Рішення

від 16.02.2009 по справі 14/15-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/15-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 лютого 2009 р.           Справа 14/15-09

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі  судового засідання Білоконній О.В., розглянув матеріали справи

за позовом: Державного підприємства - Державний проектний інститут "Вінницябудмпроект", провул. Цегельний, 12, м. Вінниця, 21020        

до: Приватного підприємства фірми "Росток", с. Стадниця, Вінницький район, Вінницька область, 23241  

про стягнення 9 131,55 грн.

За участю представників сторін:

          позивача :   Полутін О.М., представник

          відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Посилаючись на умови договору підряду № 02-07 від 02.02.2007 р. Державне підприємство - Державний проектний інститут "Вінницябудмпроект" просить стягнути з Приватного підприємства фірми "Росток" 9131,55 грн., з яких 8600 грн. основного боргу та 531,55 грн. пені.

Розгляд справи, ухвалою суду від 27.01.2009 р. відкладався в зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки в судове засідання уповноваженого представника та надання необхідних для розгляду справи документів.

На визначену дату - 16.02.2009 р. - відповідач повторно не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не подав. Разом з тим, конверт з ухвалою суду від 27.01.2009 р., надісланий на адресу відповідача, повернувся з відміткою пошти, що "підприємство вибуло".

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій юридичною адресою Приватного підприємства фірми "Росток" є с. Стадниця, Вінницький район, Вінницька область, 23241.

Згідно зі ст. 93 ЦК України та ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” визначено, що у Єдиному державному реєстрі зокрема містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Виходячи зі змісту частини 6 ст. 9, ст. 19 вказаного закону, зміна місця знаходження юридичної особи тягне за собою заміну свідоцтва про державну реєстрацію, і внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі.

З аналізу вказаних норм законодавства випливає, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса, яка зазначена у його свідоцтві про державну реєстрацію та зареєстрована у Єдиному державному реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-які зміни відомостей про місцезнаходження відповідача не вносились, а тому його місцезнаходженням є адреса його реєстрації: с. Стадниця, Вінницький район, Вінницька область, 23241.

З урахуванням наведеного надсилання ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за місцем державної реєстрації відповідача є належним повідомленням його про місце і час слухання справи і у випадку неотримання цієї ухвали з вини відповідача, який не повідомив у встановленому порядку позивача та державного реєстратора про зміну місцезнаходження. Розшук судом сторони у справі, у разі відсутності її за місцем реєстрації, господарським процесуальним законодавством не передбачений.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними у справі документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представником позивача подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим  доказам,  в судовому засіданні встановлено наступне.

02.02.2007 р. між сторонами був укладений договір підряду № 2-07 (далі Договір) відповідно до умов якого Державне підприємство - Державний проектний інститут "Вінницябудмпроект" надає технічну допомогу по запуску формовочного відділення Стадницького цегельного заводу, а  Приватне підприємство фірма "Росток", в свою чергу, зобов'язувалось оплатити отримані послуги.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору загальна вартість вказаних робіт складає 18000 грн., в т.р. ПДВ 3000 грн. Не пізніше 10 днів з дня підписання вказаного договору відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу аванс в розмірі 50%, тобто 9000 грн.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору передбачено, що при завершені робіт (запуск формовочного відділення) позивач надає замовнику акт здачі-приймання робіт. Відповідач на протязі 10 днів з дня отримання цього акта зобов'язаний підписати і відправити позивачу акт або мотивовану відмову від його підписання та прийму робіт.

Як вбачається з наданих актів готовності науково-дослідної роботи № 4 від 28.02.2007 р. та № 9 від 30.03.2007 р. позивачем були виконані роботи на загальну суму 9600 грн.

Відповідач власні зобов'язання за договором підряду № 2-07 від 02.02.2007 р. щодо розрахунку за отримані послуги позивача виконав частково, оплативши виконані роботи на загальну суму 1000 грн., що засвідчується платіжним дорученням № 75 від 20.04.2007 р.

01.09.2008 р. відповідачу була надіслана претензія № 77, якою позивач, просив погасити існуючу заборгованість за отриману продукцію. Вказана вимога була залишена відповідачем без реагування.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 8600 грн.

Згідно з ст.ст.525, 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з положеннями ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому  посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в сумі  8600 грн.

Крім суми основного боргу позивач заявив до стягнення 531,55 грн. пені.

Відповідно до п. 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторона, яка порушила зобов'язання сплачує контрагенту за договором пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.ст. 546, 547, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає наслідки порушення зобов'язання, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 531,55 грн. пені підлягають частковому задоволенню в сумі 513,18 грн. В частині ж стягнення 18,37 грн. пені слід відмовити як безпідставно заявлених через їх помилкове обрахування.

Відповідно до ст. 33  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача 9131,55 грн., підлягають частковому задоволенню в сумі 9113,18 грн., з яких 8600 грн. основного боргу та 513,18 грн. пені.

В частині стягнення з відповідача 18,37 грн. пені слід відмовити

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.  

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -     

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірми "Росток" (с. Стадниця, Вінницький район, Вінницька область, 23241, код ЄДРПОУ 31101781) на користь Державного підприємства - Державний проектний інститут "Вінницябудмпроект", провул. Цегельний, 12, м. Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ 00294314, р/р 26004206406500 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) 8600 грн. (вісім тисяч шістсот грн.) основного боргу, 513,18 грн. (п"ятсот тринадцять грн. 18 коп.) пені, 101,79 грн. (сто одна грн. 79 коп.) витрат на сплату державного мита; 117,76 грн. (сто сімнадцять грн. 76 коп.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя                                             Залімський І.Г.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  20 лютого 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу