Рішення

від 23.02.2009 по справі 16/4-49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/4-49

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2009 р.Справа № 16/4-49

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.             

Розглянув справу

За позовом Малого приватного підприємства „БЕСТ”, юридична адреса: вул. Пл. Ринок 22, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область (фактична адреса: вул. Поліська 6, м. Тернопіль)       

До відповідача Приватного підприємства „Укрбудінвест плюс”, вул. Подільська буд. №6, м. Чортків, Чортківський район, Тернопільська область

За участю представників сторін:

           Позивача: Павловський А.А. –представник, довіреність № без номера від 15.12.08р.

           Відповідача: Колодовський О.В. –представник, довіреність № 62 від 22.06.2007 року

Суть справи: Ухвалою суду від 09 лютого 2009 року розгляд справи відкладено відповідно до п.2 ч.1 ст.77 ГПК України на 23 лютого 2009 року на 12 год. 30 хв., в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

      Мале приватне підприємство „БЕСТ”, юридична адреса: вул. Пл. Ринок 22, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область (фактична адреса: вул. Поліська 6, м. Тернопіль) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства „Укрбудінвест плюс”, вул. Подільська буд. №6, м. Чортків, Чортківський район, Тернопільська область  про стягнення 60172 грн. боргу,  судових витрат  в сумі 1119 грн. 72 коп., що складаються  із витрат  по сплаті  державного мита  в розмірі 601 грн. 72 коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. та послуг адвоката  в розмірі 400 грн. (з врахуванням заяви № без номера від 26.01.09р. про зміну та уточнення позовних вимог).

       Як зазначає позивач в позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є невиконання відповідачем бездоговірних зобов'язань щодо оплати за отриманий товар.

Представник позивача в судове засідання з'явився та підтримав позовні вимоги у повній мірі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив в усному порядку та надав до матеріалів справи відзив на позовну заяву №23-02/01-02 від 23.02.2009 року, в якому просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору; жодних доказів, які би засвідчували факт погодження сторонами предмета, ціни та строку дії господарського договору позивачем суду не надано; у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся); у даній справі відсутні будь-які законодавчі підстави для задоволення позову.

Представнику позивача у розпочатому судовому засіданні 26.01.09.р. та представнику відповідача у судовому засіданні 23.02.09р. роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України. Також роз'яснено наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.81-1 ГПК України не проводилась за відсутності відповідних клопотань представників позивача та відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач у позовній заяві та як випливає з наявних матеріалів справи позивачем було відпущено відповідачу товар, що підтверджується накладними:

-№1278 від 06.11.2007р. на суму 2102 грн.;

-№1286 від 16.11.2007р. на суму 4204 грн.;

-№1302 від 30.11.2007р. на суму 3619 грн.;

-№1312 від 10.12.2007р. на суму 9319 грн.;

-№1338 від 20.12.2007р. на суму 33720 грн.;

-№1351 від 27.12.2007р. на суму 26450 грн.;

-№1355 від 29.12.2007р. на суму 7404 грн.;

-№1357 від 04.01.2008р. на суму 10550 грн.;

-№1359 від 04.01.2008р. на суму 3720 грн.;

-№1371 від 25.01.2008р. на суму 6780 грн.;

-№1375 від 29.01.2008р. на суму 6032 грн.;

-№1447 від 31.03.2008р. на суму 2508 грн.;

-№1461 від 09.04.2008р. на суму 755 грн.;

-№1475 від 22.04.2008р. на суму 1498 грн.;

-№1482 від 07.05.2008р. на суму 1400 грн.;

-№1487 від 16.05.2008р. на суму 6972 грн.;

-№1490 від 19.05.2008р. на суму 7809 грн.;

-№1499 від 28.05.2008р. на суму 1602 грн.;

-№1506 від 03.06.2008р. на суму 2477 грн.;

-№1512 від 06.06.2008р. на суму 12853 грн.;

-№1513 від 09.06.2008р. на суму 6411 грн.;

-№1526 від 24.06.2008р. на суму 8248 грн.;

-№1527 від 26.06.2008р. на суму 986 грн.;

-№1532 від 30.06.2008р. на суму 2750 грн.;

-№1546 від 16.07.2008р. на суму 7185 грн.;

-№1558 від 31.07.2008р. на суму 1340 грн.;

-№1575 від 29.08.2008р. на суму 8580 грн.;

-№1558 від 31.07.2008р. на суму 1340 грн. (належним чином засвідчені копії накладних знаходяться в матеріалах справи). Всього на загальну суму 187274 грн.

Як зазначив позивач в позовній заяві та представник позивача в судових засіданнях, а також встановлено судом в ході судового розгляду справи, відповідач свій обов'язок по оплаті за отриманий товар належним чином не виконував, провівши часткову проплату на суму 127102 грн., що підтверджується банківськими виписками за особовим рахунком позивача (копії банківських виписок знаходяться в матеріалах справи), і допустив заборгованість, яка становить 60172 грн.

       Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву №23-02/01-02 від 23.02.2009 року, право чин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України). А відповідно до п.1 ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами; проте ні до позовної заяви, ні до матеріалів справи не було долучено ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії правочину (договору), укладеного між МПП „Бест” та ПП „Укрбудінвест плюс” у письмовій формі; позивач не надав суду доказів, які би дійсно свідчили про наявність підстав для виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків у тому числі і права вимагати у судовому порядку стягнення коштів.

Однак, на заперечення відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України №435-ІУ від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно  частини 4 статті 202 Цивільного кодексу України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено форму правочину та способи волевиявлення. Так, згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. У відповідності до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини, зокрема, між юридичними особами. Однак, ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідків його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається із  матеріалів справи, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що між позивачем та відповідачем склались відносини поставки. Як вбачається із наявних матеріалів справи,  покупцем є  відповідач, продавцем –позивач, що є свідченням того, що між сторонами  по справі виникли відносини купівлі-продажу, що регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.  Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачені окремі види  договорів купівлі-продажу, які повинні бути укладені у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченні та державній реєстрації.  Статтями 655-711 Цивільного кодексу України не передбачені конкретні випадки недійсності правочинів, що стосуються купівлі-продажу товарів в разі недодержання сторонами письмової форми зазначених правочинів. В матеріалах справи знаходяться копії накладних, згідно яких вбачається, що позивач відпустив залізобетонні вироби, а відповідач отримав зазначені вироби. На зазначених вище накладних містяться відбитки фірмової печатки відповідача та підписи уповноважених осіб відповідача на отримання вказаних виробів. Така поведінка відповідача засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, а саме, відповідач добровільно взяв на себе обов'язок щодо оплати за отримані залізобетонні вироби.

Згідно п.18 розділу IV Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання та основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій, затвердженого Постановою Радою Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 року, договори укладаються шляхом укладення одного документу, підписаного сторонами, або шляхом прийняття постачальником заказу покупця до виконання. Договірні відносини можуть бути встановлені також шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами. Однак відповідач не надав суду доказів, які б свідчили, що між ним та позивачем склалися відносини поставки, а саме: шляхом укладення одного документу, підписаного сторонами;  шляхом прийняття постачальником заказу покупця до виконання; шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами.

Відповідач не довів письмовими доказами, що між ним та позивачем склалися відносини поставки, оскільки, згідно ч.1 ст.266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що він отримав від позивача саме ту продукцію, яка відповідає вимогам ч.1 ст.266 ГК України та є предметом саме поставки.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

     Згідно ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

      Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами не був встановлений строк виконання зобов'язання щодо оплати за відпущений товар. В зв'язку із чим  позивач надіслав 28.10.2008 року відповідачу лист-вимогу  з вимогою до відповідача виконати взяті на себе зобов'язання на протязі встановленого законодавством терміну –7 днів (належним чином засвідчена копія фіскального чеку №6757 від 28.10.2008р. про надіслання відповідачу листа-вимоги знаходиться в матеріалах справи. Однак, відповідач відповіді на лист-вимогу не надав, а також не надав будь-яких доказів на підтвердження боргу в сумі 60172 грн. позивачу.

      На день слухання справи відповідач будь-яких доказів сплати суми боргу перед позивачем не надав.

    Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 60172 грн. боргу по оплаті вартості отриманого товару згідно накладних підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та такі, що не суперечать чинному законодавству.

Суд вважає такими, що  ґрунтуються на  положеннях статі 44  та ч. 5 ст. 49   ГПК України  вимоги про стягнення  з відповідача витрат, пов'язаних  з оплатою послуг адвоката, так як  такі  підтверджуються  свідоцтвом №307 про право на заняття адвокатською діяльністю, яке видане 26.09.2003р. Павловському А.А., договором про надання правової допомоги № без номера від 26.12.2008р.; платіжним дорученням №2027 від 22.01.2009р., яке свідчить про оплату позивачем адвокату 400 грн. за надані останнім послуги. Суд також вважає, що  розмір  оплати адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову.

    Судові витрати, які  включають 400 грн. послуг адвоката, 601 грн. 72 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем при поданні позову, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повернення сплачених судових витрат.

     Керуючись ст.ст. 43,49,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Укрбудінвест плюс”, вул. Подільська буд. №6, м. Чортків , Чортківський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 24636429, на користь Малого приватного підприємства „БЕСТ”, юридична адреса: вул. Пл. Ринок 22, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область (фактична адреса: вул. Поліська 6, м. Тернопіль), ідентифікаційний код 21134354 –60172 грн. - боргу, 400 грн. - послуг адвоката, 601 грн. 72 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.

     Видати наказ.

3.Рішення надіслати сторонам по справі.

   Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

     На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення  через місцевий господарський суд.

     Рішення підписано: „24” лютого 2009 року.

Суддя                                                                                          С.О. Хома