Ухвала

від 16.05.2013 по справі 812/1777/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року справа №812/1777/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 р. у справі № 812/1777/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013 року № 0000032230,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, звернувся до суду з позивом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013 року № 0000032230.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в його діях порушень податкового законодавства, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з урахуванням безпідставних висновків акта перевірки позивача, які ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем з контрагентами.

Вказує, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Лугпостачпром» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договором, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, платіжними дорученнями.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 р. у справі № 812/1777/13-а позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 року № 0000032230, винесене Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби на загальну суму 74575, 50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що по угодам між позивачем та ПП «Лугпостачпром» відсутній реальний характер їх виконання, за нікчемними правочинами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

У період з 09.01.2013 року по 15.01.2013 року Алчевською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Престиж» (код ЄДРПОУ 25360701) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Лугпостачпром» (код ЄДРПОУ 37057073) за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року, результати якої оформлені актом від 18.01.2013 року № 126/223-25360701 (Том 1, а.с. 32-38).

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Престиж» п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 49717 грн., в тому числі: за травень 2010 року в сумі 24238 грн., за червень 2010 року в сумі 25479 грн.

22.01.2013 року до Алчевської ОДПІ за підписом директора ТОВ «Престиж» надані заперечення до акту від 18.01.2013 року № 126/223-25360701 (т. 1 а.с. 39-42), на які відповідачем надана відповідь від 29.01.2013 року № 02005/223-08, в якій зазначено що Алчевська ОДПІ вважає вказаний акт перевірки правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству (т 1 а.с. 43-46).

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 року № 0000032230, яким ТОВ «Престиж» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 74575,50 грн., у тому числі - 49717,00 грн. - за основним платежем, 24858,50 грн. - за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 47).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На момент здійснення правовідносин позивача з ПП «Лугпостачпром» діяли норми ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій;

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до норм податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Престиж» та ПП «Лугпостачпром» укладено договір купівлі-продажу від 05.05.2010 р. № 37/05-10 (т. 1 а.с. 49).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору надані:

- видаткові накладні від 10.05.2010 р. за № PH-10/05/10-01 (т. 2 а.с 5-12), від 18.05.2010 р. за № PH-18/05/10-02 (т. 2 а.с. 17-24), від 24.05.2010 р. за № PH-24/05/10-01 (т. 2 а.с. 32-40), від 28.05.2010 р. за № PH-28/05/10-04 (т. 2 а.с. 43-50), від 02.06.2010 р. за № PH-02/06/10-01 (т. 2 а.с. 52-53), від 10.06.2010 р. за № PH-10/06/10-02 (т. 2 а.с. 55), від 22.06.2010 р. за № PH-22/06/10-02 (т. 2 а.с. 61-71), від 29.06.2010 р. за № PH-29/06/10-01 (т. 2 а.с. 76-83).

- податкові накладні: № 28051000000004 від 28.05.2010 р. на загальну суму 32419,39 грн. (ПДВ - 5403,23 грн.) (т. 2 а.с. 109-116); № 2061001 від 02.06.2010 р. на загальну суму 29017,13 грн. (ПДВ - 4836,19 грн.) (т. 2 а.с. 117-119); № 10061002 від 10.06.2010 р. на загальну суму 16386,43 грн. (ПДВ - 2731,07 грн.) (т. 2 а.с. 120-121); № 22061002 від 22.06.2010 р. на загальну суму 62851,37 грн. (ПДВ - 10475,23 грн.) (т. 2 а.с. 122-132); № 22061002 від 22.06.2010 р. на загальну суму 62851,37 грн. (ПДВ - 10475,23 грн.) (т. 2 а.с. 133-143); № 29061001 від 29.06.2010 р. на загальну суму 44621,80 грн. (ПДВ - 7436,96 грн.) (т. 2 а.с. 144-150).

За отримані товарно-матеріальні цінності ТОВ «Престиж» здійснило ПП «Лугпостачпром» оплату у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (т. 1, а.с. 187-225).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 р. № 41 (далі порядок № 41) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент проведення перевірки реальність господарської операції між позивачем та ПП «Лугпостачпром» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Зобов'язання за договором між позивачем та ПП «Лугпостачпром» виконані сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарські операції.

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Колегія суддів приходить до висновку, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 р. у справі № 812/1777/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов