Постанова

від 18.02.2009 по справі 18/185

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/185

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2009                                                                                                               Справа№  18/185

        Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого Чохи Л.В. (доповідача),

суддів: Тищик І.В, Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Савіну В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Малащук В.Ю. представник, довіреність №б/н  від 08.09.08;

від відповідача: Явтушенко О.С. юрисконсульт, довіреність №3 від 20.01.09;

від відповідача: Цуркань Р.І. представник, довіреність №5  від 05.01.09;

від відповідача: Руднєв М.В. представник, довіреність №6  від 05.01.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром”, м. Світловодськ Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2008р. у справі №18/185;

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ВІК-БУД”, м. Київ

до закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром”, м. Світловодськ Кіровоградської області

про стягнення 147 546 грн. 46 коп,

                                                         ВСТАНОВИВ:

         У вересні 2008р. товариство з обмеженою відповідальністю “ВІК-БУД” звернулося в господарський суд Кіровоградської області до закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром” з позовом про стягнення 147 546, 46 грн. за договором №07 від 19.01.2007р. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що в виконання договору №07 від 19.01.2007р. позивач на протязі 2007 –2008р. поставив відповідачу пінопласт ПСБ-С-15, за який відповідач розрахувався лише частково, в результаті чого на 14.07.2008р. виникла заборгованість у сумі 147 546, 46 грн. (а. с. 3 –8)

        16.10.2008р. та 24.11.2008р. позивач звернувся з заявами про збільшення позовних вимог і просив стягнути борг з врахуванням індексу інфляції у сумі 149 464, 56 грн, пеню у сумі 10 449, 20 грн. та 3% річних у сумі 1 306, 15 грн. (а. с. 113 –116, 127 –129 т. 1)

         Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2008р. (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено: стягнуто із закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ВІК-БУД” заборгованість у сумі 147 546, 46 грн. і судові витрати. ( а. с. 71 –75 т. 3)

         Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2009р. за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром” порушено апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2008р. Апеляційна скарга мотивується тим, що судом неповно з'ясовані обставини справи та порушені норми матеріального і процесуального права, зокрема:

·          позивачем сфальсифіковані накладні, по яким товар не видавався;

       ·          з 17.05 по 13.10.2007р. позивач поставив полістирол по завищеній ціні, яка не передбачена умовами договору.

        В судовому засіданні представники закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром” висловились на підтримку апеляційної скарги, а представник товариства з обмеженою відповідальністю “ВІК-БУД” - за її відхилення.

        Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

        Як вірно встановлено судом першої інстанції, 19.01.2007р. між сторонами у справі був укладений договір №07 на постачання товару: пінополістирольних плит самозатухаючих –ПСБ-С. За умовами укладеного договору позивач зобов'язався поставити пінополістирольні плити самозатухаючі –ПСБ-С, а відповідач –прийняти і оплатити вартість отриманих пінополістирольних плит згідно специфікацій (накладних), узгоджених по асортименту, цінам та кількості, які є невід'ємною частиною даного договору, на умовах, що викладені в даному договорі.

         Відповідно до вимог пункту 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем по безготівковому розрахунку протягом двадцяти банківських днів з дня одержання товару, але не пізніше останнього числа місяця, в якому відбулося відвантаження покупцю. (а. с. 29 т. 1)  

        Відповідно до пункту 6.4 договору строк його дії –до 31.12.2007р, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань, які виникли під час дії даного договору. Дія договору може бути продовжена на рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про бажання його розірвати не пізніше, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору.   

        За змістом частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням,  а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

        З матеріалів справи вбачається, що згідно видаткових накладних, довіреностей, актів звірки позивачем з січня 2007р. по травень 2008р. було поставлено відповідачеві пінопласт  ПСБ-С-15 на суму 2 239 975, 46 грн. відповідачем товар був оплачений на суму 2 092 429 грн, заборгованість склала 147 546, 46 грн.

        В порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару: ПСБС-15 не виконав.

        Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

        Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по оплаті за поставлений товар у сумі 147 546, 46 грн.  

       Доводи відповідача в тій частині, що товар поставлявся по завищеній ціні, судовою колегією не приймаються. В видаткових накладних, які за умовами договору є його невід'ємною частиною, сторони обумовили асортимент товару, який належить отримати, його ціну та кількість.

        Крім того, скаржник стверджує, що накладні від 18 і 20.07. 2007р. є фіктивними з тієї лише причини, що виписані вони після закінчення дії довіреності від 05.07.2007р. за №370899, так само фіктивними є накладні від 11, 12 і 13.09.2007р, виписані згідно довіреності від 31.08.2007р. за №236176.

        Як вказано в довіреності за №370899 від 05.07.2007р, вона видана на отримання ПСБ-15 в кількості 500 м3 і дійсна до 19.07.2007р. Згідно вказаної довіреності представник відповідача Коваценко В.І. отримала від позивача пінопласт ПСБ-С-15 згідно видаткових накладних:

№975 від 05.07.2007р. у кількості 125 м3;

№987 від 06.07.2007р. у кількості 125 м3;

№1055 від 18.07.2007р. у кількості 125 м3;

№1082 від 20.07.2007р. у кількості 125 м3;

і всього 500 м3.          

        Довіреність №236176 від 31.08.2007р. була видана довіреній особі Коваценко В.І. на отримання ПСБ-15 у кількості 1000 м3. Строк довіреності - до 13.09.2007р. Вказаний товар представник відповідача отримав згідно видаткових накладних:

№1443 від 06.09.2007р. у кількості 125 м3;

№1406 від 09.09.2007р. у кількості 125 м3;

№1477 від 11.09.2007р. у кількості 125 м3;

№1490 від 12.09.2007р. у кількості 125 м3;

№1506 від 13.09.2007р. у кількості 125 м3;

а всього:  625 м3.

        Отже, відображені у накладних найменування та кількість товару відповідають даним, вказаних у довіреностях.

        Відповідач не надав судам першої та апеляційної інстанцій висновків слідчих органів або суду по факту недостачі матеріальних цінностей на їх підприємстві, тому у судів не було підстав давати оцінку цим доказам.

        Доповнення позивача від 16.10.2008р. та від 24.11.2008р. до позову про збільшення позовних вимог місцевий господарський суд не прийняв до розгляду, мотивуючи тим, що у позовній заяві вимоги про стягнення пені, річних, інфляційних збитків позивачем не заявлялись, а відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України під збільшенням позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог, в тому числі шляхом доповнення первісних вимог додатковими вимогами. Крім того, вимоги про стягнення заборгованості за договором №07 від 19.01.2007р. та додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, пені та інфляційних витрат за порушення строків оплати поставленого товару пов'язані між собою, оскільки пред'явлені на підставі одного і того ж договору.

         Разом з тим, суд першої інстанції при прийнятті рішення від 26.12.2008р. порушив вимоги частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України шляхом неприйняття до розгляду збільшених позовних вимог та подальшого неповного розгляду позовних вимог, тому абзаци 34 –37 мотивувальної частини рішення, в яких викладені висновки місцевого суду, що суперечать вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України підлягають виключенню. В зв'язку з викладеним, вказані вимоги розглядаються судом апеляційної інстанції.

         Пунктом 5.1 договору №07 від 19.01.2007р. встановлено, що у випадку затримки розрахунків вказаних в пункті 4.1 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за день прострочки.

         Розмір пені з 01.06 по 16.09.2008р. складає:

147 546, 46 * 12% * 2 * 108 / 366 = 10 449, 20 грн.       

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки за період з 01.06 по 16.09.2008р. становлять:

147 546, 46 * 0,013 = 1 918, 10 грн.

            3% річних за період з 01.06 по 16.09.2008р. становлять:

147 546, 46 * 3% * 108 / 366 = 1 306, 15 грн.

         Керуючись статтями 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром” залишити без задоволення.

         Рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2008р. у справі №18/185 частково змінити, виключивши із мотивувальної частини рішення 34 –37 абзаци і доповнивши резолютивну частину абзацом слідую- чого змісту:

         “Стягнути із закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром” (вул. Молодіжна, 63, м. Світловодськ Кіровоградської області, 27552, р/р 260063363 в ВАТ “Райффайзен банк Аваль” в м. Світловодськ, МФО 323538, ідентифікаційний код 14276579) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ВІК-БУД” (вул. Гарматна, 8, м. Київ, 03067, р/р 2600231467001 в філіалі АБ “Південний” в м. Києві, МФО 320917, ідентифікаційний код 33748890) пеню у сумі 10 449, 20 грн, інфляційні збитки у сумі 1 918, 10 грн, 3% річних у сумі 1 306, 15 грн. і витрати по сплаті державного мита у сумі 136, 73 грн.”   

          В іншій частині рішення залишити без змін.

          Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

      Головуючий                                                                       Л.В. Чоха

      Судді:                                                                            І.В. Тищик

                                                                                                                     Л.О.Чимбар

             Постанова складена і підписана 23.02.2009р.