Постанова

від 21.03.2013 по справі 2а-1639/11/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2013 р. 18:10 Справа №2а-1639/11/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Джанкойського заводу «Водоприлад»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.01.11р. №0000081502/0

за участю представників:

позивача - Геллер Д.Г., довіреність №21-01/03/2013 від 21.03.13р.;

відповідача - не з'явився;

Суть спору: Джанкойський завод «Водоприлад» (далі - позивач, ДЗ «Водоприлад») звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (далі - Джанкойська ОДПІ АР Крим) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.01.11р. №0000081502/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено в порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.02.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.09.12р. проведено заміну первинного відповідача по справі на його правонаступника - Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим ДПС (далі - відповідач).

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повдіомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи, він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

У період з 02.12.10р. по 27.12.10р. посадовими особами Джанкойської ОДПІ АР Крим було проведено невиїзну документальну перевірку контрагентів, включених в додаток №5 до подтаокової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року Джанкойським заводом «Водоприлад», за результатами якої 28.12.10р. було складено акт №6801/1501/01033355 (а.с.6-10).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у завищенні податкового кредиту на суму 42693,00грн.

На підставі виявлених порушень, Джанкойською ОДПІ АР Крим стосовно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.01.11р. №0000081502/0, яким було нараховане суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42693,00грн. (а.с. 29).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки від 28.12.10р. №6801/1501/01033355, згідно даних Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, ТОВ ВКФ «Бізнесінвестстрой» (код ЄДРПОУ 33987818) не надавало до Стаханівської ДПІ Луганської області декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, що спричинило виникнення відхилень в перелічених періодах по взаємовідносинам з ДЗ «Водоприлад».

Згідно службової записки слідчого відділу податкової міліції у Львівській області №4179/091 від 07.07.10р., розслідується кримінальна справа 139-2548 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. 23.03.10р., в процесі досудового слідства, було проведено обшук за адресою: Луганська область, м. Стаханов, вул. Б. Хмельницького, 24а, за якою були розташовані та здійснювали діяльність ТОВ «Метпромресурс» (код ЄДРПОУ 34526256) та ТОВ ВКФ «Бізнесінвестстрой» (код ЄДРПОУ 33987818). Під час обшуку було вилучено первинні документи фінансово-господарської діяльності ТОВ ВКФ «Бізнесінвестстрой», в т.ч. за період з 2008 року по 23.03.10р., а також круглу печатку з наступними реквізитами: Луганська область, м. Стаханов, України, ТОВ ВКФ «БІЗНЕСІНВЕСТСТРОЙ», код 33987818.

Відповідно до листа Відділення дозвільної системи Стаханівського МВ УМВС України в Луганській області №53/2409 від 13.09.10р., відповідно до якої, до Відділення дозвільної системи Стаханівського МВ УМВС України в Луганській області заяви на реєстрацію або обмін печатки ТОВ ВКФ «Бізнесінвестстрой», ЄДРПОУ 33987818, зареєстрованого за адресою: Луганська область, м. Стаханов, вул. Б. Хмельницького, 24а, за період з 23.03.10р. по теперішній час не надходило.

Також Джанкойською ОДПІ АР Крим в акті перевірки було зазначено, що встановити факт сплати ДЗ «Водоприлад» сум ПДВ по наданим податковим накладним неможливо через ненадання платником ПДВ завірених копій платіжних доручень та виписок банківських установ на письмовий запит Джанкойською ОДПІ АР Крим про надання документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ ВКФ «Бізнесінвестстрой» за жовтень 2010 року.

На підставі вказаного, відповідач зробив висновок, що сума ПДВ у розмірі 42693,00грн., неправомірно віднесена позивачем до податкового кредиту у жовтні 2010 року.

У підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані ТОВ ВКФ «Бізнесінвестстрой», платіжні доручення про сплату вартості товару та послуг, акти приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг), видаткові накладні, які свідчать про прийняття товару від контрагента позивачем (а.с. 70-75, 144-158).

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальника - ТОВ ВКФ «Бізнесінвестстрой», податкової накладної на загальну суму 256158,00грн., у тому числі ПДВ 42693,00грн., яка є належним чином оформленою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.10.12р. по справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено ТОВ «Кримське експертне бюро» (а.с. 163).

На вирішення експерта було поставлено питання: чи підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами позивача, отримання, оплата та використання товарів, робіт та послуг в господарській діяльності, від контрагентів, зазначених в акті перевірки, щодо яких зроблено висновок про нікчемність господарських операцій?

18.02.13р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок судово-економічної експертизи від 15.02.13р. №242/12 (а.с. 165-177).

Вказаним висновком експерта встановлено, що отримання, сплата та використання товарів, робіт та послуг в господарській діяльності, від контрагента, зазначеного в акті перевірки (ТОВ ВКФ «Бізнеінвестсстрой»), щодо якого зроблено висновок про нікчемність господарських операцій, даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами позивача підтверджується.

Судом встановлено, що постачання товару та послуг підтверджується податковими накладними від 28.10.10р. №270, від 29.10.10р. №271, від 15.10.10р. №272, від 15.10.10р. №273, від 15.10.10р. №274, від 29.10.10р. №275, актом здачі-виконаних робіт (надання послуг з прокладання траншеї) №ОУ-0000202, актом здачі-виконаних робіт (надання послуг з виготовлення гнучких зв'язків короткої мережі електродугової печі) №ОУ-0000201, актом здачі-виконаних робіт (надання послуг з електромонтажних та пусконалаштувальних робіт токарно-гвинторізного станку 1М-63) №ОУ-0000200, видаткова накладна від 15.10.10р. №РН-0000738, що підтверджує придбання кабелів МГЄ 1х500 та барабанів, видаткова накладна від 18.10.10р. №РН0000736, що підтверджує придбання чавуну ПЛ-1, видаткова накладна від 15.10.10р. №РН0000737, що підтверджує придбання цегли хромомагнезитової та платіжні доручення, що підтверджують факт сплати придбаного товару та виконаних робіт (а.с. 70-75, 144-158).

Суд зазначає, що право платника на податковий кредит обумовлено тільки двома вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар та послуги від ТОВ ВКФ «Бізнеінвестсстрой» позивач прийняв, сплатив їх вартість, втому числі ПДВ, та використав їх в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи ТОВ ВКФ «Бізнеінвестсстрой» - контрагента позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Також відповідачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь-яких документів, у тому числі, податкових накладних, що свідчили б про цей факт.

За результатами дослідження встановлено, що зазначені податкові накладні, надані ТОВ ВКФ «Бізнеінвестсстрой» позивачу, містять окремими рядками реквізити, передбачені нормами п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, а саме:

- порядковий номер податкової накладної;

- дату виписування податкової накладної;

- повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- податковий номер платника податку (продавця та покупця);

- місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

- повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

- ціну поставки без врахування податку;

- ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значені;

- загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суперечки щодо печатки продавця, про вилучення якої зазначено в акті перевірки можуть свідчити про недоліки в оформленні податкових накладних, які, за умови підтвердження постачання товарів та надання послуг, не можуть вплинути на правомірність формування податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до п.1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Позивач, відповідно до заявлених ним вимог просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.01.11р. №0000081502/0.

Проте враховуючи, що визнання недійсним податкового повідомлення-рішення не буде в повному обсязі слугувати захистом порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.11р. №0000081502/0.

В зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 19.01.11р. №0000081502/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 42693,00грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи майновий характер спору,суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 804,99грн. судових витрат.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 21.03.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 26.03.12р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 19.01.11р. №0000081502/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 42693,00грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Джанкойського заводу «Водоприлад» (АР Крим, м. Джанкой, вул. Промислова, 13, ОКПО 01033355) за рахунок коштів на утримання Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.