Рішення

від 21.03.2013 по справі 922/716/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р.Справа № 922/716/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства "Лавіс", с. Чкалове до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків про стягнення 250 531,00 грн., за участю представників сторін:

позивача - Бурнашов В.П.

відповідача - Хомич О.П.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 250531,00 грн. заборгованості, з яких: 232650,00 грн. за недопоставлений товар, 17881,00 грн. неустойки у вигляді пені, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 11/11, укладеного між сторонами 11.11.2011 року. Судові витрати, які складаються з 5010,62 грн. судового збору та 3000,00 грн. на послуги адвоката, позивач просить суд покласти на відповідача.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.03.2013 року до 21.03.2013 року до 10:00 години.

05.03.2013 року до господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти основного боргу не заперечував, проти стягнення пені та судових витрат на послуги адвоката заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

11.11.2011 року між сторонами був укладений договір поставки № 11/11, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, згідно додаткам до договору, а позивач прийняти товар та оплатити його відповідно до умов договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору відповідач зобов'язався поставити позивачу аміачну селітру у кількості 100 тон на загальну суму 330000,00 грн.; згідно додатку № 2 до договору відповідач зобов'язався поставити позивачу аміачну селітру у кількості 100 тон на загальну суму 330000,00 грн.; згідно додатку № 3 до договору, відповідач зобов'язався поставити позивачу амофос у кількості 68 тон на загальну суму 418200,00 грн.

Позивач провів попередню оплату на загальну суму 668250,00 грн.

Згідно акту прийому - передачі товару від 20.08.2012 року відповідач поставив позивачу 132 тон аміачної селітри.

Вартість недопоставленого товару складає 232650,00 грн.

27.11.2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 (вих. номер 09) з вимогою перерахувати зайво сплачені грошові кошти та неустойку за порушення строків поставки товару.

Листом від 06.08.2012 року (вих. номер 133) відповідач гарантував позивачу повернення грошових коштів до 15.08.2012 року включно. Проте на час звернення позивача до господарського суду з цим позовом грошові кошти не повернув.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору, за порушення строків поставки продавець виплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передплати за кожний день прострочення.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 17366,20 грн. за 182 дня прострочення за період з 20.08.2012 року по 18.02.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 232650,00 грн. основного боргу та 17366,20 грн. пені обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, кв. 12, код ЄДР 34862614, р/р 2600931912022 ПАТ "Диамант Банк" м. Київ, МФО 320854) на користь Фермерського господарства "Лавіс" (Запорізька область, Веселівський район, с. Чкалове, вул. 70-річчя Жовтня, 1, код ЄДР 31016513, р/р 26000152666 у АТ "Райфайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) - 232650,00 грн. основного боргу та 17366,20 грн. пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 25 березня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.