Рішення

від 02.04.2013 по справі 909/165/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р. Справа № 909/165/13-г Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника прокурора м. Івано-Франківська, вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави, в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Приватного підприємства "Інтербуд", вул. площа Ринок, 14, офіс 302, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення боргу у сумі 247 098,05 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Ворох Анна Василівна - старший прокурор відділу, (службове посвідчення №007898 від 06.10.12),

від позивача: Чекайло Василь Михайлович-представник, (довіреність №103/01-09/66-в від 16.01.13),

від позивача: Челах Антон Васильович - спеціаліст 1-ї категорії, (довіреність №2/01-20/66-в від 02.01.13),

від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави, в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі Позивач) звернувся в суд з позовом до приватного підприємства "Інтербуд" (далі Відповідач) про стягнення боргу у сумі 247 098,05грн., з яких: 240 398,42 грн. - сума пайового внеску, 5024,72 грн. - пеня, 1674,91грн. - 3% річних.

Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України, прокурор в позовній заяві №106/3-11-13 від 08.02.13 (вх.№650/13 від 13.02.13) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту.

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Представники позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 14.02.13 та 07.03.13 (повідомлення про вручення ухвали від 07.03.13 міститься в матеріалах справи - а.с.20).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача та прокурора, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

13.02.12 між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Приватним підприємством "Інтербуд" укладено договір №16 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (далі за текстом - договір а. с.8).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений договір не розірвано, рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, які слугували підставою для його укладення, не скасовані у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні.

У відповідності до п.1.1. договору, відповідач, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями торгово-офісного призначення та закладом громадського харчування на орендованій земельній ділянці на вулиці Академіка Сахарова - Андрія Медьника, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франкіська.

Згідно п. 2.1. договору, відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору. Розмір пайового внеску складає 801328,05 грн.

Відповідно до п.3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайовий внесок в сумі 801328,05 грн. до прийняття об"єкту в експлуатацію.

13.05.12 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №16 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, згідно якої виконком дає згоду на розстрочення платежу, який підлягає сплаті замовником на підставі договору №16 від 13.02.13, згідно із графіком, який є невід"ємною частиною даної додаткової угоди (п.1 додаткової угоди).

У відповідності до графіку розтермінування, погодженого наступні терміни оплати:

- ІІ квартал 2012 р. - 240398,42 грн.;

- ІІІ квартал 2012 р. - 240398,42 грн.;

- IV квартал 2012 р. - 320531,22 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що відповідач зобов"язаний сплачувати кошти в терміни, встановлені графіком. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 1 січня 2013 року.

Відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди, взяті на себе зобов'язання щодо перерахування коштів на пайову участь у погоджені графіком терміни, а саме за ІІІ квартал 2012 р. не здійснив, у зв'язку з чим основна заборгованість на момент звернення до суду становила 240398,42 грн.

З метою досудового врегулювання спору 10.10.12 позивачем направлено на адресу відповідача претензію-вимогу здійснити оплату пайового внеску, що підтверджується Реєстром відправленої кореспонденції (а.с.13,14). Однак, дана вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати коштів на пайову участь у ІІІ кварталі 2012 року, тому вимога позивача про стягнення 240398,42 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 5024,72 грн. пені та 1674,91грн. - 3% річних, нарахованих за період прострочки з 01.10.12 по 24.12.12, суд зазначає наступне:

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежів, визначених пунктом 3.2 Договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайовий внесок в сумі 801328,05 грн. до прийняття об"єкту в експлуатацію.

13.05.12 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №16 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, згідно якої виконком дає згоду на розстрочення платежу, який підлягає сплаті замовником на підставі договору №16 від 13.02.13, згідно із графіком, який є невід"ємною частиною даної додаткової угоди (п.1 додаткової угоди).

У відповідності до графіку розтермінування, погодженого наступні терміни оплати:

- ІІ квартал 2012 р. - 240398,42 грн.;

- ІІІ квартал 2012 р. - 240398,42 грн.;

- IV квартал 2012 р. - 320531,22 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди визначено граничний термін сплати пайового внеску - 1 січня 2013 року, тобто, зобов"язання по оплаті порушено з 01.01.13.

Таким чином, нарахування пені та 3% річних за період з 01.10.12 по 24.12.12 є необгрунтованим, оскільки нарахування проведено за період, коли зобов"язання по оплаті не настало.

Окрім того, додатковою угодою, якою змінено термін оплати пайового внеску, не встановлено відповідальності у вигляді пені за порушення вказаного терміну.

Таким чином, до стягнення підлягає 240398,42 грн. основного боргу.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.3 статті 49 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету пропорційно задоволеним вимогам в сумі 4807,97 грн.

Керуючись ст.121,124 Конституції України, ст.ст.11, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 611, 625 Цивільного Кодексу України, ст.173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.2, 22, 49, 75, ст. ст. 82, -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов першого заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства "Інтербуд" про стягнення 247 098,05 грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Інтербуд" (вул. площа Ринок, 14, офіс 302, м. Івано-Франківськ, 76018, код 32077671) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ( вул.Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000, МБ м.Івано-Франківська 24170000, код: 37952250, розрахунковий рахунок: 31511921700002, МФО: 836014 УДКСУ в м.Івано-Франківську, призначення платежу: на інфраструктуру міста) - 240398 (двісті сорок тисяч триста дев"яносто вісім) грн. 42 коп. основного боргу.

Стягнути з Приватного підприємства "Інтербуд" (вул. площа Ринок, 14, офіс 302, м. Івано-Франківськ, 76018, код 32077671) в доход Державного бюджету України (номер рахунку 31219206783002, одержувач: УДКСУ у м.Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, ЄДРПОУ одержувача: 37952250, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 4807 (чотири тисячі вісімсот сім) грн. 97 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної.

В стягненні 5024,72 грн. пені та 1674,91грн. - 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.04.13

Суддя Круглова О.М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду