресу відповідача, що на момент перегляду рішення місцевим господарським судом в апеляційному порядку зазначена в ЄДРПОУ, повернувся на адресу суду з відміткою пошти про сплив терміну зберігання рекомендованої кореспонденції, з огляду на що колегія суддів вважає, що про час і місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином та вважає заможливе переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судових засіданнях позивача та його представника, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Між СПД-ФО ОСОБА_1 (виконавцем, ліцензія серії НОМЕР_2 на дозволений вид робіт: внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, строк дії з 09.06.2010 року - необмежений) та ТОВ "Демонтажні технології" (замовником) укладений договір №2 від 26.03.2012 року (далі по тексту договір), за умовами якого замовник (відповідач у справі) від свого імені або за дорученням організації, з яким має прямі договірні відносини, замовляє й надає для перевезення вантажі, а перевізник (позивач у справі) зобов'язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні на території України.

Договір набув чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до 31.12.2012року (п.8.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору виконавець на підставі заявок замовника здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом.

Вартість однієї тонни перевезення вантажу транспортом виконавця складає 15грн. Загальною сумою договору є сума всіх рахунків, які будуть виставлені виконавцем замовнику на підставі актів виконаних робіт протягом дії договору. Послуги по перевезенню вантажів надаються на підставі замовлення, яке може бути прийняте відповідальною особою виконавця як в усному, так і в письмовому вигляді (п. 3.1. договору).

На виконання умов договору позивачем надавались відповідачу послуги з перевезення вантажів, в підтвердження чого між сторонами підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №1 від 03.04.2012 року на суму 39 170 грн. 85коп. (а.с.16).

Згідно п.4.1. договору розрахунки між замовником та виконавцем здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України на підставі рахунку протягом 10 банківських днів з дати надання рахунку. Акт виконаних робіт, що надісланий засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою, вважається таким, що має юридичну силу до заміни його на оригінал.

Також, відповідно до умов договору (п.1.3., п 2.1.7.) замовник зобов'язується вчасно сплатити за перевезення вантажу встановлену плату у відповідності з його умовами та на підставі наданих виконавцем рахунків за перевезення.

На оплату наданих послуг позивачем виставлений відповідачу рахунок-фактура №1 від 03.04.2012 року на суму 39 170 грн. 85 коп. (а.с.17).

Акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №1 від 03.04.2012 року, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, містить посилання на виставлений позивачем відповідачу вищезазначений рахунок.

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем наданих йому позивачем послуг з перевезення вантажу, наявність боргу відповідача за надані послуги у сумі 34 170 грн. 85 коп., що і є причиною спору.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач зобов'язання по оплаті отриманих від позивача послуг виконав частково, в сумі 5 000 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача (а.с.19, 20).

Доказів сплати пред'явленої до стягнення суми - 34 170 грн. 85 коп. на момент розгляду спору відповідач не надав, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості.

У разі порушення зобов'язання, згідно ст.611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У разі затримки оплати послуг перевезення автомобільним транспортом вантажу, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу без обмеження строку нарахування та інфляцію за прострочений період (п.5.5. договору).

Оскільки порушення строку оплати наданих позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період прострочення оплати з 19.04.2012 року по 22.10.2012 року у сумі 2 618 грн. 83 коп.

В решті вимог щодо стягнення пені позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач невірно визначив період початку прострочення оплати вартості наданих послуг, не врахував, що передбачений умовами договору десятиденний термін для оплати визначається банківськими днями, у який також не включається 16.04.2012року - неробочий день після Великодня).

При вирішенні спору в частині заявлених вимог про стягнення пені господарський суд правомірно врахував умови п.5.5. договору про те, що пеня нараховується за кожний день прострочення платежу без обмеження строку нарахування. Відповідно, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, розрахована з дотриманням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України в поєднанні з умовами договору.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 19.04.2012 року по 22.10.2012 року у сумі 523 грн. 77 коп.

В решті вимог щодо стягнення 3% річних позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач невірно визначив період початку прострочення оплати вартості наданих послуг, про що зазначено вище.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, входять до складу судових витрат.

Між СПД-ФО ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1316 від 02.04.2002 року) укладений договір про надання послуг адвоката від 20.10.2012 року, відповідно до умов якого адвокат надає замовнику (позивачу у справі) правові послуги, пов'язані зі стягненням з ТОВ "Демонтажні технології" заборгованості за договором перевезення.

Вартість наданих послуг становить 700 грн. та оплачена позивачем на користь адвоката, що підтверджується довідкою від 20.10.2012 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру б/н від 22.10.2012 року (а.с.27, 33).

З твердженням апелянта про безпідставність стягнення місцевим господарським судом оскарженим рішенням з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката колегія суддів погодитись не може, оскільки повноваження адвоката ОСОБА_3 щодо судового представництва позивача у господарських справах, зокрема складення позовної заяви до ТОВ "Демонтажні технології" про стягнення заборгованості за договором та заяви про забезпечення позову, обумовлені в розділі 6 договору про надання послуг адвоката від 20.10.2012 року.

Щодо невідповідності дати видачі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №1316 від 02.04.2002 року з датою свідоцтва, що зазначена в договорі про надання послуг адвоката від 20.10.2012 року, у колегії суддів відсутні сумніви у наявності права зазначеного адвоката займатись адвокатською діяльністю, що підтверджено витягом з Єдиного реєстру адвокатів України станом на 16.02.2013року (а.с.72).

Порушень місцевим господарським судом норм процесуального права судовою колегією також не вбачається з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013 року розгляд справи відкладений на 29.01.2013 року о 10 год. 30 хв. Місцевий господарський суд правомірно відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що надійшло до канцелярії суду 28.01.2013 року, із зазначенням того, що суд не обмежував відповідача колом певних осіб для представництва його інтересів при розгляді даної справи судом.

До того ж, апелянтом не подано апеляційному суду докази, які б доводили безпідставність стягнення з нього на користь позивача заявлених в позові сум, явку свого повноважного представника в судове засідання відповідач двічі не забезпечив для надання власних доводів та обґрунтування своєї правової позиції.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції; оскаржене рішення ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Демонтажні технології" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2013 року у справі №7/5005/10832/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Л.П. Широбокова

(Повний текст постанови складено 04.04.2013р.)