Постанова

від 19.02.2009 по справі 8/96

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/96

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.02.2009  року                                                                      Справа № 8/96

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Єжової С.С.

суддів                                        Бойченка К.І.

                                                            Журавльової Л.І.

секретар

судового засідання                     Антонова І.В.

та за участю

представників сторін:

від позивача                              повноважний та компетентний

представник не прибув;          

від  відповідача                               повноважний та компетентний

представник не прибув;

розглянувши

апеляційну скаргу                    Товариства з обмеженою відповідальністю

„Лиспрод”, м.Лисичанськ Луганської

області

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  16.01.2009

по справі                                         №8/96 (суддя –Середа А.П.)

за позовом                                        Товариства з обмеженою відповідальністю

„Торговий дім „АЛМІ”, м.Луганськ

до  відповідача                              Товариства з обмеженою відповідальністю

„Лиспрод”, м.Лисичанськ Луганської

області          

про                                               стягнення 3558 грн. 24 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АЛМІ”, м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Лиспрод”, м.Лисичанськ Луганської області про стягнення з відповідача боргу у сумі 1797 грн. 21 коп., інфляційних нарахувань в сумі 844 грн. 82 коп., 3% річних у сумі 53 грн. 92 коп., пені у сумі 862 грн. 29 коп. по договору купівлі-продажу б/н від 18.01.2007.

16.01.2009 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу та просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 1297 грн. 21 коп., інфляційні нарахування в сумі 844 грн. 82 коп., 3% річних у сумі 53 грн. 92 коп., пеню у сумі 443 грн. 05 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.01.2009 позов задоволений повністю за уточненими вимогами позивача.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 16.01.2009 товариство з обмеженою відповідальністю „Лиспрод”, м.Лисичанськ Луганської області звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення частково, в частині задоволення вимог про стягнення пені в сумі 443 грн. 05 коп.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Лиспрод”, м.Лисичанськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 16.01.2009 по справі №8/96 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя –головуючий, Бойченко К.І. - суддя, Журавльова Л.І. –суддя.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).

Сторони не скористалися своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, в судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Судова колегія вважає за можливе розглянути дану справу за апеляційним провадженням без участі представників сторін.

Оцінивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинне виконуватись належним чином, відповідно до умов договору і вимог даного кодексу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на  користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором  купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати  майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “АЛМІ” та товариством з обмеженою відповідальністю „Лиспрод”, м.Лисичанськ Луганської області укладено договір №б/н, за умовами якого продавець зобов'язався поставити канцтовари згідно витратних накладних, а покупець прийняти та оплатити товар.  

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 15 календарних днів з моменту поставки.

За умовами пункту 4.2 договору встановлено, що у випадку порушення термінів оплати товару покупець сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого, у термін встановлений у цьому договорі, товару за кожний день прострочення.

          Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач відпустив відповідачу товар за витратною накладною №А-000000050 від 18.01.2007 на суму 1223 грн. 99 коп. (з ПДВ), витратною накладною          №А-00000135 від 05.02.2007 на суму  1223 грн. 99 коп.(з ПДВ), витратною накладною №А-00000341 від 30.03.2007 на суму  2447 грн. 98 коп.(з ПДВ), тобто на загальну суму 4895 грн. 96 коп.  

Відповідачем частково було оплачено заборгованість в сумі 3598 грн. 75 коп.

          Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,   визначених  змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник  вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Місцевим господарським судом вірно вказано, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором та вірно стягнуто основний борг у сумі 1297 грн. 21 коп., інфляційні нарахування у сумі 844 грн. 82 коп., 3 % річних у сумі 53 грн. 92 коп.  

Висновки місцевого господарського суду про стягнення пені в сумі              443 грн. 05 коп. колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Згідно частини 1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).   

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 №543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової ставки   Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції не врахував відповідність розрахунку пені позивачем умовам договору, приписам ст. 258 Цивільного кодексу України та ст.232 Господарського кодексу України, а тому невірно стягнув пеню у сумі 443 грн. 05 коп.

За таких обставин, до стягнення підлягає пеня у сумі 217 грн. 44 коп. за період з 11.05.2008 по 11.11.2008. У задоволенні позовних вимог по стягненню пені у сумі 225 грн. 61 коп. слід відмовити.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Луганської області від 16.01.2009 підлягає зміні в частині розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача і розміру судових витрат.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за апеляційним провадженням відносяться на позивача –товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АЛМІ”, м.Луганськ.

Державне мито у сумі 51 грн. 00 коп., що було зайве сплачене відповідачем при поданні апеляційної скарги, повертається йому із державного бюджету на підставі п.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93.

Заявником апеляційної скарги платіжним дорученням №3 від 23.01.2009 сплачено до Луганського апеляційного господарського суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. 00 коп. Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у апеляційному провадженні Господарським процесуальним кодексом України не передбачена, а тому слід повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Лиспрод”, м.Лисичанськ Луганської області помилково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №3 від 23.01.2009, яке знаходиться в матеріалах справи.   

          Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, п.4 ст.103, п.3 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Лиспрод”, м.Лисичанськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 16.01.2009 по справі №8/96 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 16.01.2009 по справі №8/96 –змінити.

3. Пункт 1 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: „Позов задовольнити частково”.

4. Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: „Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лиспрод”, вул.Макаренко, 208, м.Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 30482032 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АЛМІ”, м.Луганськ, вул.Переяславська,1, ідентифікаційний код 33846811 основний борг у сумі 1297 грн. 21 коп., інфляційні нарахування у сумі 844 грн. 82 коп., 3% річних у сумі 53 грн. 92 коп., пеню у сумі 217 грн. 44 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі  93 грн. 27 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 107 грн. 91 коп.”

5. Доповнити резолютивну частину рішення пунктом 3 наступного змісту:„В задоволенні решти позовних вимог відмовити”.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АЛМІ”, м.Луганськ, вул.Переяславська,1, ідентифікаційний код 33846811 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Лиспрод”, вул.Макаренко, 208, м.Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 30482032 державне мито за апеляційним провадженням в сумі 51 грн. 00 коп.

7. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

8. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Лиспрод”, м.Лисичанськ Луганської області, вул.Макаренко, 208, код 30482032, з Державного бюджету України, рахунок 31118095700006, код бюджетної класифікації 22090200, МФО 804013, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м.Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, зайве сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 51 грн. 00 коп. на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.

9.Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Лиспрод”, м.Лисичанськ Луганської області, вул.Макаренко, 208, код 30482032, з Державного бюджету України, рахунок 31118095700006, код бюджетної класифікації 22090200, МФО 804013, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м.Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, помилково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  С.С. Єжова

Суддя                                                                      К.І. Бойченко

Суддя                                                                      Л.І. Журавльова

       Помічник судді                                              С.І.Заєць