Ухвала

від 04.04.2013 по справі 1008/7387/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1008/7387/12 Головуючий у І інстанції Корнієнко С.В. Провадження № 22-ц/780/2042/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І. Категорія 19 04.04.2013

У Х В А Л А

іменем України

4 квітня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 13 квітня 2011 року він придбав за договором купівлі-продажу земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1530 га по АДРЕСА_1 У липні 2011 року він вирішив розділити дану ділянку на три, уповноваживши на вчинення цих дій ОСОБА_6 і ОСОБА_3, яким видав нотаріально посвідчені довіреності. Проте на початку серпня 2011 року він дізнався, що 28 липня 2011 року відповідач ОСОБА_3 від його імені продав ОСОБА_4 належну йому ділянку площею 0,1530 га. Вказував, що при укладенні договору купівлі-продажу ділянки ОСОБА_3 увів в оману покупця ОСОБА_4 щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема щодо своїх повноважень на укладення договору купівлі-продажу ділянки, щодо дійсного наміру власника ділянки провести її відчуження, а також не повідомив, що на земельній ділянці розташований будинок. У зв'язку з наведеним просив на підставі ст.230 ЦК України визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по по АДРЕСА_1, укладений між ним та ОСОБА_4 28 липня 2011 року.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його позов задоволити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне визначення судом характеру правовідносин сторін та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

- 2 -

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки відсутністю передбачених ст.230 ЦК України підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки. Зокрема суд послався на те, що позивач відповідно до вимог закону видав ОСОБА_3 довіреність на право розпорядження спірною земельною ділянкою, в тому числі і право на її продаж, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ч.1 ст.229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.

Отже, за змістом ст.230 ЦК України обман, як підстава для визнання угоди недійсною, передбачає вчинення однією із сторін активних дій спрямованих на формування у іншої сторони правочину хибного уявлення про істотні умови договору. Про це ж саме йдеться і у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де зокрема вказано, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 28 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 придбала у позивача земельну ділянку площею 0,1530 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а.с.4). Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ № 663788 (а.с.5).

Також судом встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від імені ОСОБА_2 вчинено відповідачем ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої ОСОБА_2 12 липня 2011 року, яка була чинною на час укладення договору (а.с.6).

- 3 -

Отже в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення довіреною особою ОСОБА_3 активних дій спрямованих на формування у сторін правочину хибного уявлення про істотні умови договору. Відповідачка ОСОБА_4, укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу, усвідомлювала його правову природу, права і обов'язки сторін, що з нього випливають.

За таких обставин суд обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність передбачених ст.230 ЦК України підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки та відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про необхідність визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, поскільки ОСОБА_3 увів в оману покупця ОСОБА_4 при продажу земельної ділянки, колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом вказаної процесуальної норми, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, позивач, звертаючись до суду за захистом, повинен довести порушення своїх прав, а не прав іншої особи, як в даному випадку він помилково вважає, обгрунтовуючи необхідність визнання оспорюваного договору недійсним порушенням прав ОСОБА_4, якій належить виключне право самостійно розпоряджаєтся своїми правами щодо предмета спору відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України.

Посилання апелянта на те, що в результаті продажу земельної ділянки він як її власник не отримав коштів від ОСОБА_3, які той витратив на свої потреби, не мають правового значення для вирішення спору щодо визнання правочину недійсним. За змістом ст.203 ЦК України при вирішенні такого спору мають значення обставини, які існували на момент укладення правочину, а не ті, які виникли після його укладення, зокрема і факт непередачі коштів продавцю.

Доводи апелянта про те, що він не мав наміру відчужувати земельну ділянку спростовуються матеріалами справи, в яких міститься довіреність, видана позивачем 12 липня 2011 року на ім'я ОСОБА_3, в якій позивач як власник ділянки уповноважив ОСОБА_3 на продаж земельної ділянки по АДРЕСА_1, надавши представнику право самостійно і на власний розсуд визначити терміни, суми та інші умови договорів, які він має право укладати. Також позивач передав ОСОБА_3 державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про уповноваження ОСОБА_3 саме на відчуження ділянки, а не на вчинення інших дій.

Решта доводів апелянта спростовуються рішенням Васильківського міськрайонного суду від 2 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 1 жовтня 2012 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним (а.с.32-36). Зокрема вказаними рішеннями в тому числі встановлено відсутність на спірній ділянці будинку, на наявність якого посилається апелянт як на підставу обману. Цими ж рішеннями встановлено, що будинок розташований по АДРЕСА_1 на ділянці площею 0,0652 га і за договором купівлі-продажу від 8 липня 2011 року відчужений апелянтом гр.ОСОБА_7

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні позову.

- 4 -

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий :

Судді :