Постанова

від 19.03.2013 по справі 812/1777/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2013 року Справа № 812/1777/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Яковлева Д.О.,

при секретарі: Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

від відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013 № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» (далі - ТОВ «Престиж», позивач) до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - Алчевська ОДПІ, відповідач), в якому з урахуванням уточнень від 12.03.2013, позивач просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 №0000032230 на загальну суму 74575,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.02.2013 було отримано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.02.2013 №0000032230, яким ТОВ «Престиж» (код за ЄДРПОУ 25360701) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 74575,50 грн., з яких - 49717,00 грн. - за основним платежем, 24858,50 грн. - за штрафними санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки ТОВ «Престиж» від 18.01.2013 №126/223-25360701 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Лугпостачпром» (код за ЄДРПОУ 37057073).

Відповідно до висновків вказаного акту були встановлені порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на подану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Лугпостачпром» на загальну суму 49717,00 грн. (з яких: за травень 2010 року - 24238,00 грн., за червень 2010 року - 25479,00 грн.).

Підставою для зробленого податковим органом висновку про наявність порушення позивачем податкового законодавства, стало твердження відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту перевіряємого періоду сум податку на додану вартість, сформованих по господарським операціям з ПП «Лугпостачпром».

Позивач зазначив, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Лугпостачпром» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договором, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, платіжними дорученнями.

Крім того, позивачем зазначено, що надані до перевірки та до матеріалів адміністративного позову первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків, які б згідно зі ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, затверджено в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) спричиняли втрату означеними документами юридичного статусу первинних документів відповідачем в акті перевірки не виявлено.

У зв'язку з чим позивач просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 №0000032230.

У судовому засіданні представники позивача уточнений позов підтримали, просили його задовольнити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача уточнений адміністративний позов не визнав, про що подав суду письмові заперечення на адміністративний позов, просив у задоволенні уточненого адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Престиж» зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 24.03.2003 за №13841200000000134, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №320117 (Том 1, а.с.28) та перебуває на податковому обліку як платник податків у Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області Державної податкової служби.

У період з 09.01.2013 по 15.01.2013 Алчевською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Престиж» (код ЄДРПОУ 25360701) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Лугпостачпром» (код ЄДРПОУ 37057073) за період з 01.04.2010 по 30.06.2010, результати якої оформлені актом від 18.01.2013 №126/223-25360701 (Том 1, а.с.32-38).

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Престиж» п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 49717 грн., в тому числі: за травень 2010 року в сумі 24238 грн., за червень 2010 року в сумі 25479 грн.

22.01.2013 до Алчевської ОДПІ за підписом директора ТОВ «Престиж» надані заперечення до акту від 18.01.2013 №126/223-25360701 (Том 1, а.с.39-42), на які відповідачем надана відповідь від 29.01.2013 №02005/223-08, в якій зазначено що Алчевська ОДПІ вважає вказаний акт перевірки правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству (Том 1, а.с.43-46).

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 №0000032230, яким ТОВ «Престиж» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 74575,50 грн., у тому числі - 49717,00 грн. - за основним платежем, 24858,50 грн. - за штрафними санкціями (Том 1, а.с.47).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ від 01.02.2013 форми «Р» №0000032230, є протиправним з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу (який діє з 01.01.2011) Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР) втратив чинність. Проте, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли вимоги Закону №168/97-ВР, суд з урахуванням норм ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність дій податкового органу при визначенні позивачу податкового зобов'язання з ПДВ саме нормам Закону №168/97-ВР.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5 ст.7 №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. п.7.4 ст.7 №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з п.п.7.2.6 цього пункту.

Таким чином, положення ст.7 №168/97-ВР передбачають лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для скасування платнику податку на додану вартість сум вказаного податку, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом обов'язки по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) та має всі документи на підтвердження задекларованих сум.

Частинами 2, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п.2, п.5, п.18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п.2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ «Престиж» та ПП «Лугпостачпром» був укладений договір купівлі-продажу від 05.05.2010 №37/05-10 (Том 1, а.с.49).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору суду були надані:

- видаткові накладні від 10.05.2010 за №PH-10/05/10-01 (Том 2, а.с5-12), від 18.05.2010 за №PH-18/05/10-02 (Том 2, а.с.17-24), від 24.05.2010 за №PH-24/05/10-01 (Том 2, а.с.32-40), від 28.05.2010 за №PH-28/05/10-04 (Том 2, а.с.43-50), від 02.06.2010 за №PH-02/06/10-01 (Том 2, а.с.52-53), від 10.06.2010 за №PH-10/06/10-02 (Том 2, а.с.55), від 22.06.2010 за №PH-22/06/10-02 (Том 2, а.с.61-71), від 29.06.2010 за №PH-29/06/10-01 (Том 2, а.с.76-83).

- податкові накладні: №28051000000004 від 28.05.2010 на загальну суму 32419,39 грн. (ПДВ - 5403,23 грн.) (Том 2, а.с.109-116); №2061001 від 02.06.2010 на загальну суму 29017,13 грн. (ПДВ - 4836,19 грн.) (Том 2, а.с.117-119); №10061002 від 10.06.2010 на загальну суму 16386,43 грн. (ПДВ - 2731,07 грн.) (Том 2, а.с.120-121); №22061002 від 22.06.2010 на загальну суму 62851,37 грн. (ПДВ - 10475,23 грн.) (Том 2, а.с.122-132); №22061002 від 22.06.2010 на загальну суму 62851,37 грн. (ПДВ - 10475,23 грн.) (Том 2, а.с.133-143); №29061001 від 29.06.2010 на загальну суму 44621,80 грн. (ПДВ - 7436,96 грн.) (Том 2, а.с.144-150).

За отримані товарно-матеріальні цінності ТОВ «Престиж» здійснило ПП «Лугпостачпром» оплату у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (Том 1, а.с.187-225).

Таким чином, на момент проведення перевірки реальність господарської операції між позивачем та ПП «Лугпостачпром» було підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Зобов'язання за договором між позивачем та ПП «Лугпостачпром» виконані сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарські операції.

Посилання представника відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у позивача, як на доказ відсутності фактичного здійснення господарської операції, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних у позивача не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Що стосується посилань відповідача на відсутність документів, що підтверджують якість отриманого товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права органів державної податкової служби визначено ст.20 Податкового Кодексу України.

Вивченням положень вказаної статті встановлено, що податковому органу діючим законодавством не надано права перевіряти якість товару, а отже, у відповідача відсутнє право й вимагати від позивача документацію, що підтверджує якість такого товару.

Відсутність сертифікатів якості поставлених товарів, може свідчити про неналежне виконання умов договору, а не про відсутність реального характеру здійснення господарських операцій.

Відповідачем не спростовується факт того, що ПП «Лугпостачпром» на момент укладення договору та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На момент укладення договору, що викликає сумнів у відповідача щодо реальності його виконання, ТОВ «Престиж» та ПП «Лугпостачпром» мали статус платників податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ПП «Лугпостачпром», є правомірним.

Крім того, судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 05.05.2010 №37/05-10, укладений між ТОВ «Престиж» та ПП «Лугпостачпром», був підписаний від імені ПП «Лугпостачпром» його директором ОСОБА_4.

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 23 грудня 2011 року ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.191, ч.2 ст.366, ч.3 ст.212, ч.2 ст.15, ч.2 ст.191 КК України (Том 2, а.с.168-174).

Винесення судом вироку відносно засновника та директора ПП «Лугпостачпром» ОСОБА_4 само по собі не призвело до недійсності укладеної угоди з ТОВ «Престиж» , та не позбавило правового значення видані за цими договірними відносинами податкові накладні. Крім того, вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України - ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що на думку суду, свідчить про здійснення ПП «Лугпостачпром» господарської діяльності.

У судовому засіданні встановлено, що угода, укладена між позивачем та ПП «Лугпостачпром» не була у судовому порядку визнана недійсною, податкові накладні, виписані від ПП «Лугпостачпром» підписані уповноваженими особами, вирок суду відносно засновника, директора ПП «Лугпостачпром» сам по собі не призвів до недійсності укладеної угоди з ТОВ «Престиж» та матеріалами справи підтверджено реальність виконання договору, а доводи відповідача не спростували ці факти.

Крім того, суд вважає, що податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції через їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.207, ст.208, ст.250 Господарського кодексу України, ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно акта від 21.06.2011 №1094/231-25360701 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Престиж» (код ЄДРПОУ 25360701) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2011 не було встановлено порушень податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Лугпостачпром» (Том 2, а.с.189-250).

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд робить висновок, що податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 №0000032230 прийняте в порушення норм Податкового кодексу України та підлягає скасуванню.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 19 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25 березня 2013 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013 №0000032230 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 №0000032230, винесене Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби на загальну суму 74575, 50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 25 березня 2013 року.

Суддя Д.О. Яковлев