Постанова

від 29.03.2013 по справі 815/608/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/608/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.

при секретарі - Кузьменко Н.А.

за участю: представника позивача - Цвігуна В.В.

представника відповідача - Попова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом виробничо-комерційної фірми "ЮМТ і К" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2013 року ВКФ "ЮМТ і К" у вигляді ТОВ звернулось до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000072301 від 16.01.2013 року та № 0000062301 від 16.01.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що покладені перевіряючими в основу акту перевірки висновки про відсутність проведення господарських відносин із контрагентом здійснені без належного аналізу характеру конкретної угоди, її товарності та реальності. При цьому, представник позивача вважав, що висновки акту Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві (а.с.3-12).

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000072301 від 16.01.2013 року та № 0000062301 від 16.01.2012 року прийняті на підставі акту перевірки, який складений за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ВКФ "ЮМТ і К" у вигляді ТОВ з питань взаємовідносин з МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» у період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року. Представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та достатньої кількості підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 26.12.2012 року по 28.12.2012 року на

підставі наказу начальника ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 26.12.2012 р. № 479 згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового контролю ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС, інспектором податкової служби I рангу Ілечко Тетяною Петрівною проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВКФ "ЮМТ і К" у вигляді ТОВ з питань взаємовідносин з МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» у період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт від 03.01.2013 року № 1/22/21038857 (а.с.17-41), яким встановлено порушення позивачем пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством:

- занижено податок на прибуток за III квартал 2012 року всього в сумі 26143,00 грн., в тому числі за II квартал 2012 року на суму 9773,00 грн., за III квартал 2012 року на суму 16370,00 грн.;

- занижено податок на додану вартість в сумі 24898,00 грн., в тому числі за червень 2012 року на суму 9308,00 грн. та за вересень 2012 року на суму 15590,00 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.198.1-198.2 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до положень п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, досліджуючи питання щодо недійсності угод, встановлено наступні обставини.

Так, як встановлено судом та вбачаться з наявних у матеріалах справи документів, між ВКФ "ЮМТ і К" у вигляді ТОВ (Покупець), в особі директора Татаріна М.В., діючого на підставі Статуту, з однієї сторони, та МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» (Постачальник), в особі директора Демиденко Н.В., діючої на підставі Статуту, з іншої сторони, 01.06.2012року укладено договір поставки №0106, згідно п.п.1.1 п.1 якого «Постачальник» зобов'язується поставити та передати у власність «Покупця» товар матеріально-технічного призначення, в подальшому «Товар», «Покупець» зобов'язується прийняти та сплатити «Товар», отриманий згідно виставлених рахунків по заявці «Покупця», що є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до п.п.2.3 п.2 загальна сума Договору становить: 300000,00 грн. в тому числі ПДВ 20%.

Судом з'ясовано та підтверджується наявними у справі документами, що ВКФ "ЮМТ і К" у вигляді ТОВ та МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» у повному обсязі виконали умови означеного Договору поставки № 0106 від 01.06.2012 року, що підтверджується наданими позивачем та наявними у матеріалах справи відповідними документами, а саме: видатковими накладними № 06061 від 06.06.2012 року(а.с.45), № 18091 від 18.09.2012 року(а.с.49), № 20091 від 20.09.2012 року(а.с.52), податковими накладними № 21 від 05.06.2012 року(а.с.46), № 182 від 18.09.2012 року(а.с.50), № 203 від 20.09.2012 року(а.с.53), рахунком-фактурою № 05062 від 05.06.2012 року (а.с.47), платіжними квитанціями (а.с.48,51) та товарно-транспортними накладними (а.с. 127-129).

Крім того, судом встановлено, що між ВКФ "ЮМТ і К" у вигляді ТОВ (Постачальник), в особі директора Татаріна М.В., діючого на підставі Статуту, з однієї сторони та ТОВ «Інфокс» філіал «Інфоксводоканал» (Покупець), в особі директора Леонова Л.А., діючої на підставі Статуту і положення про філіал, з іншої сторони, 23.01.2012року був укладений Договір поставки № 73, згідно п.п.1.1 п.1 якого «Постачальник» зобов'язується поставити та передати у власність «Покупцю» насоси, вироби з металу, запорнорегулюючу і водопровідну арматуру (засувки, вентилі, клапана, перехідники, фланці, муфти), кабель, провід, високовольтне і низьковольтне електроустаткування (трансформатори, пускачі, розетки, вимикачі, тени, конвектори, обігрівачі, тепловентелятори), в подальшому «Товар», а «Покупець» зобов'язується оплатити «Товар», отриманий згідно виставлених рахунків по заявці «Покупця». Відповідно до п.п.2.3 п.2 загальна сума Договору становить: 600000,00грн. в тому числі ПДВ 20%: 100000,00 грн.

На підтвердження умов виконання вищеозначеного договору надано накладну № 23 від 08.06.2012 року(а.с.55), акт прийому-передачі продукції від 08.06.2012 року(а.с.56) та податкову накладну № 23 від 01.06.2012 року(а.с.57).

Та між ВКФ "ЮМТ і К" у вигляді ТОВ(Продавець), в особі директора Татаріна М.В., діючого на підставі Статуту, з однієї сторони та ПАТ «Одеська ТЕЦ» (Покупець), в особі представника правління Головко М.Ю., діючої на підставі Статуту, з іншої сторони, 01.08.2012року був укладений Договір купівлі-продажу № 301.

На підтвердження цього договору надані накладні № 49 від 25.09.2012 року (а.с.60) та № 47 від 25.09.2012 року (а.с.63), акти прийому-передачі продукції від 25.09.2012 року (а.с.61,64) та податкові накладні № 49 від 18.09.2012 року(а.с.62) та № 47 від 13.09.2012 року (а.с.65).

Вищезазначені договори підтверджують той факт, що товар який було придбано позивачем у ТОВ «Гамалс» в подальшому поставлялись ТОВ «Інфокс» та ПАТ «Одеська ТЕЦ».

Таким чином, вищезазначені документи підтверджують факт реального настання правових наслідків за правочинами.

Отже, позивач виконав вимоги чинного законодавства, сплативши податок на додану вартість та податок на прибуток у ціні послуг, придбаних у безпосереднього постачальника, яким, у свою чергу видано первинні документи замовнику таких послуг, яким є позивач, податкові накладні за сплачені суми за договором на виконання умов правочину.

Суд зазначає, що податковий орган не надав суду доказів того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦКУ (ст. 511 третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Податковим кодексом (п.140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

Отже, судом встановлено, що позивачем наданими документами доведено факт дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби № 0000072301 та № 00000062301 від 16.01.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 25 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов виробничо-комерційної фірми "ЮМТ і К" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000072301 та № 00000062301 від 16.01.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби № 0000072301 та № 00000062301 від 16.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь виробничо-комерційної фірми "ЮМТ і К" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67520, Одеська область, Комінтернівський район, с.Кірове, вул.Садова, 2/а, код ЄДРПОУ 21038857) судовий збір у розмірі 638 грн. 02 коп. (шістсот тридцять вісім гривень дві копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 29 березня 2013 року.

Суддя Л.М.Токмілова

Адміністративний позов виробничо-комерційної фірми "ЮМТ і К" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000072301 та № 00000062301 від 16.01.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби № 0000072301 та № 00000062301 від 16.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь виробничо-комерційної фірми "ЮМТ і К" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67520, Одеська область, Комінтернівський район, с.Кірове, вул.Садова, 2/а, код ЄДРПОУ 21038857) судовий збір у розмірі 638 грн. 02 коп. (шістсот тридцять вісім гривень дві копійки).

29 березня 2013 року

.