Рішення

від 09.02.2009 по справі 42/31-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

42/31-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2009 р.                                                            Справа № 42/31-09

вх. № 735/1-42

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Осадчій С.Ю. (дов.)  відповідача - Катасонов С.І. (директор)

розглянувши справу за позовом ТОВ "СП Шевченко", м. Харків  

до  ПСП ім. Т.Г.Шевченка, с. Колонтаїв Краснокутського району Харківськоїобласті  

про визнання недійсним договору застави

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "СП Шевченко", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ПСП ім.Т.Г.Шевченка, в якій просить визнати недійсним договір застави № 080708 від 08.07.2008 року, укладений між ПСП "ім. Т.Г.Шевченка"  та ТОВ "СП Шевченко", посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук Оленою Валентинівною 08.07.2008 року, реєстровий № 5724, а також просить покласти судові витрати на відповідача.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що спірний договір з боку відповідача підписаний особою, яка в порушення вимог 4.13 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з моменту введення процедури розпорядження майном керівник боржника виключно за погодженням з розпорядником майна може розпоряджатися майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.), підписала договір без згоди розпорядника майна підприємства, а отже такий правочин згідно з вимогами ст. 215 ЦК України може бути визнаний недійсним і цього вимагає позивач.

Відповідач проти позову заперечує, в обгрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що на момент укладення спірного договору повноваження арбітражного керуючого Панасюк І.В. як  розпорядника   майна   ПСП "їм.  Т.Г. Шевченка" припинилися, нового розпорядника не було призначено судом. Спірний договір не є договором щодо відчуження майна, на укладення такого виду договору не розповсюджується заборона в межах процедури про банкрутство. Таким чином відповідач вважає, що на момент укладення договору застави № 080708 від 08.07.2008 року він діяв в межах норм діючого законодавства.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 08 липня 2008 року між ТОВ "СП Шевченко" (позивач) та ПСП "ім.Т.Г.Шевченка" (відповідач) був укладений договір застави № 080708, який забезпечував вимоги Заставодержателя (позивача), що випливали з Договору позики № 01/06 від 01.06.2008 року, Договору підряду № 200807 від 20.08.2007 року, а також усіх додаткових угод до них укладених між Заставодержателем та Заставодавцем (відповідачем).

У забезпечення своїх зобов'язань відповідач на умовах складеного договору застави № 080708 передає в заставу наступне майно: посіви озимої пшениці сезону 2007 - 2008 років на полі № 10 по нумерації Заставодавця в межах номерів земельних ділянок: 200 (з цієї ділянки посіви на 5,62 га), 201-226, 207 (з цієї ділянки посіви на 2,74 га), загальною площею 196,01 га, на полі № 7 по нумерації Заставодавця в межах номерів земельних ділянок: 227 (з цієї ділянки посіви на 4,07 га), 228-242, 243 (з цієї ділянки посіви на 3,49 га), загальною площею 123,52 га, на полі № 9 по нумерації Заставодавця в межах номерів земельних ділянок: 301 (з цієї ділянки посіви на 0,5 га), 290, 303-316, загальною площею 108,70 га, що знаходяться на території Колонтаївської сільської ради Краснокутського району Харківської області, згідно додатку №1 до цього договору.

Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 08.07.2008р. та зареєстрований за № 5724.

Ухвалою 04.12.2003 року у відношенні ПСП „ім. Т.Г. Шевченка" було порушено провадження у справі про банкрутство (справа № Б-24/218-03).

З моменту прийняття вказаної ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство введений мораторій на задоволення вимог кредиторів:

- заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і  зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

          - мораторій не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі, стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів по зобов'язанням, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника  в установі банку.

З метою забезпечення грошових вимог кредиторів:

- заборонено власнику майна боржника або уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи - боржника; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід із складу учасників боржника юридичної особи; придбання у акціонерів раніше випущених акцій боржника;

- заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти дії щодо відчуження майнових активів боржника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2005 року по справі № Б-24/218-03 було введено процедуру розпорядження майном і призначено арбітражного керуючого Панасюка І.В. розпорядником майна ПСП „ім. Т.Г. Шевченка" в порядку ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно п.7 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Як вбачається з копій ухвал та постанов, що надані відповідачем та прийняті по справі № Б- 24/218-03, по закінченню шестимісячного строку, на який призначається розпорядник майна, судом не продовжувався строк призначення розпорядником майна Панасюка І.В., а також до 09.07.2008р. не назначався інший розпорядник майна.

Лише ухвалою суду від 09.07.2008р. розпорядником майна боржника був призначений арбітражний керуючий Чаговець Тетяна Пилипівна.

Отже на момент укладення спірного договору, судом не був призначений розпорядник майна боржника - ПСП "ім.Т.Г.Шевченка", а отже і не обов'язковим було погодження щодо підписання спірного договору з розпорядником майна.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що ухвалою суду від 04.12.2003 року по справі № справа № Б-24/218-03 про банкрутство ПСП "ім. Т.Г. Шевченка" заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти дії щодо відчуження майнових активів боржника.

Згідно з положеннями ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Виходячи з аналізу даної норми, суд дійшов висновку про те, що спірний договір застави не є угодою про відчуження майна ПСП ім. Т.Г.Шевченка, а є способом забезпечення зобов'язань, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторам. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги (ст.589 ЦК України).

Суд зазначає, що незважаючи на те, що підприємство знаходиться в процедурі банкрутства, це не зупиняє здійснення господарської діяльності підприємства, спірний договір укладений в межах здійснення господарської діяльності.

Ні нормами чинного законодавства, ні судом у праві № Б-24/218-03 не накладено заборони або обмеження щодо укладення певних видів договорів, лише накладена заборона стосовно відчуження активів підприємства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства, укладений повноважними особами, тому позовні вимоги є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд   

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                            

Рішення підписано 12.02.2009р.