Постанова

від 15.06.2009 по справі 16/4-49

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/4-49

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

15.06.09                                                                                           Справа  № 16/4-49

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Зварич О.В.,

                                                    Юрченка Я.О.,

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача - Павловський А.А.

від відповідача (скаржник)  - Колодовський О.В.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укрбудінвест плюс»вих.№06-03/02-02 від 06.03.2009 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 23.02.2009 року (підписане 24.02.2009 року), суддя Хома С.О.

у справі № 16/4-49,

за позовом Малого приватного підприємства «Бест», м.Бережани

до відповідача Приватного підприємства «Укрбудінвест плюс», м.Чортків

про стягнення 60172 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.02.2009 року по справі №16/4-49 позов МПП «Бест»задоволено, стягнено з ПП «Укбудінвест плюс»на користь МПП «Бест»: 60172 грн. боргу, 400 грн. - послуг адвоката, 601,72 грн. - державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за  отриманий товар підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи ст.ст. 205, 509, 526, ч.2 ст.530 ЦК України. Поряд з цим, суд враховуючи положення ст.44, ч.5 ст.49 ГПК України, вважає підставною вимогу про стягнення із відповідача 400 грн. - витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката, які є співрозмірними із ціною позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПП «Укрбудінвест плюс»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 23.02.2009 року по справі №16/4-49, вказуючи на те, що таке є необґрунтованим. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що між сторонами відсутній договір, укладений в письмовій формі. Поряд з цим, на думку скаржника, позивач збільшивши суму позовних вимог (заява від 26.01.2009 року) не сплатив державного мита у встановленому порядку та розмірі. Крім того, скаржник зазначає, що накладні, які містяться у справі підписані зі сторони відповідача невстановленою особою.

Представник скаржника (відповідача) вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Поряд з цим, подав суду клопотання, в якому просить про призначення експертизи підписів та відбитків печатки, яка міститься на видаткових накладних МПП «Бест».

Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання прийшла до висновку, що таке задоволенню не підлягає, враховуючи те, що позивачем надавались для огляду оригінали видаткових накладних, а також з'ясувавши що печатка ПП «Укрбудінвест плюс»втрачена не була.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, вказуючи на те, що за змістом статей 205, 206 ЦК України, правочин може вчинятись як в усній так і в письмовій формі. Крім того, зазначав, що на видаткових накладних є підпис відповідальної особи відповідача за отримання залізобетонних виробів, який засвідчений відтиском печатки відповідача, а також зазначав, що сторонами підписувався акт звірки станом на 15.09.2009 року, де відповідачем визнано суму боргу за отриману продукцію, згідно накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

МПП «Бест»протягом листопада 2007 року - серпня 2008 року відпущено ПП «Укрбудінвест плюс»товар на загальну суму 187274 грн. що підтверджується накладними: №1278 від 06.11.2007р., №1286 від 16.11.2007р., №1302 від 30.11.2007р., №1312 від 10.12.2007р., №1338 від 20.12.2007р., №1351 від 27.12.2007р., №1355 від 29.12.2007р., №1357 від 04.01.2008р., №1359 від 04.01.2008р., №1371 від 25.01.2008р., №1375 від 29.01.2008р., №1447 від 31.03.2008р., №1461 від 09.04.2008р., №1475 від 22.04.2008р., №1482 від 07.05.2008р., №1487 від 16.05.2008р., №1490 від 19.05.2008р., №1499 від 28.05.2008р., №1506 від 03.06.2008р., №1512 від 06.06.2008р., №1513 від 09.06.2008р., №1526 від 24.06.2008р., №1527 від 26.06.2008р., №1532 від 30.06.2008р., №1546 від 16.07.2008р., №1558 від 31.07.2008р., №1575 від 29.08.2008р., №1558 від 31.07.2008р.

Оплата за отриманий товар відповідачем здійснена не в повному обсязі, станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 60172 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачені форми правочину,  згідно, якої волевиявлення сторін можливе як в усній так і в письмовій формі.

Згідно із ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. В даному випадку між сторонами зобов'язання виникли на підставі накладних, що не суперечить ст.639 ЦК України, де зазначено, що між сторонами може укладатись договір шляхом підпису накладної на відпуск товару.

Відповідно до ст.509 ЦК України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи із наведеного, 28.10.2008 року позивачем надсилався на адресу відповідача лист-вимога, в якому зазначено, що станом на 28.10.2008 року його заборгованість перед МПП «Бест»становить 60172 грн. та просить останнє виконати взяті на себе зобов'язання на протязі встановленого законодавством терміну –7 днів, проте такий лист-вимога залишений без відповіді та задоволення.

Поряд з цим, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 15.09.2008 року, в якому відповідач визнає борг за отриману продукцію в сумі 70172 грн., слід зазначити, що в ньому перелічені накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Стосовно зауважень апелянта щодо накладних, які на думку останнього підписані зі сторони відповідача невстановленою особою, слід зазначити, що на зазначених накладних містяться відбитки печаток позивача та відповідача, а також підписи уповноважених осіб. Таким чином, відповідач добровільно взяв на себе обов'язок оплатити вартість отриманих залізобетонних виробів. Поряд з цим, факт проведення окремих проплат відповідачем по вказаних вище накладних свідчить про вчинення фактичних дій на виконання зобов'язань.

Слід також зазначити, що відповідач не відмовлявся від отримання товару.

Щодо тверджень апелянта про те, що позивач збільшивши суму позовних вимог (заява від 26.01.2009 року) не сплатив державного мита у встановленому порядку та розмірі, судом відзначено, що вказаною заявою позивач суму боргу заявлену до стягнення не змінював, просив лише додатково стягнути з відповідача 400 грн. - послуг адвоката.

Згідно із ст.44 ГПК України витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката включаються до складу судових витрат, а відтак держмито із вказаної суми сплачувати не потрібно.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно стягнув із відповідача 400 грн. - послуг адвоката, враховуючи подані позивачем свідоцтво №307 про право на заняття адвокатською діяльністю, яке видане 26.09.2003р. Павловському А.А., договір про надання правової допомоги від 26.12.2008р. платіжне доручення №2027 від 22.01.2009р., яке свідчить про оплату позивачем адвокату 400 грн. за надані останнім послуги, зважаючи на ст.44 та 49 ГПК України, а також з огляду на розумну необхідність витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі.

Крім того, на вимогу суду, відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем не подав, представник відповідача до позивача не з'явився, акту звірки взаєморозрахунків не оформив.

З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,                                                         

                                                      постановив:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.02.2009 року по справі №16/4-49 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укрбудінвест плюс»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                                                                   Якімець Г.Г.

Судді:                                                                                                           Зварич О.В.

Юрченко Я.О.